Юридична практика

Діяльність контрагента визнано фіктивною

24.10.2016 / 14:27

Судом касаційної інстанції при розгляді справ щодо правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень про визначення суми грошового зобов’язання з ПДВ та податку на прибуток було взято до уваги, що статус фіктивного, нелегального підприємства (зокрема, в силу його реєстрації на підставну особу) несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції контрагентів не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Судове рішення

Як встановлено Вищим адміністративним судом України (далі — ВАСУ) у справі № 814/3639/15, ТОВ «А» подано позов про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення контролюючого органу від 10.04.2013 р., за яким ТОВ «А» визначено грошове зобов’язання з ПДВ, а також податкового повідомлення-рішення від 10.04.2013 р. про донарахування ТОВ «А» грошового зобов’язання з податку на прибуток.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою ВАСУ від 18.08.2015 р. прийняті у справі судові акти попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому касаційний суд дійшов висновку про неповноту встановлення судами обставин справи щодо реальності господарських операцій з поставки платнику товарів у рамках господарських взаємовідносин із задекларованими постачальниками.

За наслідками нового розгляду справи постановою окружного адміністративного суду від 20.10.2015 р. позов задоволено з посиланням на те, що позивач підтвердив належними доказами реальність виконання операцій зі спірними контрагентами, тоді як результати зустрічних звірок постачальників не можуть впливати на дані податкового обліку ТОВ «А».

Постановою апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016 р. рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково, податкові повідомлення-рішення від 10.04.2013 р. скасовано в частині нарахування ПДВ та податку на прибуток, в решті позову відмовлено.

Постанову мотивовано тим, що установлений вироком районного суду від 07.10.2013 р. фіктивний характер діяльності ТОВ «П», відсутність у цього контрагента необхідних ресурсів для провадження фактичної фінансово-економічної діяльності виключають реальність господарських взаємовідносин платника з цим контрагентом.

У касаційній скарзі до ВАСУ ТОВ «А» просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення окружного адміністративного суду зі спору.

На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що обвинувальний вирок, винесений стосовно посадової особи контрагента, не може слугувати свідченням недобросовісності ТОВ «А» у сфері оподаткування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, ВАСУ не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювані податкові повідомлення-рішення було прийнято контролюючим органом за наслідками проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «А» з питань взаємовідносин з контрагентами, оформленої актом від 25.03.3013 р.

Перевіркою не визнано податкові наслідки господарських операцій з придбання платником товарів у контрагентів у зв’язку з фіктивністю цих операцій. На обґрунтування цього висновку відповідач послався на неможливість виконання спірними постачальниками задекларованих поставок через відсутність основних фондів, матеріально-виробничих ресурсів, необхідного штату працівників. Також контролюючий орган зазначив про нелегальний статус ТОВ «П» з огляду на реєстрацію цього підприємства на підставну особу — Особу 1, якого засуджено вироком районного суду від 07.10.2013 р. за вчинення злочинів, передбачених статтями 205 (фіктивне підприємництво) та 358 (підроблення документів) Кримінального кодексу.

У справі, що переглядається, суди, керуючись підпунктами 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток (чинними на час виникнення спірних правовідносин), пунктами 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, пунктами 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, сформували об’єктивну правову позицію щодо того, що податкові наслідки у вигляді формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності подання інформації про юридичний факт. Податкова вигода не може бути визнана обґрунтованою, якщо отримана не у зв’язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності. Формально складений пакет первинних документів не може бути підставою для формування даних податкового обліку.

Водночас, застосовуючи наведену правову позицію при оцінці податкових наслідків господарських операцій позивача з ТОВ «П», суди першої і апеляційної інстанцій дійшли різних висновків щодо дотримання платником наведених правил оподаткування.

Так, суд першої інстанції визнав належним доказом фактичного переміщення активів у процесі виконання операцій з цим контрагентом подані ТОВ «А» договори поставки товару, податкові та видаткові накладні.

Однак при цьому судом не перевірено, чиїми силами та засобами виконувалися ці операції, які ресурси залучалися до вчинення об’єктивно необхідних дій у процесі переміщення активів, тоді як на обов’яз­ковості з’ясування цих обставин наголошував касаційний суд в ухвалі від 15.08.2015 р. з цієї справи.

Також суд першої інстанції надав неправильну юридичну оцінку обставинам щодо фіктивності ТОВ «П», установленим вироком районного суду від 07.10.2013 р., докази необґрунтованого виникнення у платника податкової вигоди повинні розцінюватися у сукупності та взаємозв’язку, причому оцінці підлягає також і діяльність усіх учасників господарських операцій.

Зазначеним вироком встановлено, що Особою 1 зареєстровано ТОВ «П» на своє ім’я без наміру займатися дійсною господарською діяльністю; юридично значущих дій від імені очолюваного ним суб’єкта господарювання він не вчиняв, первинні документи не підписував; фактично не встановлені слідством особи використовували цю юридичну особу для провадження протиправної діяльності шляхом штучного документування операцій з іншими особами для формування бажаних наслідків у податковому обліку.

Слід зазначити, що статус фіктивного, нелегального підприємства (зокрема, через його реєстрацію на підставну особу) несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

За таких обставин суд апеляційної інстанцій цілком об’єктивно не погодився з добросовісністю податкової вигоди платника, на яку він претендує за наслідками виконання операцій з розглядуваним контрагентом, та правомірно відмовив у задоволенні позову за цією ситуацією.

В іншій частині судові акти зі спору учасниками провадження у касаційному порядку не оскаржуються, а відтак у ВАСУ відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів.

З урахуванням викладеного процесуальних підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції зі справи не вбачається.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Кримінальний кодекс — Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III. Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Закон про ПДВ — Закон України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (втратив чинність). Закон про прибуток — Закон України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (втратив чинність)

«Гарячі лінії»

Дата: 11 травня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00