Юридическая практика

Неправомірне формування податкового кредиту з ПДВ

Суть справи

Право на формування податкового кредиту з ПДВ залежить від реальної можливості здійснення суб’єктом господарювання задекларованих господарських операцій.

Судове рішення

Вищий адміністративний суд України (далі — ВАСУ), підтримуючи позицію контролюючого органу при розгляді справи №К/9991/13451/11 за позовом НВК «Н» про скасування податкових повідомлень-рішень, зазначає таке.

Контролюючим органом було проведено виїзну планову перевірку НВК «Н» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавств.

За результатами перевірки складено акт та винесено податкове повідомлення-рішення, яким суб’єкту господарювання визначено суму податкового зобов’язання.

Підставою для цього донарахування став висновок контролюючого органу про незаконне включення НВК «Н» до податкового кредиту сум ПДВ за операціями з придбання металобрухту в рамках господарських правовідносин з ПП «А».

Так, за твердженням контролюючого органу правовідносини між цими суб’єктами господарювання було опосередковано штучним створенням документообігу з метою отримання податкової економії без реального руху активів, що підтверджується:

фіктивним характером діяльності ПП «А» (яке було зареєстровано на підставну особу, не звітувало до податкового органу, визнано в судовому порядку банкрутом та ліквідовано);

підписанням від імені цього постачальника первинних документів невстановленими особами. Крім того, як зазначає відповідач, НВК «Н» не представлено доказів вчинення дій у процесі виконання спірних поставок (транспортування товару, його зберігання тощо).

Як випливає зі змісту п. 1.7 ст. 1 Закону про ПДВ (чинного на час виникнення спірних правовідносин) та пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 181 Податкового кодексу, податковий кредит — це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом та розділом V Податкового кодексу.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ та ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою чинним законодавством, у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у ме-жах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог ст. 198 Податкового кодексу та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 зазначеного Кодексу.

Наведені законодавчі положення дають підстави для виснов-ку про те, що визначальною умовою виникнення у платника права на податковий кредит, окрім належного документального оформлення господарської операції та наявності податкової накладної, є реальність здійснення цієї операції в рамках провадження економічної діяльності платника. При цьому документальне обґрунтування права на податковий кредит покладається на платника.

Задовольняючи позов, суди виходили з наявності у НВК «Н» податкових накладних продавця та з наявності у останнього реєстрації як юридичної особи на час виконання розглядуваних операцій.

Водночас суди не взяли до уваги те, що НВК «Н» протягом тривалого часу здійснювало придбання спірного товару (металобрухту) у особи, яка не сплачувала податки, діяльність якої має ознаки фіктивного підприємництва, за юридичною адресою не знаходиться, не звітує про свою діяльність, керівник якої не визнає своєї причетності до діяльності підприємства, а також, що НВК «Н» та спірний постачальник працюють в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв’язки й учасники якого обізнані стосовно один одного.

І хоча платник не може нести відповідальність за протиправні дії інших осіб, що перебувають поза межами його контро-лю та впливу, а відтак не може бути позбавлений права на формування даних податкового обліку за операціями з контрагентами лише у зв’язку з порушенням ними умов провадження господарської діяльності та податкової дисципліни, однак у даному разі підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди НВК «Н» стала саме безтоварність господарських операцій, за наслідками якої НВК «Н» було зменшено базу оподаткування ПДВ.

Також суди не звернули увагу на те, що вимоги до складення первинних документів наведено у частині другій ст. 9 Закону про бухоблік, за змістом якої первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Втім, як вбачається з установлених судами обставин справи, подані НВК «Н» первинні документи, складенням яких опосередковувалося виконання спірних операцій, не відповідають наведеним вимогам, оскільки не підписані від імені контрагента уповноваженою особою.

НВК «Н» не подано і первинних документів на підтвердження факту транспортування товару, його зберігання, прийняття за якістю та кількістю уповноваженою особою у процесі виконання спірних операцій.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 4 Закону № 619 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими підприємствами або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами. Діяльність, пов’язана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів і його металургійною переробкою, провадиться на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством.

У матеріалах справи відсутні докази наявності у ПП «А» відповідного дозвільного документа для виконання спірних поставок.

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка б дала змогу недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом формування податкового кредиту).

Питання ж відсутності у договорі поставки (на виконання якого виконувалися спірні операції) ознак нікчемності не має правового значення для вирішення цього спору, оскільки при оцінці правильності формування даних податкового обліку перш за все аналізується порядок виконання господарських операцій, а не відповідність укладених правочинів вимогам цивільного та господарського законодавства.

Враховуючи зазначене, ВАСУ за результатами перегляду справи у касаційному порядку рішення судів першої та апеляційної інстанції скасував, у задоволенні позову суб’єкту господарювання відмовив повністю.

«Горячие линии»

Дата: 29 ноября, четверг
Время проведения: с 14:00 до 16:00
Контактный номер: (044) 501-06-42