Новини
Тема: Плата за землю, ФСП

Особливості сплати земельного податку платником ФСП

Сільськогосподарське підприємство має у користуванні землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, розміщення відповідної виробничої інфраструктури (ферми, тракторні бригади, склади), магазину, який реалізує сільськогосподарську продукцію, бази відпочинку на землях рекреаційного призначення. Тобто сільськогосподарське підприємство має земельні ділянки різного цільового використання. Чи повинно підприємство сплачувати земельний податок і за які саме земельні ділянки, якщо воно є платником фіксованого сільськогосподарського податку?


Статтею 302 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — Податковий кодекс) встановлено, що для сільськогосподарських товаровиробників — платників ФСП об’єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебувають у власності сільськогосподарського товаровиробника або надані йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Як визначено у ст. 307 Податкового кодексу платники ФСП не є платниками ряду податків і зборів, зокрема земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Земельним кодексом України від 25.10.2001 р. № 2768-III встановлено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками та землекористувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність або надаються у користування сільськогосподарським підприємствам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються не лише землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, а й для розміщення відповідної виробничої інфраструктури, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності.

До земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, перелоги) та несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи, прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Тому сільськогосподарське підприємство — платник ФСП не сплачуватиме земельний податок за земельні ділянки під виробничою інфраструктурою, які є землями сільськогосподарського призначення і надані для виробництва товарного сільськогосподарського виробництва, а за земельні ділянки, надані не для ведення товарного сільськогосподарського товаровиробництва, в зазначеному випадку, на яких розміщено магазин та база відпочинку, — сплачувати земельний податок на загальних підставах. При цьому підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Водночас зазначимо, що якщо платник ФСП — власник землі чи землекористувач надає в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, то земельний податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах.


«Гаряча лінія» за участю начальника відділу платежів за землекористування
та місцевих податків Управління місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових
платежів Департаменту оподаткування юридичних осіб ДПС України Катерини ГРИВНАК