Юридична практика

Податок на нерухоме майно

24.10.2016 / 14:15

Суть справи

Відповідно до витягу з реєстру платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, Особа 1 є власником будинку загальною площею 243,4 м2 та містить такі приміщення: майстерню 15,4 м2, підвал 14,3 м2, підвал 8,4 м2, гараж 25,7 м2, майстерню 16,5 м2, коридор 13,6 м2, санвузол 5,2 м2, кухню 17,9 м2, столову 16,5 м2, кімнату 20,8 м2, коридор 8,9 м2, коридор 14,7 м2, санвузол 5,0 м2, гардеробну 6,3 м2, кімнату 17,5 м2, кімнату 11,4 м2, кімнату 14,0 м2, комору 2,6 м2, кімнату для відпочинку 8,7 м2.

Рішенням міської ради «Про встановлення місцевих податків і зборів» встановлено:

  • розміри ставок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: житлова нерухомість — будинки — 1 % (12,18 грн); квартири — 1 %  (12,18 грн); інші види житлової нерухомості, що підлягають оподаткуванню, — 0,1 % (1,22 грн); господарські (присадибні) будівлі — 0,05 %  (0,61 грн); гаражі — 0,1 %  (1,22 грн);
  • база оподаткування об’єкта житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи — платника податку, для житлових будинків незалежно від їх кількості зменшується на 200 м2.

ДПІ надано розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, Особі 1 (243,40 м2 — 200 м2) × (1 218 грн × 1 %) = 528,61 грн.

ДПІ винесено Особі 1 податкове повідомлення-рішення про збільшення сум податкових зобов’язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 528,61 грн.

Позиція платника

Не погоджуючись з рішенням, прийнятим за результатами розгляду первинної скарги, Особою 1 подано скаргу до контролюючого органу, в якій просить скасувати вищезазначене податкове повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги як такі, що суперечать вимогам законодавства.

Витяг з рішення

Згідно з пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до пп. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу об’єкти житлової нерухомості — будівлі, віднесені згідно із законодавством до житлового фонду, дачні та садові будинки.

Як зазначено у вищенаведеному підпункті, до житлового фонду віднесено будівлі, зокрема:

  • житловий будинок — будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу — будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;
  • прибудова до житлового будинку — частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;
  • котедж — одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою.

Згідно з пп. 14.1.1291 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу об’єкти нежитлової нерухомості — будівлі, приміщення, не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості, зокрема, виділяють: господарські (присадибні) будівлі — допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; інші будівлі.

Відповідно до пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 цього Кодексу база оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:

  • для квартири/квартир незалежно від їх кількості — на 60 м2;
  • для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості — на 120 м2;
  • для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), — на 180 м2.

Як зазначено у пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Кодексу, базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу).

Підпунктом 266.4.2 п. 266.4 цієї статті (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об’єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об’єктів житлової нерухомості для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 м2 бази оподаткування (пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу).

Згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 цієї статті обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

  • за наявності у власності платника податку більше одного об’єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів, зменшеної згідно з пп. «а» або «б» пп. 266.4.1 п. 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;
  • за наявності у власності платника об’єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів, зменшеної відповідно до пп. «в» пп. 266.4.1 п. 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;
  • сума податку, обчислена з урахуванням пп. «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об’єктів житлової нерухомості.

Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об’єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно з пп. «а» пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу податкове зобов’язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами  протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 цього Кодексу).

Слід зазначити, що відповідно до пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо:

  • об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;
  • розміру загальної площі об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;
  • права на користування пільгою зі сплати податку;
  • розміру ставки податку;
  • нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Враховуючи зазначене, рішенням, прийнятим за  розглядом повторної скарги, податкове повідомлення-рішення про збільшення сум податкових зобов’язань з  податку на  нерухоме майно, відмінне від  земельної ділянки, залишено без змін, а  скаргу платника податківбез задоволення.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI

«Гарячі лінії»

Дата: 8 грудня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00