Юридична практика
Тема: ЗЕД. Валютне регулювання

Порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності

♦ Приклад 1

Суть справи. Під час проведення перевірки податковим органом установлено, що страховою компанією «К» (даліСК «К») порушено припис ст. 2 Закону № 185 (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин), а саме: між датою перерахування сум авансових платежів іноземним асистуючим компаніям та датою складання актів про виплату страхового відшкодування минуло більше ніж 90 днів.

СК «К» вважає, що суми авансових платежів, щодо яких податковим органом визначено порушення ст. 2 Закону № 185, не мають статусу сум, якими оплачується вартість продукції (робіт, послуг), що постачається у рамках імпортних операцій. Отже, у податкового органу не було законних підстав для застосування штрафних санкцій за те, що акти наданих послуг складалися та надходили від асистуючих компаній вже після спливання 90 днів від дати нарахування авансових платежів.

Рішення суду. Вищий адміністративний суд України (далі — ВАСУ), підтримуючи позицію органу ДПС, виходив з такого. Податковим органом відповідно до норм законодавства проведено виїзну планову перевірку СК «К» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт і на його підставі прийнято рішення про застосування штрафних санкцій.

Не погоджуючись із застосованими штрафними санкціями, суб'єкт господарювання звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення про їх застосування.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено повністю.

Судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції, у позові суб'єкту господарювання відмовлено повністю.

За результатами перегляду касаційної скарги СК «К» ВАСУ дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню в силі, з огляду на таке.

СК «К» укладено договір про надання послуг з асистуючими компаніями, згідно з умовами якого асистанси (страхову діяльність не передбачено статутом) зобов'язались надати сервісне медичне обслуговування клієнтам замовника (медичні, медично-транспортні й інші послуги) у разі настання страхового випадку, а також посмертну репатріацію. Тобто послуги асистанса надавалися з відкладною умовою. Також умовами згаданих договорів передбачалося, що з моменту їх укладення позивач зобов'язувався перерахувати на рахунки асистансів аванс як кошти для оплати медичних, медично-транспортних та інших послуг. Використання коштів за такими страховими випадками має підтверджуватись актами відшкодування. Усі акти на відшкодування асистансами надаються СК «К». Використання цих коштів обліковується за картками рахунку.

Відповідно до ст. 31 Закону № 85 страхові резерви утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування). Страховики зобов'язані вести облік договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо виплат страхової суми або страхового відшкодування за формою, яка забезпечить отримання інформації, необхідної для врахування при формуванні страхових резервів.

Отже, законодавством України передбачено обов'язок страховика вести облік страхового відшкодування, тобто коштів. А відтак кошти, перераховані асистансам позивачем, належать останньому.

Крім того, перераховані СК «К» асистансу суми коштів не в повному обсязі підтверджено актами відшкодування протягом більше ніж 90 днів, у зв'язку з чим у позивача за зазначеними договорами обліковується прострочена дебіторська заборгованість. Статтею 2 Закону № 185 встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, у разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Нацбанку України.

Частиною першою ст. 4 Закону № 185 передбачено, що порушення резидентами термінів, визначених статтями  1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Нацбанку України на день виникнення заборгованості.

Враховуючи зазначене, ВАСУ відмовив у задоволенні касаційної скарги суб'єкту господарювання та визнав правомірним застосування органом ДПС штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені.

♦ Приклад 2

Суть справи. При проведенні перевірки органом ДПС установлено порушення ТОВ «А» вимоги ст. 2 Закону № 185, яке полягало в тому, що повернуті валютні кошти було зараховано на валютний рахунок ТОВ «А» з порушенням установлених законодавством термінів.

Платник податків ТОВ «А» вважає, що ним не порушувався термін, визначений Законом № 185 щодо повернення валютних коштів з-за кордону, оскільки ТОВ «А» звернулось до постійно діючого третейського суду при товарній біржі, рішенням якого задоволено позов ТОВ «А» до ПП «У», третя особаТОВ «П», про спонукання до виконання умов договору.

