Таможенное дело

Пересилання громадянами ювелірних виробів за межі України у міжнародних поштових відправленнях

Приводом для написання цієї статті стали звернення громадян до редакції «Вісника» з проханням пояснити, чи можливо пересилання за кордон у міжнародних поштових відправленнях ювелірних виробів, вартість яких не перевищує суму, еквівалентну 10 000 євро, які існують обмеження щодо такого пересилання, хто має відшкодовувати збитки у разі втрати посилки.


Зупинимося на деяких загальних відомостях, які знадобляться для правильного розуміння подальшої інформації.

З точки зору законодавства України з питань державної митної справи ювелірні вироби — це товар, що переміщується через митний кордон України.

Пунктом 57 ст. 4 Митного кодексу встановлено, що товари — це будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширюється режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.

Товари, що переміщуються через митний кордон України, при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто щодо товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД).

Згідно з УКТ ЗЕД, складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів і наведеною в Законі № 584, ювелірні вироби, вироби майстрів золотих і срібних справ та інші вироби включаються до таких товарних позицій (табл.).

7113

Ювелірні вироби та їх частини з дорогоцінних металів чи металів, плакованих дорогоцінними металами

7114

Вироби майстрів золотих і срібних справ та частини цих виробів з дорогоцінних металів чи металів, плакованих дорогоцінними металами

7116

Вироби з природних або культивованих перлів, з дорогоцінного або напівдорогоцінного каміння (природного, штучного чи реконструйованого)

 

Загальні положення щодо пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами, викладено у главі 53 Митного кодексу. Зокрема, відповідно до ст. 365 цього Кодексу громадяни за умови дотримання вимог зазначеного Кодексу та інших актів законодавства України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які товари, крім тих, що заборонено до ввезення в Україну (у тому числі з метою транзиту) та вивезення з України.

Відповідно до вимог частини першої ст. 371 Митного кодексу товари, що вивозяться (пересилаються) громадянами за межі митної території України і сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10 000 євро (крім зазначених у частині другій цієї статті), не підлягають письмовому декларуванню.

При цьому частиною другою цієї статті визначено, що товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10 000 євро та на які законом встановлено вивізне мито та/або якщо відповідно до закону державними органами видаються документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, із сплатою у випадках, визначених законами України, вивізного мита та з поданням відповідних документів, виданих державними органами.

Ключовими в цих положеннях частини другої ст. 371 Митного кодексу є слова про встановлення вивізного мита і про документи, що видаються державними органами.

Одразу зазначимо, що на ювелірні вироби, про які йдеться в цій статті (товарні позиції 7113, 7114 і 7116), на даний час законами України не встановлено вивізне мито.

Інші обмеження щодо вивезення (пересилання) громадянами за межі митної території України окремих товарів встановлено ст. 373 Митного кодексу, відповідно до вимог частини другої якої порядок вивезення (пересилання) громадянами за межі митної території України дорогоцінних металів (за винятком банківських металів, пам’ятних та ювілейних монет України із дорогоцінних металів), дорогоцінного каміння та виробів із них, а також культурних цінностей з метою їх відчуження визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови № 448 встановлено, що вивезення (пересилання) за межі митної території України дорогоцінних металів (за винятком банківських металів, пам’ятних та ювілейних монет України із дорогоцінних металів), дорогоцінного каміння та виробів із них з метою їх відчуження здійснюється у разі, коли сумарна фактурна вартість дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та виробів з них:

не перевищує суму, еквівалентну 10 000 євро (крім заборонених до вивезення за межі митної території України), шляхом вчинення дій, усного або за бажанням власника таких товарів чи на вимогу посадової особи митного органу письмового декларування;

перевищує суму, еквівалентну 10 000 євро (крім дорогоцінних металів, заборонених до вивезення за межі митної території України, та особистих речей), — на умовах поміщення товарів у митний режим експорту.

Перелік товарів, вивезення (пересилання) яких громадянами за межі митної території України не допускається, затверджено постановою № 468, і не містить товарів, які класифікуються за кодами 7113, 7114 і 7116 УКТ ЗЕД.

