Статьи

Підприємницький хист: інтеграція в суспільні інтереси

Соціальне підприємництво набуває дедалі більшої популярності в Україні. Упродовж кількох останніх років з’явилося чимало прикладів, які свідчать про те, що деякі соціальні підприємства вже здатні конкурувати з традиційними.


Від кого громада залежить

Прогодувати себе і допомогти вирішити певну соціальну проблему — така, здавалося б, непосильна ноша лежить на плечах працівників соціальних підприємств. Від бізнесу у звичному для нас розумінні соціальне підприємництво відрізняється зовсім іншим, філантропічним поглядом на ведення справи. Вони повинні не просто віднайти ту «золоту жилу», яка даватиме прибуток, а й інтегрувати свій підприємницький хист, кмітливість та винахідливість у вирішення соціальних проблем, яких у суспільстві, особливо останнім часом, накопичилося чимало. І хоча традиційно вважають, що «своя сорочка ближча до тіла», тим більше у кризові часи, аналітики, які не один рік вивчають проблему, стверджують, що соціальне підприємництво набуває дедалі більшої популярності. Ця тенденція спостерігається, зокрема, протягом 2013 — 2015 років.

Приміром, за оцінками Василя Назарука, керівника Програми соціального інвестування «Вестерн Ен-Ай-Ес Ентерпрайз Фонд» (WNISEF) та колишнього керівника Всеукраїнського ресурсного центру розвитку соціального підприємництва «Соціальні ініціативи», в Україні вже налічується близько 1000 підприємств, які можуть абсолютно претендувати на звання соціальних. «Завжди були підприємства, які намагалися вирішувати соціальні проблеми. Хоча тут варто сказати, що є два типи соціальних підприємств: перший — ті, які створюються спеціально для того, щоб працевлаштувати людей із вразливих груп населення, і другий — створення власного бізнесу з метою генерування прибутку, який витрачатиметься на статутні цілі громадських організацій», — наголошує аналітик.

Василь Назарук зауважує, що сьогодні багато хто може ідентифікувати себе як соціальних підприємців, особливо у сільській місцевості. Приміром, різного профілю фермерські господарства, заробляючи, паралельно вирішують проблеми громади — латають дороги, ремонтують школи тощо. Але вони ніколи себе не ідентифікували з соціальним підприємництвом. Нині, коли вони частіше чують про це явище, можуть упевнено говорити про свою приналежність до соціальних підприємців. Адже часто фермерські господарства є тими структурами, які створюють нові робочі місця і від них подеколи залежить уся громада.


У СТАТУСІ «НЕЛЕГАЛІВ»

Якщо заглибитися в історію, то своєрідні прообрази соціальних підприємств з’являлися вже у 90-х роках минулого століття. Прийнятий у 1991 році Закон «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» надавав право громадським організаціям людей з інвалідністю створювати господарські підприємства і заробляти на цьому гроші. Але далі законодавча база не пішла, і соціальне підприємництво як сегмент вітчизняної економіки досі не набуло легального статусу.

 

Свого часу на розгляд Комітету Верховної Ради з податкової політики було внесено два законопроекти: «Про соціальні підприємства» та «Про внесення зміни до статті 154 Податкового кодексу України щодо підтримки соціальних підприємств». У першому документі запроваджували поняття «соціальне підприємство» та визначали критерії, за якими підприємство могло бути визнане «соціальним». Другий передбачав податкові пільги, зокрема звільнення соціальних підприємств від оподаткування прибутку, отриманого від продажу (постачання) товарів та виконання соціальних робіт і послуг. Крім того, законопроект містив норму про створення Міжвідомчої комісії з питань підтримки соціальних підприємств, яка б визначала статус «соціальності» того чи іншого підприємства та його відповідність умовам на отримання податкових пільг.

 

Однак законопроекти не дістали належної підтримки, а інших спроб законодавчо закріпити права та окреслити критерії визначення соціального підприємництва законотворці не виявляли.


Соціальні — це самостійні та відповідальні

Схоже на те, що труднощі і самостійні наполегливі пошуки фінансових ресурсів соціальні підприємства лише загартовують. Адже вони не вимагають від держави грошей. Більше того, послаблення соціальних гарантій, що спостерігається останнім часом, повертає на стежку соціального підприємництва людей із вразливих груп населення, які замислюються над створенням власного бізнесу, де б вони могли працевлаштуватися і самостійно себе забезпечувати.

