Статьи

Як інтегруємося в європейський ринок

З 1 січня поточного року почала діяти поглиблена та всеосяжна зона вільної торгівлі (далі — ПВЗВТ). Про перспективи, які відкриваються перед вітчизняним бізнесом, про підтримку, на яку можуть розраховувати підприємства, зацікавлені у просуванні своєї продукції до країн Європи, — в інтерв’ю з експертом економічних програм Центру Разумкова Катериною Маркевич.


В. — Пані Катерино, чи можна вже робити висновки про певні позитивні результати для вітчизняного бізнесу після початку дії ПВЗВТ?

СхемаК. М. — Поглиблена та всеосяжна зона вільної торгівлі нівелювала 97% тарифів на українські товари, а середній тариф на вітчизняний експорт знизився з 7,5 до 0,5%. Натомість ЄС запровадив тарифні квоти на 36 видів товарів, зокрема м’ясо птиці, молочні продукти, мед, крупи, борошно тощо. Це означає, що після використання квот українські експортери мають сплачувати ввізне мито. Наприклад, при використанні тарифної квоти на м’ясо птиці (8000 — 10 000 т чистої маси) ставка ввізного мита в рамках ПВЗВТ з ЄС у 2016 році становитиме 15%.

Україною було скасовано ввізне мито для продукції сільського господарства, харчової переробки, промислових товарів. Середній митний тариф знизився з 4,95 до 2,42% (за 10 років середній імпортний тариф буде знижено до 1,38%). Квоти, у свою чергу, поширюються на свинину, м’ясо птиці та цукор.

Оскільки минуло доволі мало часу з початку запровадження ПВЗВТ, робити висновки про позитивні результати чи негативні наслідки зарано. Хоча сьогодні вже є певні нарікання з боку підприємців, які скаржаться на те, що український бізнес отримав частковий доступ на європейський ринок, а не вільну торгівлю. Найбільшу проблему становлять квоти. За інформацією Кабінету Міністрів України, за перші місяці поточного року виробники цукру, м’яса птиці, меду, кукурудзи, борошна майже повністю використали квоту.

В. — Чи сталося те, від чого застерігали деякі аналітики, — чи заполонив полиці українських магазинів дорогий імпорт?

К. М. — Щодо напливу великої кількості дорогих європейських товарів говорили дуже багато. Проте перейматися з цього приводу сьогодні не варто, оскільки через девальвацію гривні, а відтак зменшення доходів населення, вітчизняні товари сьогодні є конкурентоспроможнішими за ціною.

В. — Якою наразі є частка вітчизняного експорту до ЄС і яка вітчизняна продукція є найзатребуванішою на європейському ринку?

К. М. — Як засвідчує Держстат України, у січні 2016 року експорт товарів до країн ЄС становив 950,9 млн. дол. (46,5% від загального обсягу експорту). Через зниження загального рівня експорту частка ЄС у ньому у січні скоротилася на 11,7% порівняно із січнем 2015 року, хоча ринок ЄС продовжує посідати першу позицію серед експортерів. Основу товарної структури експорту до країн ЄС у 2015 році становила продукція, що є вразливою до цін на сировинних ринках, — недорогоцінні метали та вироби з них (21,8% загального обсягу), продукти рослинного походження (21,6%), жири та олії тваринного або рослинного походження (13,9%), мінеральні продукти (7,5%), продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості (5,5%). Проблемою для нашої держави є експорт високотехнологічної продукції, що є затребуваною на європейському ринку. За даними Світового банку (останні дані датуються 2013 роком), високотехнологічний експорт з України становив лише 6% (авіаційно-космічна техніка, електротехніка та комунікації, програмне забезпечення, фармацевтична продукція).

Попри те, що у деяких країнах ЄС спостерігається перевиробництво молока, українська продукція може бути конкурентоспроможною через свою невисоку вартість. Подібною є ситуація на ринку яловичини, в якій ринок ЄС зацікавлений через нестачу пропозиції, а також попит саме на нашу продукцію, оскільки вона є екологічно чистою та біологічною.

Доволі перспективним є ринок органічної продукції (на експорт якої в ЄС встановлено «нульові» ставки і не поширюється квотування). Як правило, ціни на органічні продукти в середньому на 30% вищі за звичайні аналоги. У цьому сегменті на європейському ринку вже представлені такі українські компанії, як ТзОВ «ГАЛС ЛТД» (виробництво березового соку), ТОВ «Агріком» і ТОВ «Агро Радехів» (вирощування та реалізація зернових культур), ТОВ «Галфрост» (виробництво концентрованих соків, сублімованих, свіжих та заморожених фруктів).