Таким чином, ювелірні вироби (дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння та вироби з них), що вивозяться (пересилаються) за межі митної території України і фактурна вартість яких не перевищує суму, еквівалентну 10 000 євро, декларуються шляхом вчинення дій, усно або за бажанням власника таких товарів чи на вимогу посадової особи митного органу письмово.

Слід звернути увагу, що згідно з частиною першою ст. 368 Митного кодексу для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується їх фактурна вартість.

Особі, яка декларує товари, Митним кодексом надано право довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості. Водночас у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів контролюючі органи визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог Митного кодексу.

  

Пересилання товарів громадянами через митний кордон України в міжнародних поштових відправленнях

Щодо умов переміщення (пересилання) товарів громадянами через митний кордон України в міжнародних поштових відправленнях (далі — МПВ), то ст. 367 Митного кодексу передбачено таке:

  • громадяни мають право пересилати товари через митний кордон України в МПВ у порядку, встановленому главою 36 «Переміщення (пересилання) товарів через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях» цього Кодексу, крім товарів, заборонених до такого пересилання;
  • обмеження щодо вартості та обсягів товарів, а також перелік товарів, заборонених до пересилання у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, встановлюються Митним кодексом та іншими законами України.

Із усіх статей глави 36 Митного кодексу зупинимось на вимогах ст. 235 «Заборони та обмеження щодо переміщення (пересилання) окремих видів товарів у міжнародних поштових та експрес-відправленнях», оскільки, як нам вже відомо, на ювелірні вироби, що вивозяться із України, не встановлено вивізне мито і не передбачено надання дозвільних документів. Інтерес для читача мають положення частини другої ст. 235 Митного кодексу, згідно з якою забороняється переміщення (пересилання) в МПВ товарів, заборонених до пересилання відповідно до актів Всесвітнього поштового союзу, а також товарів, відправлених з порушенням вимог нормативно-правових актів з питань надання послуг поштового зв’язку.

З 01.01.2014 р. пересилання товарів у МПВ регламентується актами Всесвітнього поштового союзу, у тому числі Всесвітньою поштовою конвенцією, затвердженими 11.10.2012 р. 25-м Конгресом Всесвітнього поштового союзу у м. Доха, Катар.

Відповідно до вимог п. 6.1 Всесвітньої поштової конвенції забороняється вкладати монети, банківські білети, банкноти чи будь-які цінні папери на пред’явника, дорожні чеки, платину, золото чи срібло у виробах чи в необробленому вигляді, дорогоцінні камені, ювелірні вироби та інші цінні предмети:

  • у відправлення письмової кореспонденції без оголошеної цінності (пп. 6.1.1);
  • у посилки без оголошеної цінності, за винятком випадків, якщо відповідно до національного законодавства країн подання і призначення це дозволено (пп. 6.1.2).

Правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв’язку в Україні визначено Законом № 2759 (зокрема, ст. 141 «Заборонені до пересилання у поштових відправленнях вкладення та порядок їх вилучення»), Правилами № 270 тощо.

При цьому п. 37 цих Правил встановлено, що у МПВ забороняється пересилати, зокрема, предмети, ввезення яких заборонено до країн відповідно до законодавства та актів Всесвітнього поштового союзу.

При пересиланні товарів у МПВ не слід забувати вимог Положення № 450, відповідно до п. 6 якого товари, що пересилаються через митний кордон України в МПВ, декларуються шляхом подання митниці ДФС:

  • митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа у разі, зокрема, пересилання (за межі України) громадянином товарів, сумарна фактурна вартість яких перевищує суму, еквівалентну 10 000 євро;
  • або у випадках, не зазначених у пп. 1 цього пункту, — уніфікованих міжнародних документів, форми яких установлено актами Всесвітнього поштового союзу, а саме:
  • митної декларації CN 23, використання якої обов’язкове під час пересилання посилок, міжнародних згрупованих поштових відправлень з позначкою «Консигнація» і відправлень «EMS» та можливе у разі пересилання відправлень з оголошеною цінністю;
  • або митної декларації CN 22, використання якої обов’язково під час пересилання дрібних пакетів, мішків «М» і відправлень «EMS» з вкладенням письмової кореспонденції та можливо у разі пересилання бандеролей.