Рішення суду. ВАСУ, підтримуючи позицію органу ДПС, зазначив таке. Керуючись нормами законодавства, податковим органом проведено перевірку ТОВ «А» щодо дотримання вимог валютного законодавства. При її проведенні виявлено порушення ТОВ «А» ст. 2 Закону № 185, складено акт і винесено рішення про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Не погоджуючись із застосованими штрафними санкціями, суб'єкт господарювання звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення про нарахування пені.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено повністю.

Судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції, у позові суб'єкту господарювання відмовлено.

За результатами перегляду касаційної скарги суб'єкта господарювання ВАСУ дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню в силі, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої ст. 2 Закону № 185 (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Нацбанку України.

Статтею 4 Закону № 185 передбачено, що порушення резидентами термінів, визначених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Нацбанку України на день виникнення заборгованості. У разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торговельно-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються, і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково, чи припинення (закриття) провадження у справі, чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються, і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено. У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду справи судом. Державні податкові інспекції мають право за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

ТОВ «А» відповідно до контракту з ТОВ «П» здійснило часткову попередню оплату за товар. Однак у зв'язку з неможливістю поставити товар ТОВ «А» (кредитор), ТОВ «П» (первісний боржник) та ПП «У» (новий боржник) уклали додаткову угоду про відступлення прав та обов'язків.

З огляду на те що поставку продукції на адресу позивача здійснено не було, ТОВ «А» порушено терміни здійснення валютних розрахунків у зовнішньо-економічній діяльності, у зв'язку з чим застосування податковим органом до ТОВ «А» пені є обгрунтованим.

Судом відхилено посилання позивача на рішення третейського суду при товарній біржі, яким задоволено позов ТОВ «А» та зобов'язано ПП «У» виконати умови договору, поставити на користь ТОВ «А» товар.

Як передбачено Законом № 185, у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями  1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду справи судом.

Таким чином, Закон № 185 передбачає єдину підставу для звільнення резидента від відповідальності у вигляді пені за порушення термінів повернення валютної виручки або поставки товару за імпортними контрактами, а саме: прийняття судом рішення про задоволення позову резидента про стягнення відповідної заборгованості за зовнішньоекономічним договором.

Виходячи з наведеного, врегулювання питання про погашення простроченої заборгованості між резидентом та нерезидентом в інший спосіб не може розглядатись як підстава для звільнення від нарахування пені за порушення термінів розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності. Зазначене стосується також випадків добровільної сплати боргу нерезидентом, у тому числі після порушення судового провадження за зверненням резидента.

При цьому прийняття судом за результатами розгляду спору між резидентом та нерезидентом іншого судового рішення, ніж про задоволення позивних вимог, зокрема про припинення (закриття) провадження у справі, не є підставою для звільнення резидента від відповідальності за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті, навіть якщо таке судове рішення було постановлене внаслідок добровільної сплати боргу нерезидентом.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про правомірне застосування податковим органом пені, оскільки позовні вимоги, які розглядалися постійно діючим третейським судом при товарній біржі, не носять майнового характеру, а саме: про стягнення заборгованості з нерезидента, яка виникла внаслідок недотримання ним термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, з урахуванням того, що вони були заявлені до резидента УкраїниПП «У» щодо невиконання умов договору.

Враховуючи зазначене, ВАСУ відмовив у задоволенні касаційної скарги суб'єкту господарювання та визнав правомірним застосування органом ДПС штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені.


Владислав РОЗМОШ,
заступник директора Юридичного управління
Департаменту правової роботи ДПС України

Ольга СИРОТІНА,
заступник начальника відділу представництва інтересів
органів ДПС у судах касаційної інстанції та узагальнення судової практики

«Гарячі лінії»

Дата: 8 грудня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00