В. — З якими труднощами стикаються вітчизняні підприємці при вході на європейський ринок та яких помилок вони найчастіше припускаються?

К. М. — Найголовнішою перешкодою у позиціонуванні українських товарів на європейському ринку є співвідношення «ціна — якість» — забезпечення рівня якості вітчизняних товарів європейським стандартам та відповідність ціновим очікуванням європейців. Серед інших — незнання системи ціноутворення, дороговизна міжнародної логістики, мовний бар’єр, психологічний чинник, який спрацьовує при виході за межі свого регіону, та складність пошуку європейського партнера. Обмежувальними чинниками комерційного характеру є брак засобів для дослідження експортних ринків та просування власних товарів і послуг.

При виході на європейський ринок дуже важливо враховувати бізнес-культуру тієї чи іншої країни та вибудовувати систему інтегрованих комунікацій з європейськими споживачами. В цьому велику роль відіграє пошук європейського партнера, подальша співпраця з яким сприятиме просуванню товару на європейський ринок.

Серед помилок, яких припускаються українські бізнесмени при вході на європейський ринок, є завищення очікувань щодо можливих обсягів та строків виробництва продукції, встановлення невиправдано завищеної ціни на товар, а також неготовність працювати за чіткими та прозорими правилами. Для європейців дуже важливі відкритість, можливість показати свій бізнес, його особливості, дозволити потенційному партнеру зайти до виробничого приміщення та поспілкуватися з персоналом.

Варто розуміти, що успіх на європейському ринку залежатиме насамперед від самого підприємця, його рівня ділової культури, здатності пристосовуватися до нових методів роботи. Важливо не просто вміти продавати, а й перевершити очікування європейців у наданні якісних послуг і товарів.

В. — Чи здійснюється підтримка вітчизняних експортерів з метою виходу на європейський ринок і в який спосіб зацікавлене підприємство може її отримати?

К. М. — Упродовж останніх двох років доволі активно вживають заходів із підтримки українських експортерів на рівні регіональних торгово-промислових палат (ТПП). При кожній ТПП існує центр чи діє проект з підтримки вітчизняних експортерів. Наприклад, при Чернігівській ТПП діє проект підтримки експортерів, що дає змогу учаснику отримати інформацію про експортний потенціал тієї чи іншої країни, систему ціноутворення та конкуренцію на певному товарному ринку; експортний план просування товару/послуги; допомогу в організації зустрічей з потенційними партнерами; консультування з митного оформлення товарів/послуг.

Центр підтримки експортерів діє також при Представництві України при ЄС, де безоплатно надається як консультативна (питання митних тарифів та порядок застосування; вимоги до якості продукції, процедура її сертифікації тощо), так і практична підтримка зацікавленим підприємствам.

У межах ЄС важливим є проект East Invest II, що реалізується за ініціативи Європейської палати (EUROCHAMBERS). Мета — розвиток сприятливого бізнес-середовища, збільшення товарообігу та інвестицій між ЄС та країнами Східного партнерства. Підтримка здійснюється у вигляді навчання, здійснення візитів до країн ЄС з метою інтернаціоналізації бізнесу.

ЦІКАВИЙ ПРИКЛАД

Цікавим є приклад Щвейцарії. Хоча ця країна не входить до ЄС, проте за підтримки Швейцарського міністерства економіки в країні діє програма SIPRO (Swiss Import Promotion Programme), що спрямована на підтримку українських товаровиробників у секторах металообробки, електроніки, деревообробки, народного промислу, текстилю та програмного забезпечення на ринку ЄС. Суть підтримки — розміщення інформації про вітчизняних товаровиробників на корпоративному стенді SIPRO на міжнародних профільних виставках у Берліні (Fruitlogistica), Ганновері (Hannovermesse, CeBIT), Мюнхені (BAU) з метою забезпечення необхідного інформування європейських партнерів.


Розмову вела
Інна ГОЛОВКО

«Горячие линии»

Дата: 1 ноября, четверг
Время проведения: с 14:00 до 16:00
Контактный номер: (044) 501-06-42