По суті, це і є соціальне підприємництво. Хоча насправді існує невеликий сегмент соціальних підприємств, яких держава таки підтримує, зокрема ті, що засновано організаціями людей із інвалідністю. Такі підприємства звільнено від сплати ПДВ, вони можуть мати, наприклад, пільги на оренду. Крім того, держава зобов’язується купувати вироблену ними продукцію.


ДОСВІД

Соціальні підприємства демонструють неабиякі здобутки і темпи зростання. Наприклад, у Києві відкрилася піцерія Veterano, заснована ветеранами АТО. На умовах франчайзингу Pizza Veterano  відкриватиме подібні заклади в інших містах.
У відвідувачів Pizza Veterano є також можливість зробити добру й корисну справу, оплативши так звану підвішену піцу. Її приготують і доставлять пораненим у госпіталь, а також солдатам, які перебувають на вокзалах.


Стандарти Veterano

Щодо інших соціальних підприємств, то вони розвиваються самотужки, без жодної державної підтримки і зобов’язань. Зазвичай це малий бізнес, який наполегливо відшуковує фінансові ресурси, щоб триматися на плаву. Та хоч би які ризики і труднощі на цьому шляху їм зустрічалися, соціальні підприємства демонструють неабиякі здобутки і темпи зростання. Наприклад, у Києві відкрилася піцерія Veterano, заснована ветеранами АТО. Нещодавно, під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі, у рамках пілотного проекту УКМЦ «Речник мирного життя» засновник закладу, ветеран АТО Леонід Остальцев, повідомив про те, що Pizza Veterano на умовах франчайзингу (форма співпраці між юридично та фінансово незалежними сторонами (компаніями та/або фізичними особами), в рамках якої одна сторона (франчайзер), що володіє успішним бізнесом, відомою торговою маркою, ноу-хау, комерційними таємницями, репутацією та іншими нематеріальними активами, дозволяє іншій стороні (франчайзі) користуватися цією системою на певних умовах), відкриватиме подібні заклади в інших містах. Зі слів підприємця, умови отримання франшизи та правила будуть жорсткими. Потрібно буде відповідати стандартам Pizza Veterano, коли 50% працівників обов’язково мають бути учасниками бойових дій. Очолювати заклад також має ветеран, інакше втрачається сенс проекту. «А полягає він у тому, — роз’яснив Леонід, — що ми всі рівні, ти воював, я воював, ми всі воювали, все супер, а тепер давайте працювати». Наразі команда закладу складається з 9 учасників бойових дій та 9 працівників, які не воювали. Окрім них, ще є кілька позаштатних працівників — економісти, бухгалтер, юрист.

Леонід Остальцев також розповів, що загалом ідея проекту полягає у тому, щоб сприяти адаптації тих, хто повертається з війни, а також допомогти використати той потенціал, який є у колишніх бійців, у конструктивному руслі. До речі, крім Леоніда Остальцева й шеф-кухаря Рафаїла Агаєва, які були знайомі ще до початку військових дій на Донбасі, ніхто з команди не вмів готувати. Зі слів шеф-кухаря піцерії, нові хлопці вже через два місяці майстерно проводять майстер-класи для дітей, зокрема і для дітей загиблих військових. Зазвичай вони відбуваються у вихідні, а записати дітей на майстер-клас можна на сторінці закладу у Фейсбук.

«Люди, які повернулися з війни, дуже швидко вчаться, адаптуються і круто себе проявляють», — резюмував Леонід Остальцев. Такі майстер-класи — не тільки задоволення для дітей, вони цікаві й самим учасникам АТО. Адже спілкування з дітьми позитивно впливає на емоційний стан, що певною мірою також є адаптацією. Зі слів засновника закладу, в Україні є велика кількість військових, а в держави нині не вистачає сил, часу і, можливо, людських ресурсів, аби займатися питаннями соціологічної реабілітації та працевлаштуванням. Водночас Леонід Остальцев наголосив, що вони принципово не вкладають гроші в рекламу. Популярність закладу зумовлена його злободенністю.

«Горячие линии»

Дата: 29 ноября, четверг
Время проведения: с 14:00 до 16:00
Контактный номер: (044) 501-06-42