Юридична практика

Орендар цілісного майнового комплексу не має права нараховувати на нього амортизацію

Суть справи. Надаючи податкове роз'яснення ТОВ «Ш», податковий орган, посилаючись на пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону про прибуток та умови договору оренди, зазначив, що оскільки орендар державного майна не здійснює витрат з придбання чи виготовлення державного майна, то, відповідно, він (орендар) має право нараховувати амортизаційні відрахування у бухгалтерському обліку та не має такого права у податковому обліку.

Платник податків (ТОВ «Ш») вважає, що надане йому податкове роз'яснення суперечить нормам законодавства, змісту податку на прибуток та порушує його інтереси, оскільки, орендуючи у держави цілісний майновий комплекс, він має право нараховувати в податковому обліку амортизаційні відрахування на орендований цілісний майновий комплекс і, відповідно, зменшувати власний валовий дохід, що в подальшому впливає на зменшення прибутку.

Рішення суду. Вищий адміністративний суд України (далі — ВАСУ), підтримуючи позицію податкового органу, зазначив таке.

Між державним органом (орендодавцем) і ТОВ «Ш» (орендарем) укладено договір оренди, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства.

Відповідно до п. 1.7 зазначеного договору майно підприємства враховується окремо від іншого майна орендаря на окремому балансі із зазначенням того, що це майно є орендованим, а згідно з п. 2.2 договору передача цілісного майнового комплексу підприємства в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

У свою чергу, платник податку звернувся до податкового органу з листом про надання роз'яснення щодо порядку нарахування орендарем у податковому обліку амортизаційних відрахувань на орендоване майно цілісного майнового комплексу.

Органом ДПС надано ТОВ «Ш» податкове роз'яснення, в якому зазначено, що оскільки орендар державного майна не здійснює витрат з придбання або виготовлення державного майна, то він має право нараховувати амортизаційні нарахування у бухгалтерському обліку та не має такого права у податковому обліку.

Не погоджуючись з наданим податковим роз'ясненням, суб'єкт господарювання звернувся до суду з позовом про визнання його недійсним.

Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, ТОВ «Ш» звернулося до ВАСУ із касаційною скаргою, у якій просило зазначені рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

За результатами розгляду касаційної скарги суб'єкта господарювання ВАСУ підтримав позицію податкового органу та судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Частиною першою ст. 317 Цивільного кодексу визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною першою ст. 2 Закону № 2269 орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до пп. 1.18.1 п. 1.18 ст. 1 Закону про прибуток оперативний лізинг (оренда) — господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно зі ст. 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Як зазначено у пп. 8.8.1 п. 8.8 ст. 8 Закону про прибуток, орендар не враховує балансову вартість об'єкта оперативного лізингу (оренди), за якою він обліковується на балансі орендодавця.

У свою чергу, відповідно до частини першої пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 вищезазначеного Закону про прибуток під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Крім того, згідно з абзацом другим п. 4 ПБО 7 амортизація —  систематичний розподіл вартості, яка амортизується,  необоротних активів протягом строку їх  корисного використання (експлуатації).

Отже, у зв'язку з тим, що орендар державного майна не здійснює витрат з придбання або виготовлення державного майна, переданого йому в оренду, він має право нараховувати амортизаційні відрахування у бухгалтерському обліку, проте не має такого права у податковому обліку.

Водночас відповідно до пп. 8.5.1 п. 8.5 ст. 8 Закону про прибуток балансова вартість відповідної групи основних фондів не зменшується на вартість основних фондів, які надаються платником податку в оперативний лізинг (оренду).

Враховуючи вищезазначене, передача об'єкта основних фондів в оперативний лізинг не призводить до зміни балансової вартості груп основних фондів у орендаря та орендодавця, а також до амортизації такого об'єкта оперативного лізингу (оренди) у орендаря, і лише орендна плата за такий об'єкт включається до складу валового доходу орендодавця та валових витрат орендаря.

Таким чином, ВАСУ за результатом перегляду у касаційному порядку справи скаргу суб'єкта господарювання залишив без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій, якими в задоволенні позову відмовлено повністю, — без змін.


Владислав КОЧКАРОВ,
директор Департаменту правової роботи ДПС України

Ольга СИРОТІНА,
заступник начальника відділу представництва інтересів
органів ДПС у судах касаційної інстанції та узагальнення
судової практики Юридичного управління