Тобто при пересиланні громадянами за межі митної території України у МПВ ювелірних виробів, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10 000 євро, необхідно оформити відправлення з оголошеною цінністю та заповнити митну декларацію CN 23.

Схема

 

Переміщення в МПВ бурштину

Враховуючи вищевикладені положення щодо переміщення товарів у МПВ, хочеться застерегти громадян від використання цих положень для незаконного переміщення в МПВ бурштину, який набув загрозливого розмаху в Україні. З метою уникнення конфліктних ситуацій слід врахувати таке.

Правові основи і принципи державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними визначено Законом № 637, згідно зі ст. 1 якого до дорогоцінного каміння органогенного утворення відносяться перли і бурштин в сировині, необробленому та обробленому вигляді.

Суб’єкти господарювання, які здійснюють операції з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення, напівдорогоцінним камінням, підлягають обов’язковій реєстрації в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного пробірного контролю.

Відповідно до частини другої ст. 4 Закону № 637 всі суб’єкти господарювання незалежно від форми власності, що займаються операціями з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, ювелірними виробами з них, виробами та матеріалами, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, проводять їх облік за встановленим порядком і подають звітність. Оперативний облік видобутку, переробки, переміщення дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, ювелірних виробів з них, виробів та матеріалів, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, ведеться суб’єктами господарювання окремо з кожного виду операцій з урахуванням особливостей технології, виду утворених відходів та виробничих втрат. Особливості обліку дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння та звітності про операції з ними визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Статтею 10 Закону № 637 встановлено, що дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, дорогоцінне каміння органогенного утворення та напівдорогоцінне каміння можуть перебувати у державній та інших формах власності, у власності юридичних та фізичних осіб. Право власності на дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, дорогоцінне каміння органогенного утворення та напівдорогоцінне каміння та захист права власності регулюються законодавчими актами України.

Видобуті з надр дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, дорогоцінне каміння органогенного утворення та напівдорогоцінне каміння, інша продукція і прибутки, отримані відповідно до законодавства при видобуванні дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, тощо є власністю суб’єктів видобування, якщо інше не встановлено спеціальним дозволом на користування надрами, договорами державного замовлення, укладеними за участю цих суб’єктів, міжнародними договорами України, ратифікованими Верховною Радою України.

Згідно з частиною першою ст. 11 Закону № 637 ввезення в Україну і вивезення з України дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння і виробів з них провадиться суб’єктами господарювання та фізичними особами у порядку і на умовах, визначених законодавчими актами України.

Відповідно до частини першої ст. 15 Закону № 637 державний пробірний контроль за якістю дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що містять дорогоцінні метали, за виконанням операцій із зазначеними цінностями провадиться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного пробірного контролю, та державними установами пробірного контролю, які належать до сфери його управління.

Основні вимоги та порядок здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінних металів, матеріалів, що містять дорогоцінні метали, відповідністю їх державним стандартам, а також відповідністю вставок із дорогоцінного каміння (природного та штучного), дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (природного та штучного) найменуванню, ваговим та технічним характеристикам, зазначеним на етикетці (бирці) виробу, запроваджено Інструкцією № 244.

При цьому ст. 17 Закону № 637 встановлено, що контроль за операціями з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням в Україні здійснюють Рахункова палата, Нацбанк України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного пробірного контролю, та інші органи виконавчої влади у межах повноважень, визначених законодавством України.

Зважаючи на вищевикладені положення ст. 10 Закону № 637, необхідно звернути увагу на деякі норми Цивільного кодексу, а саме:

  • відповідно до ст. 316 правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб;
  • власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319);
  • право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328);
  • право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 334).

Схема

Відповідно до п. 58 Правил № 270 сума оголошеної цінності МПВ не повинна перевищувати фактичної вартості вкладення та суми, визначеної у Керівництві з приймання міжнародних поштових відправлень.

