Интервью

Гідні умови для ведення бізнесу має створити держава

У цьому переконаний президент інвестиційної групи «Універ» Тарас КОЗАК. Своїми міркуваннями щодо того, як зацікавлювати українських бізнесменів у чесному підприємництві і підвищувати їх конкурентоспроможність, експерт поділився з «Вісником».


Гідні умови для ведення бізнесу має створити держава

В. — Пане Тарасе, чому очікування економічного зростання в Україні сьогодні пов’язане переважно з наданням Україні кредитів міжнародними фінансовими організаціями, нашими західними партнерами і майже не йдеться про інвестиції зовнішні і внутрішні, які можуть простимулювати зростання економіки зсередини?

Т. К. — Україна потребує допомоги від міжнародних організацій. І не лише МВФ. Якщо МВФ надає кредити, за ними йдуть інвестиції від наших партнерів, котрі орієнтуються на рішення МВФ.

Поки що про інвестиції не йдеться, бо стан української економіки такий, що нікому не цікаво вкладати кошти. Нам здається, що комусь це потрібно, мовляв, у нас низька зарплата, дешева електрика чи ще щось порівняно з європейськими стандартами. Але насправді про наші реалії свідчать наші рейтинги. Наприклад, за індексом економічної свободи Україна перебуває на 162 місці з-поміж 178 країн, тобто на рівні країн Африки. Ці рейтинги складаються за чіткою і прозорою методикою, і об’єктивно ми отримуємо такі ганебні місця. Це стосується, зокрема, того, чому немає інвестицій зовнішніх.Чому не маємо внутрішніх? Тому що коли люди починають займатися бізнесом, у них виникає чимало труднощів.

Незважаючи на те, що нам розказують з телебачення, мовляв, бізнес вже стало вести краще, на рівні країн пострадянських досі існує совковий підхід до бізнесу як чогось негативного, і за цю справу небагато людей мають бажання взятися. А хто хоче, згодом починає розуміти, що ніби потрапляє до трясовини, з якої не можна вибратися за всього бажання. Передусім це стосується податків, де за рейтингами ми теж перебуваємо в кінці другої сотні. І не лише тому, що сама податкова система в нас погана. Окрім суто податків, у нас ще є три додаткові податки. По-перше, так званий корупційний податок, який бізнес фактично сплачує певним організаціям через нереальні і суперечливі нормативи, які неможливо виконати (пожежники, архітектурні організації тощо). По-друге, — інфляційний прихований податок, який сплачується при зростанні цін на товари. По-третє, — податок на неможливість користуватися вільно своїми коштами. Тому що відкриття рахунку за кордоном, купівля валюти для контрактів — це все пов’язано з величезними обмеженнями, які не дають змогу вільно вести бізнес. Фактично втрачаєш гроші через те, що не можеш купити вчасно валюту, тому що не можеш вчасно перерахувати кошти і таке інше. Саме це й робить українських бізнесменів менш конкурентоспроможними порівняно, приміром, з нашими сусідами поляками. Кожен поляк, маючи підприємство, може відкрити рахунок в усьому світі. Головне — повідомити про це податкову, показувати доходи і сплачувати податки.До нас ні іноземні, ні внутрішні інвестиції не надходять саме через неможливість вільно розпоряджатися коштами. Більше того. Виникла тенденція, коли наші підприємці закривають підприємства і відкривають їх, скажімо, у Східній Європі — Польщі, Словаччині. І хоч податки там вищі, жорсткіші штрафи, але правила чіткі і прозорі, а права бізнесу захищені. На відміну від нас.

В. — В одній зі своїх статей Ви назвали вітчизняні промислові підприємства «купою мотлоху». Ви і справді вважаєте їх безнадійно застарілими та безперспективними для інвестицій?

Т. К. — Те, чим ми колись пишалися, — українською металургійною промисловістю або хімічною, насправді практично не інвестувалося. В якому стані ці підприємства були з дев’яностих років, такими й залишилися на сьогодні. Якщо подивитися на сучасне підприємство в світі, а після цього на підприємства, які є основними активами наших олігархів, здається, потрапляєш із XXI в XIX століття. Хоча в Україні є й немало сучасних підприємств, побудованих за останніми технологіями. Але зведені вони зовсім не олігархами, а іноземцями або середнім нашим бізнесом. Коли металоємні верстати ріжуться на метал, — мені не жаль, вони вже своє віджили. Будувати потрібно зовсім нову економіку. Держава має не за свій рахунок створювати ці підприємства, а має створювати гідні умови для їх функціонування. Тому що в рейтингах оцінюються саме умови для того, щоб такі компанії, як, скажімо, Apple або Microsoft, до нас приходили.

