Оплата труда

Відпустка без збереження заробітної плати

Чинним законодавством України передбачено надання відпусток без збереження заробітної плати: за погодженням між сторонами трудового договору та ті, що надаються в обов’язковому порядку працівникам за їх бажанням на підставі суб’єктивного права. У статті йтиметься про умови й терміни надання таких відпусток.


За погодженням між сторонами трудового договору

Відповідно до ст. 26 Закону про відпустки передбачено, що за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, але не більше 15 календарних днів на рік.

Отже, для отримання такої відпустки одного бажання працівника мало, обов’язковою умовою є спільна згода сторін. Працівнику необхідно подати заяву на ім’я роботодавця із зазначенням сімейних обставин або інших причин, що привели до потреби у відповідній відпустці. Перелік цих причин законодавством не встановлено, оскільки важливість їх залежить від конкретних обставин, які можуть скластися в житті кожного працівника. Підтвердних документів для надання відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін не потрібно. Роботодавець приймає рішення та видає наказ (розпорядження), в якому зазначається кількість відпускних днів без збереження заробітної плати.

В обов’язковому порядку за бажанням працівника

Інший вид відпустки без збереження заробітної плати, що надається в обов’язковому порядку працівникам за їх бажанням на підставі суб’єктивного права, передбачено ст. 25 Закону про відпустки.

Для надання відповідної відпустки працівник подає роботодавцю письмову заяву із зазначенням обставин, які привели до необхідності такої відпустки. До заяви додаються документи, що підтверджують факт виникнення таких обставин чи наявність підстав для неї (посвідчення учасника війни чи ветерана праці), із зазначенням строку відпустки та дати її початку.

Роботодавець не вправі відмовити працівнику в наданні відпустки, якщо він має на неї право, але це не означає, що у разі виникнення обставин, зазначених у цій статті, працівник зобов’язаний використати її обов’язково.

Отримавши відпустку без збереження зарплати за однією з причин, визначених ст. 25 Закону про відпустки, працівник має право отримати її також за іншою обставиною. Тобто відпустка може надаватися одночасно за кількома підставами.

Наприклад, інвалід ІІІ групи має право на таку відпустку тривалістю до 30 календарних днів щороку, але якщо він крім того доглядає за хворим, рідним по крові, то може отримати додатково ще до 30 календарних днів.

Чи зараховується до стажу роботи час перебування у відпустці без збереження заробітної плати

При наданні відпусток без збереження заробітної плати, встановлених статтями 25 та 26 Закону про відпустки, важливим є те, що на час надання цих відпусток за працівником зберігається його місце роботи (посада), а час перебування в таких відпустках (за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), — до досягнення дитиною 16-річного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина-інвалід підгрупи А», — до досягнення дитиною 18-річного віку), зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Звільнення працівника в період перебування у відпустці без збереження заробітної плати

Забороняється звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його перебування у відпустці, зокрема відпустці без збереження заробітної плати, крім випадку повної ліквідації підприємства, установи, організації (частина третя ст. 40 КЗпП).

«Горячие линии»

Дата: 1 ноября, четверг
Время проведения: с 14:00 до 16:00
Контактный номер: (044) 501-06-42