Митна справа

Визначення митної вартості товарів

12.09.2016 / 17:07

Законодавство України з питань митної оцінки відповідно до зобов’язань, взятих Україною при вступі до Світової організації торгівлі, приведено у відповідність із нормами і стандартами, передбаченими міжнародними угодами.
Питання визначення митної вартості є надзвичайно важливим, адже цей показник використовується в низці випадків, зокрема для нарахування митних платежів, застосування заходів державного регулювання ЗЕД, ведення митної статистики та для розрахунку податкового зобов’язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
У цьому матеріалі розглянемо порядок визначення митної вартості товарів, які ввозяться в митному режимі імпорту, та наведемо методи її визначення.

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлено розділом ІІІ Митного кодексу та ґрунтуються на положеннях ст. VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (далі — ГАТТ) та Угоди про застосування ст. VII ГАТТ.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей і ґрунтується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення вартості товару

Митну вартість товарів декларант або уповноважена ним особа заявляє під час їх декларування. При цьому декларант або уповноважена ним особа зобов’язаний заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митницею ДФС, або скориговану за результатами контролю, здійсненого митницею ДФС; подавати митниці ДФС достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні ґрунтуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов’язані з коригуванням митної вартості або наданням додаткової інформації.

Коригування вартості: хто і коли?

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться у митному режимі імпорту, контролюючий орган приймає у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо виявлено, що заявлено неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів. Так, відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю може бути надано у разі:

  • неправильно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
  • неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій — четвертій ст. 53 Митного кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
  • невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу;
  • надходження до контролюючого органу документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Також контролюючий орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному у статтях 345 та 354 Митного кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску. У цьому разі рішення щодо правильності визначення заявленої у митних деклараціях митної вартості товарів окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки (частина 14 ст. 354 Митного кодексу).

Чи можливо скасувати рішення про коригування?

Оскарження рішень контролюючого органу про коригування заявленої митної вартості здійснюється в порядку, визначеному главою 4 Митного кодексу, тобто як в адміністративному (адміністративне оскарження), так і в судовому.

Крім того, відповідно до частин дев’ятої та десятої ст. 55 вищезазначеного Кодексу протягом 80 днів з дня випуску товарів у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу, декларант може надати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості. Контролюючий орган розглядає такі документи і протягом п’яти робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову декларанту.

Якщо протягом зазначеного строку контролюючим органом не надано обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У цьому разі контролюючий орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені Митним кодексом.

Методи визначення митної вартості

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

основний

другорядні

• за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)

• за ціною договору щодо ідентичних товарів;
• за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
• на основі віднімання вартості;
• на основі додавання вартості (обчислена вартість);
• резервний

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між контролюючим органом та декларантом або уповноваженою ним особою. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Основний метод

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована у разі потреби відповідно до вимог Митного кодексу. Такою ціною вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб або пов’язаних з продавцем осіб для виконання зобов’язань продавця. Платежі необов’язково мають бути здійснені у вигляді переказу грошей. Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Розрахунки здійснюються лише на основі об’єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися:

  • витрати, понесені покупцем (комісійні та брокерська винагорода; вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов’язаних з пакуванням);
  • належним чином розподілена вартість сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів, інструментів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами;
  • роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів (Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів затверджено постановою № 446);
  • відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, їх використання або розпорядження, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
  • витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення;
  • витрати на навантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов’язані з їх транспортуванням до місця ввезення;
  • витрати на страхування товарів.

Включати до ціни інші витрати не допускається.

При продажу товарів між пов’язаними особами основний метод може використовуватись, якщо декларант доведе, що така вартість є близькою до вартості операції при продажу непов’язаним покупцям ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів або митної вартості ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів (визначених відповідно до статті 62 або 63 Митного кодексу).

Вартість операції з ідентичними товарами

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена за першим методом, за основу береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї самої країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При цьому під ідентичними слід розуміти товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за фізичними характеристиками, якістю та репутацією на ринку, країною виробництва та виробником.

Важливо, що ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій самій кількості та на тих самих комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в іншій кількості або на інших комерційних рівнях, але при цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, до чого вони ведуть — до збільшення чи до зменшення вартості.

У випадку коли для цілей застосування зазначеного методу визначення митної вартості виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Вартість операції з подібними (аналогічними) товарами

Якщо ж і попередній метод застосувати неможливо, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну (причому час експорту має збігатися або бути максимально наближеним до нього). Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

При цьому аналогічно вищезазначеному випадку в разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Методи визначення митної вартості шляхом віднімання або додавання вартості

Наступним застосовується метод визначення митної вартості шляхом віднімання вартості. За цим методом, якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються в Україні у незмінному стані, для визначення митної вартості береться ціна одиниці такого товару за умови вирахування (якщо вони можуть бути виділені) витрат на виплату комісійних, звичайних витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування та інших пов’язаних з такими операціями витрат, сум податків, що підлягають сплаті в Україні.

Статтею 63 Митного кодексу передбачено застосування методу визначення митної вартості товарів шляхом додавання вартості (обчислена вартість). Для визначення митної вартості товарів цим методом за основу береться інформація, надана виробником оцінюваних товарів про їх вартість, яка має складатися із сум:

  • вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів (така інформація повинна ґрунтуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються);
  • обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка зазвичай відображається під час продажу товарів того самого класу або виду, що й оцінювані;
  • загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

Визначення митної вартості товарів за методом оцінки на основі віднімання вартості здійснюється у тому разі, якщо оцінювані, ідентичні чи подібні (аналогічні) товари продаватимуться (відчужуватимуться) на митній території України у незмінному стані.

У разі застосування методу віднімання вартості береться реалізаційна ціна на ідентичні (аналогічні) товари, яка склалася на внутрішньому ринку, після чого віднімаються витрати до моменту перетину кордону.

У разі додавання вартості проводиться калькуляція вартості товару, що імпортується (вартість матеріалів і витрат, витрат на навантаження, розвантаження, транспортування, страхування до місця перетину митного кордону України, прибутку тощо).

Резервний метод

Статтею 64 Митного кодексу передбачено застосування так званого резервного методу. Відповідно до нього митна вартість товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГАТТ.

Так, митна вартість, визначена за цим методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митних вартостях.

Крім того, за цим методом митна вартість не може бути визначена на підставі:

  • ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку;
  • системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
  • ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
  • іншої вартості виробництва, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів (ст. 63 Митного кодексу);
  • ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
  • мінімальної митної вартості та довільної чи фіктивної вартості.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Митний кодекс — Митний кодекс України від 13.03.2012 р. № 4495-VI. Постанова № 446 — постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 р. № 446 «Про затвердження Порядку включення суми роялті та інших ліцензійних платежів до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, під час визначення їх митної вартості». Генеральна угода з тарифів та торгівлі — Генеральна угода з тарифів і торгівлі від 30.10.47 р. Угода про застосування ст. VII ГАТТ — Угода про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю від 15.04.94 р.