Статьи

Податок на майно — древній та унікальний

Податок на майно завжди був для суспільства однією з найчутливіших тем. Щоразу дискусії експертів з цього приводу зводилися до того, що його доцільно або скасувати, або варто замінити непрямим податком. Аналітики тим часом наголошують на унікальній природі цього податку, яка дуже органічно вплетена у бюджетні відносини.

Хто й за що сплачуватиме

Спроби оподаткувати майно в Україні, зокрема нерухоме, здійснювали ще кілька років тому. Так, з 1 січня 2013 року набрала чинності норма Податкового кодексу, згідно з якою оподатковувалася житлова нерухомість, що перебувала у власності як фізичних, так і юридичних осіб (у тому числі нерезидентів). Однак 4 липня 2013 року Верховна Рада України звільнила фізичних осіб від сплати в 2013 році податку на нерухоме майно, перенісши терміни набрання нормою чинності на 1 січня 2014 року.

У 2015 році кожна область прийняла відсоткову ставку щодо податку на нерухомість відповідно до потреб міста. Подекуди процентну ставку встановлювали з урахуванням інтересів громадян, а подекуди  — тільки з урахуванням тих обсягів коштів, які можна буде залучити до міського бюджету. Та, за деякими оцінками, вже торік обсяги надходжень від цього податку сягнули майже мільярда гривень.

Наприкінці минулого року Верховною Радою України було внесено зміни до Податкового кодексу в частині податку на нерухоме майно. Як роз’яснили фахівці Мінфіну, з 2016 року оподатковуватиметься як житлова (квартира, будинок), так і нежитлова нерухомість, в тому числі господарські будівлі (сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби тощо). Приміром, якщо у власності фізичної особи перебуває будинок та гараж із сараєм, податок сплачується з кожного об’єкта: з будинку — за ставкою, встановленою місцевою радою для житлової нерухомості; з гаражу та сараю — за ставкою для нежитлової нерухомості.

Пільги залишаються для невеликих за площею квартир і будинків — до 60 м2 і до 120 м2 відповідно (або будинків і квартир загальною площею 180 м2), власники яких податок не сплачуватимуть.

Крім того, податок сплачуватимуть тільки з площі понад установлений ліміт. Наприклад, власник квартири загальною площею 75 м2 сплачуватиме податок лише за 15 м2. Проте у разі коли квартиру поділено між двома власниками, то пільга в розмірі 60 м2 застосовується для кожного з них. Отже, сплачувати податок не потрібно.

Граничну ставку податку в 2016 році збільшено з 2 до 3% мінімальної заробітної плати за 1 м2 об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості (у 2016 році — 41,34 грн. за 1 м2). Ставка податку (від 0 до 3%) установлюватиметься місцевою радою.

У свою чергу, сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад на відповідній території мають право встановлювати пільги з цього податку, враховуючи майновий стан та рівень доходів громадян.

Крім того, встановлено додаткову ставку податку в розмірі 25 тис. грн. на рік для квартир площею понад 300 м2 і будинків площею понад 500 м2. Тобто такі об’єкти оподатковуватимуться фактично відсотковою (до 3%) та фіксованою (25 тис. грн.) ставками.

Щодо порядку нарахування та строків сплати податку, то фізичні особи у 2016 році сплачуватимуть податок за 2015 рік (за ставками та з пільгами, чинними у 2015 році) на підставі податкових повідомлень-рішень, які контролюючі органи надсилатимуть до 1 липня 2016 року.

За новими ставками, що діють з 2016 року, фізичні особи сплачуватимуть податок починаючи з 2017 року, а юридичні особи у 2016 році сплачують податок за новими ставками, чинними з 2016 року.

Розрахунок податку проводять у декларації, яку необхідно подати до контролюючих органів до 20 лютого 2016 року.

Термін сплати податку для фізичних осіб — один раз на рік (до 28 серпня 2016 року); юридичних осіб — щокварталу (до 30 квітня 2016 року, 30 липня 2016 року, 30 жовтня 2016 року, 30 січня 2017 року).


Платникові — дешевше, громаді — вигідніше

Чимало експертів одностайні в думці, що в майбутньому податок на нерухомість доведеться сплачувати усім. Практика розвинених країн, зокрема ЄС, підтверджує, що цей податок є найважливішим для формування місцевих бюджетів.