В. — Чому не працює механізм кредитування підприємств? Чи лише зависокі кредитні ставки є цьому причиною?

Т. К. — Часто причини вбачають у тому, що у нас грошей мало і ставки зависокі. Насправді це не так. Тому що грошей є більш ніж достатньо. На ліквідність банківської системи спрямовано понад 100 млрд. грнивень — величезна сума, яка могла б піти на кредитування наших підприємств. Але не йде. Тому що кредитор незахищений. Про це дуже мало пишуть і говорять. Що таке незахищений кредитор? Приміром, є у вас 10 тис. грн. Ви дасте комусь ці гроші в позику в борг? Більшість не дасть, тому що розуміє: повернути ці гроші потім буде неможливо. У нас немає законодавчих механізмів повернення боргів, держава не сприяє цьому. А механізми виконавчі, судові працюють дуже повільно й дуже погано.

З іншого боку, якщо це банк, який кредитує підприємство, а там вже мільйони чи десятки мільйонів гривень, вводиться в дію корупційний механізм. Скажімо, дав банк 10 млн. кредиту підприємству під заставу якоїсь будівлі. Коли приходить час віддавати цей кредит, позичальник часто вирішує, що дешевше буде заплатити хабар судді, який визнає договір застави нікчемним. Будівля виводиться з-під застави, потім перепродається серед своїх компаній. Підприємство-позичальник банкрутує і банку 10 млн. грн. не повертає. В українських реаліях кредитування бізнесу банками майже не здійснюється через високу ризикованість, яка і є основною складовою ціни кредиту. Хоча вже близько року у Верхов-ній Раді України лежить Закон «Про захист кредитора». І не рухається, тому що велика кількість депутатів хочуть працювати саме в таких умовах.

В. — Чи можливо залучити гроші, сконцентровані на руках у населення, через механізми фондового ринку?

Т. К. — Фондовий ринок не розгортається, тому що немає довіри інвесторів до підприємств. У 2006 — 2007 роках і до 2008 року дуже добре розвивався ринок корпоративних облігацій, коли більш-менш всі хороші компанії реалізовували свої облігації через ці механізми, залучаючи кошти фондів страхових компаній, навіть фізичних осіб. У 2008-му не спрацював захист кредитора. За схемою компанії, які перевели свої активи на інші компанії, збанкрутували, а інвестори залишилися з купою папірців. Коли люди втратили гроші, держава нічого не зробила, шахраї жодним чином не постраждали.

Щодо акцій, то внаслідок ваучерної приватизації в Україні з’явилися мільйони акціонерів. Але й вони нічого не отримують. Культури співпраці між емітентами та інвесторами не існує. У кожній компанії є один, максимум два, мажоритарні акціонери, які «пилять» гроші і виводять їх на свої компанії, офшори тощо, а міноритарники нічого не отримують.

Ще одна причина в тому, що чимало компаній через недосконалість податкової системи не показують прибутки. А фондовий ринок — чесний і прозорий: підприємство має показати всі прибутки, чесно сплативши податки, і чесно розподілити між усіма акціонерами відповідно до їх часток участі в цьому капіталі.

Крім того, наші бізнесмени, за невеликим винятком, всі ведуть операційний підрахунок своїх доходів. Це означає, що підприємство, заробивши якісь гроші, витягує їх через різні механізми, не показуючи прибутки. В усьому світі компанії від цього відмовилися, і основним доходом власників є капіталізаційний дохід: підприємство випускає акції, і вони котируються на біржах. Вартість цих акцій і є капіталізацією цього підприємства. Приміром, зараз активи певної компанії оцінюються в мільйон доларів. Це не значить, що вона ці гроші заробила. Це вартість її акцій. Оскільки компанія ефективна, показує прибутки, то й вартість акцій зростає. Крім того, за акціями сплачуються дивіденди, тож частину акцій, що зростають, можна продати. Нам потрібно переходити на цю модель, зацікавлювати в чесному бізнесі, щоб українські бізнесмени теж переходили на капіталізаційний метод.


Розмову вела Інна ГОЛОВКО

«Горячие линии»

Дата: 1 ноября, четверг
Время проведения: с 14:00 до 16:00
Контактный номер: (044) 501-06-42