 

Таким чином, у разі якщо особа придбаває будь-які вироби з дорогоцінних металів та/або дорогоцінного каміння, продавець повинен надати особі відповідний розрахунковий документ, який підтверджує купівлю зазначеного виробу (правомірне набуття права власності), а такий виріб у свою чергу повинен мати відомості про проходження державного експертно-пробірного контролю.

Як вже зазначалось, ст. 235 Митного кодексу встановлено заборони на переміщення (пересилання) товарів у МПВ. Крім розглянутого раніше випадку, цією статтею також визначено, що забороняється, зокрема, переміщення (пересилання) в МПВ:

  • товарів, заборонених Митним кодексом та іншими законодавчими актами України відповідно до ввезення на митну територію України або вивезення з цієї території;
  • товарів, відправлених з порушенням митних правил;
  • товарів, щодо яких відсутні відповідні дозвільні документи, у разі застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
  • товарів, які за результатами проведення видів контролю, зазначених у частині першій ст. 319 Митного кодексу, не можуть бути пропущені через митний кордон України;
  • товарів (одяг, взуття тощо), що були у використанні та перебувають у брудному стані, які за своїми ознаками можуть становити небезпеку для працівників поштового зв’язку, без документів про проведену фумігацію.

Знову-таки не слід забувати про заборони, встановлені п. 6.1 Всесвітньої поштової конвенції і Правилами № 270.

Незважаючи на те що бурштин не включено до переліків, затверджених постановами № 468 та № 436, відповідно до переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затвердженого постановою № 827, бурштин віднесено до корисних копалин загальнодержавного значення.

Крім того, Указом Президента № 17/2008 доручено Службі безпеки України разом із МВС України, Держмитслужбою України та Державною прикордонною службою України вжити невідкладних заходів щодо припинення незаконного вивезення бурштину з України.

При цьому слід пам’ятати, що відповідно до частини другої ст. 240 Кримінального кодексу порушення встановлених правил використання надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля, а також незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення караються штрафом від 400 (6800 грн.) до 700 (11 900 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Втрата посилки та/або порушення строків її доставки

Наостанок зупинимось на питанні про порядок відшкодування збитків у разі втрати посилки та/або порушення строків її доставки.

Дане питання неодноразово висвітлювалось у «Віснику», відповідну інформацію розміщено на сайті ДФС України, але як і раніше, залишається актуальним.

Хочеться ще раз наголосити на вимогах законодавства України, якими передбачено, що заяви фізичних та юридичних осіб розглядаються в порядку, установленому законодавством:

щодо матеріальних претензій, порядку і термінів проходження міжнародного поштового відправлення — операторами поштового зв’язку;

щодо нарахованих митних платежів і затриманих чи вилучених митницею предметів — митними органами.

Зазначені норми базуються на правових, соціально-економічних та організаційних основах діяльності у сфері надання послуг поштового зв’язку, визначених Всесвітньою поштовою конвенцією, Законом № 2759, Правилами № 270, а також Положенням № 680/108.

Саме ці нормативно-правові акти містять положення, згідно з якими:

  • лише оператор поштового зв’язку має право надавати інформацію про поштове відправлення, поштовий переказ, відправника (найменування, поштова адреса) і лише адресату або його законному представнику за його заявою;
  • лише оператор поштового зв’язку несе відповідальність перед користувачами послуг поштового зв’язку за невиконання чи неналежне виконання послуг поштового зв’язку (у тому числі у разі втрати посилки чи її вкладення, у разі порушення порядку і термінів проходження відправлень);
  • саме до оператора поштового зв’язку адресат має право подати заяву про розшук відправленого йому реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу (за додаткову плату).

Тобто у разі виникнення подібних питань громадянину необхідно звертатись до оператора поштового зв’язку, послугами якого скористався відправник при відправленні міжнародного поштового відправлення, або до оператора поштового зв’язку України, з яким цим іноземним оператором укладено угоду (договір) про обмін міжнародними поштовими відправленнями.

Рекомендуємо громадянам, які вирішили скористатись послугами операторів поштового зв’язку, спочатку ознайомитися з вимогами законодавства, що регулює переміщення товарів у МПВ.

«Горячие линии»

Дата: 29 ноября, четверг
Время проведения: с 14:00 до 16:00
Контактный номер: (044) 501-06-42