Податок на нерухоме майно існує приблизно в 130 країнах світу. Приміром, у Франції, Німеччині, Австрії, Швейцарії, Великій Британії та інших європейських країнах ставки податку неоднакові і в середньому становлять один — два відсотки від вартості нерухомого майна. Надходженням від цього податку належить значна частка в дохідній частині бюджетів органів місцевого самоврядування. Наприклад, у деяких штатах Австралії — це понад 90% місцевого бюджету, в США — до 75, у Канаді — до 80%.

На думку аналітиків, запровадження податку на нерухомість запобігає накопиченню майнових об’єктів окремими власниками та стимулює їх до ефективного використання майна.

У світовій практиці нині спостерігаються два підходи до визначення бази оподаткування нерухомості. Перший ґрунтується на площі об’єкта, другий — на його ринковій вартості. Останній є справедливішим, застосовується в більшості розвинених країн і є дешевшим для платника. Приміром, у Німеччині щорічний податок на нерухомість при обчисленні податку на житловий будинок для індивідуального проживання об’єднується із земельним податком і становить 0,5 — 1,5% від її вартості. Базова ставка загального податку на майно, що перебуває у фізичних осіб, становить 1% від вартості об’єкта нерухомості. Не оподатковується майно вартістю до 120 тис. євро. Промислові підприємства і компанії сплачують 0,6%. Неоподатковуваний на майно мінімум для підприємств Німеччини — 20 тис. євро. Переоцінка майна для фізичних та юридичних осіб Німеччини (для обчислення податкової бази) проводиться один раз на три роки.


Непорушний зв’язок

Українські експерти зауважують, що в деяких країнах податок на нерухомість розраховують як відсоток з кадастрової вартості. Для цього ведуть кадастр житла по всій країні і розраховують середні ціни за регіонами і типами житла. Якщо нерухомість дорожчає, то й податки зростають, що йде на користь місцевим бюджетам. Тому місцеві органи там активно інвестують гроші в інфраструктури міст і районів, щоб ціни на нерухомість зростали, — роз’яснюють експерти.

Президент Юридичної компанії Jurimex Данило Гетманцев детально прокоментував, як сплачений податок на майно може капіталізуватися в нерухомості платників податків. Юрист нагадав, що податок на майно — дуже древній, один із найперших. Замінити його непрямим податком або яким-небудь іншим — несправедливо. Передусім виходячи з його природи. «Ми сплачуємо місцевий податок на нерухомість, землю, якою володіємо. Орган місцевого самоврядування розпоряджається цими грішми. Скажімо, будує дорогу, поліпшуючи інфраструктуру того населеного пункту, де перебуває нерухомість. Таким чином, сплачений податок, за логікою речей і за нормальних бюджетних відносин, капіталізується у вартості житла, — аргументував свою точку зору Данило Гетманцев. — Адже житло з хорошою дорогою коштує дорожче, ніж житло з поганою. Такий зв’язок в оподаткуванні — велика рідкість і втратити його, скасувавши цей податок, буде неправильно».

На думку юриста, через невеликі обсяги цього податку держава не приділяла йому належної уваги, займаючись ним в останню чергу. Такої кількості суперечностей, пробілів, які існують у регулюванні податку на нерухоме майно й інших різновидах цього податку, напевно, немає ніде більше в Податковому кодексі.

Зі слів Данила Гетманцева, свого часу було підготовлено законопроект про внесення змін до Податкового кодексу саме в частині вдосконалення законодавчих норм щодо податку на майно. Але, на жаль, розроблені юристами положення здебільшого не врахували. «Роботу над помилками», зі слів юриста, проведено хіба що в частині, де зазначено, що в межах населених пунктів податок встановлюватиме не орган місцевого самоврядування, а ради органів місцевого самоврядування, їх об’єднання між собою. «Тому тут уже намічаються певні рухи», — резюмував Данило Гетманцев. Однак актуальною лишається потреба у серйозній роботі над законодавчими нормами, що регламентують адміністрування податку на нерухомість. Адже передбачається, що саме за рахунок податку на майно кожен український населений пункт зможе самостійно заробляти гроші для свого бюджету, а отже, розвивати власну інфраструктуру і стимулювати активність місцевих громад.

«Горячие линии»

Дата: 1 ноября, четверг
Время проведения: с 14:00 до 16:00
Контактный номер: (044) 501-06-42