Юридична практика

Відшкодування з бюджету суми ПДВ

Суть справи. За результатами перевірки, проведеної органом ДПС за період до 01.01.2011 р., платнику податків відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ у зв'язку з тим, що основні фонди ним не було придбано, а отже, сума бюджетного відшкодування ПДВ значно перевищила обсяг оподатковуваних операцій ЗАТ «К» за останні 12 місяців.

На думку платника податків, дії органу ДПС є неправомірними, оскільки формування податкового кредиту відбулось у результаті придбання основних фондів, що відповідає нормам п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ, і тому суб'єкт господарювання має право на бюджетне відшкодування ПДВ.

Рішення суду. Вищий адміністративний суд України, підтримуючи позицію органу ДПС, зазначив таке.

За результатами проведеної позапланової документальної перевірки ЗАТ «К» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування з ПДВ у рахунок зменшення зобов'язань з ПДВ у наступних податкових періодах складено акт, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення про зменшення для суб'єкта господарювання суми бюджетного відшкодування з ПДВ і застосування штрафної (фінансової) санкції.

Не погоджуючись із такими діями органу ДПС, ЗАТ «К» звернулося до суду з позовом про визнання не чинним і скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позов ЗАТ «К» задоволено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято із порушенням норм матеріального права, орган ДПС звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ці рішення з підстав порушення судами норм пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, та прийняти нове рішення, яким відмовити суб'єкту господарювання у задоволенні позову.

Розглянувши касаційну скаргу податкового органу, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (покупцем) та ЗАТ «В» (продавцем) укладено попередній договір про укладення основного договору купівлі-продажу частини будівлі побутового корпусу з перехідними галереями та попередній договір про укладення договору купівлі-продажу частини блоку складів.

Цього ж дня покупець здійснив передоплату частини коштів за зазначеними договорами, що підтверджується платіжними дорученнями.

Позивач отримав від ЗАТ «В» податкову накладну, на підставі якої сформовано податковий кредит.

У зв'язку з тим, що сума ПДВ у цьому періоді мала від'ємне значення, а ЗАТ «К» не мало податкового боргу, суб'єкт господарювання включив зазначену суму ПДВ до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підставою для виникнення спірних правовідносин стало питання щодо відшкодування з бюджету ЗАТ «К» суми ПДВ, яка значно перевищувала обсяг оподатковуваних господарських операцій за останні 12 місяців.

При цьому суди попередніх інстанцій під час розгляду справи дійшли помилкових висновків, що суб'єкт господарювання має право на бюджетне відшкодування, оскільки формування податкового кредиту ним відбулося на підставі придбання основних фондів.

Підпунктом 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ визначено коло осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, зокрема осіб:

зареєстрованих як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування ними податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

у яких обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців був меншим, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів незалежно від дати їх реєстрації платниками ПДВ).

Тобто особа, зареєстрована як платник ПДВ, у разі нарахування нею податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів має право на бюджетне відшкодування незалежно від дати її реєстрації платником ПДВ та обсягу оподатковуваних операцій.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 місяців був менше ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

Однак ними не враховано, що відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону про ПДВ об'єктом оподаткування є операції з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу), та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

За змістом визначення, наданого у п. 1.4 ст. 1 Закону про ПДВ, продаж послуг (робіт) — будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг (результатів робіт), надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, надання будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання послуг (робіт). Продаж послуг (результатів робіт), зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), продаж, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, у тому числі промислової, власності.

Наявні у справі первинні документи (платіжні доручення, податкова накладна) не встановлюють факт придбання основних фондів, оскільки відсутній сам договір купівлі-продажу, а є тільки попередній договір про укладення зазначеного договору.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено вчинення будь-яких господарських операцій за таким договором, а це свідчить про відсутність самого об'єкта оподаткування.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскільки у спірній ситуації оподатковуваних операцій не було, то і відсутні підстави для виникнення податкових зобов'язань за ними, подальшого формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

За таких обставин дії державного податкового органу зі зменшення суми ПДВ і застосування штрафної (фінансової) санкції за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є обґрунтованими.

Враховуючи зазначене, Вищий адміністративний суд України за результатами розгляду касаційної скарги органу ДПС прийняв рішення, яким її задовольнив, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у позові суб'єкту господарювання відмовив.


Владислав КОЧКАРОВ,
директор Департаменту правової роботи ДПС України

Віталій КЕМІНЬ,
головний державний податковий інспектор відділу
представництва інтересів органів ДПС у судах касаційної інстанції
та узагальнення судової практики Юридичного управління

«Гарячі лінії»

Дата: 15 грудня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00