Податок на прибуток

Особливості визначення витрат та їх склад

Витрати — це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

До складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються витрати операційної діяльності та інші витрати. Розглянемо кожну з цих груп детальніше.

Витрати операційної діяльності

Зазначена категорія витрат включає собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Витрати, що формують собівартість виготовленої продукції (робіт, послуг), складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат (п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу).

Собівартість придбаних та реалізованих товарів

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Якщо доходи від продажу товару до 01.04.2011 р. відображено у складі валового доходу у сумі отриманого авансу (попередньої плати), то на дату переходу права власності на такий товар покупцеві після 01.04.2011 р. продавець товару не здійснює повторне визнання доходів на суму авансу за правилами Податкового кодексу.

Водночас на дату відвантаження таких товарів продавець може віднести до витрат звітного періоду, в якому відбувся перехід права власності на товар покупцеві, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів та здійснені після дати набрання чинності Податковим кодексом, за умови, що вони не були включені до складу валових витрат у попередніх звітних періодах під час дії Закону про прибуток.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, визнаються витратами того звітного періоду, в якому відбувся перехід права власності на товар покупцеві. При цьому витрати, понесені до 01.04.2011 р., враховуються у складі собівартості реалізованих товарів після цієї дати лише в частині балансової вартості запасів, що була відображена в податковому обліку відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону про прибуток.

За відсутності попередньої оплати за товари (роботи, послуги) платник податку при здійсненні реалізації таких товарів (робіт, послуг) після 01.04.2011 р. повинен визнати дохід на підставі пп. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу.

До складу витрат може бути віднесено вартість остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів) та витрати на виправлення такого браку, в разі реалізації такої продукції, у межах допустимих норм технічно неминучого браку, розмір яких встановлено в наказі по підприємству за умови їх обґрунтування. Фактична вартість остаточно забракованої продукції, що перевищує допустимі норми технічно неминучого браку, не включається до витрат платника податку.

Вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, не враховується при визначенні собівартості виробленої продукції, тому що прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу).

Нормативним документом, що регламентує склад витрат діяльності підприємства у бухгалтерському обліку, є ПБО 16 «Витрати», згідно з яким до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції, зумовлені технологією та організацією виробництва.

Відповідно до п. 11 ПБО 16 виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, в оцінці можливого її використання, а також на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва продукції, оцінка яких провадиться за справедливою вартістю в разі їх реалізації та за ціною можливого використання при застосуванні на підприємстві.

Якщо у подальшому зворотні відходи реалізовуватимуться, то у податковому обліку такі операції відображатимуться як операції з реалізації товарів і відповідно у звітному періоді, в якому визнано доходи від їх реалізації, платник податку може визнати витрати у розмірі собівартості таких зворотних відходів, сформованої відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата й інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп. 138.8.2 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу).

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, визначені ст. 143 Податкового кодексу.

Витрати, що формують собівартість товарів, робіт, послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Інші витрати

До складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством.

Адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, фінансові витрати, інші витрати звичайної діяльності відображаються в податковому обліку так, як і в бухгалтерському обліку, згідно з ПБО 16, але з урахуванням особливостей витрат подвійного призначення, витрат, пов'язаних з нерезидентами, офшорами та витратами, що не включаються до складу витрат.

Витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, інші операційні витрати, фінансові витрати та інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг (суми витрат, не віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді, а також не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання).

Обов'язковим правилом для визнання витрат є наявність підтвердних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку, оформлених відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону про бухоблік.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з обмеженням

До складу витрат, що враховуються у складі витрат не у повному обсязі,  відносяться, зокрема, витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами у випадку, якщо особа, на користь якої здійснюються відповідні платежі, є нерезидентом, з урахуванням положень п. 161.3 ст. 161 Податкового кодексу.

Слід зауважити, що положеннями Податкового кодексу, та іншими законами не надається визначення консалтингу, водночас у практиці застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції визначено, що консалтинг (англ. consulting, від лат. consulto — раджусь) — консультування виробників, продавців і покупців з питань управління й організації економічної діяльності підприємств, фірм та організацій. Надання консалтингових послуг здійснюється фірмами, які надають послуги в дослідженні і прогнозуванні ринку, оцінці експортно-імпортних операцій, розробці технікоекономічних обґрунтувань щодо об'єктів міжнародного співробітництва та створення спільних підприємств, у проведенні маркетингових досліджень і розробці маркетингових програм, експортної стратегії на конкретних ринках тощо.

Обмеження у 5% митної вартості обладнання, імпортованого згідно з відповідним контрактом, мають витрати з придбання у нерезидента послуг (робіт) з інжинірингу. Ці обмеження не стосуються витрат, здійснених на користь постійних представництв нерезидентів, що оподатковуються за правилами п. 160.8 ст. 160 Податкового кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, нараховані у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з інжинірингу, якщо нерезидент має офшорний статус (з урахуванням положень п. 161.3 ст. 161 Податкового кодексу) або отримувач не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги.

Відповідно до п. 161.2 ст. 161 Податкового кодексу у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85% вартості цих товарів (робіт, послуг).

Витрати на сплату податків, зборів

Суми нарахованих податків та зборів, установлених Податковим кодексом, визнаються витратами на останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Вартість торгових патентів не включається до складу витрат, але зменшує податок, нарахований за результатами діяльності, яка підлягає патентуванню. При цьому платник податку, який проводить діяльність, що підлягає патентуванню, зобов'язаний окремо визначати податок від кожного виду такої діяльності та окремо — від іншої діяльності. З цією метою ведеться окремий облік доходів, отриманих від діяльності, що підлягає патентуванню, та витрат, пов'язаних з веденням діяльності з урахуванням від'ємного значення як результату розрахунку об'єкта оподаткування.

При обчисленні об'єкта оподаткування платник податку має право відносити до складу витрат витрати на сплату земельного податку, а також орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності за умови належного документального оформлення договору придбання землі або договору користування землею.

«Гарячі лінії»

Дата: 8 грудня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00