Юридична практика
Тема: Податковий борг

Порядок стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, затверджений постановою № 1244, відповідає правовим актам вищої юридичної сили

Суть справи. На думку суб'єкта підприємницької діяльності, на якого поширюється дія постанови № 1244 в частині затвердження Порядку стягнення готівки, що належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, такий акт не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, а тому його необхідно скасувати.

У зв'язку з цим така юридична особапозивач звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів Українивідповідача.

Окружний адміністративний суд м. Києва розглянув подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, об'єктивно оцінив докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, і дійшов висновку, що Кабінетом Міністрів України доведено правомірність прийняття постанови № 1244 в частині затвердження Порядку стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу з урахуванням вимог, установлених частиною другою ст. 19 Конституції та частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства, а тому позовні вимоги юридичної особи не підлягають задоволенню.

За результатами письмового провадження зазначеної адміністративної справи Окружний адміністративний суд м. Києва вирішив у задоволенні адміністративного позову юридичної особи відмовити повністю (постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2011 р. № 2а-1703/11/2670).

Рішення суду. Окружний адміністративний суд м. Києва зазначив, що постановою № 1244 затверджено, зокрема, Порядок стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу.

За твердженням позивача, ця постанова в зазначеній частині є такою, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, та підлягає скасуванню. Він мотивує свої позовні вимоги так: закріпивши в постанові № 1244 право органів ДПС здійснювати примусове вилучення готівки з приміщень та з кас платників податків без відповідного рішення суду з подальшою реалізацією цієї готівки у дохід держави (конфіскацією майна) шляхом здійснення її перерахунку до відповідного бюджету, Кабінет Міністрів України порушив положення статей 8 і 41 Конституції та приписи статей 192, 316 Цивільного кодексу в частині порушення права власності. Позивач є суб'єктом підприємницької діяльності, на якого поширюється дія спірного акта, а отже, має право звернутися з позовом до суду про визнання нормативно-правового акта таким, що не відповідає правовим актам вищої сили.

У свою чергу відповідач проти позову заперечує та зазначає, що постанову № 1244 видано на підставі положень Конституції, Податкового кодексу, Закону № 2591, які надають Кабінету Міністрів України повноваження забезпечувати проведення державної фінансової та податкової політики; спірною постановою не порушено норм чинного законодавства, оскільки вилучення готівки згідно з Порядком стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу можливе лише за рішенням суду, а не за рішенням податкового органу. Крім того, відповідач зауважує, що позивачем не надано доказів того, що він підпадає під дію оскаржуваного нормативно-правового акта.

Отже, Окружний адміністративний суд м. Києва не погоджується з позовними вимогами юридичної особи та вважає їх необгрунтованими виходячи з такого.

Частина перша ст. 113 Конституції встановлює, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Відповідно до п. 3 ст. 116 Конституції Кабінет Міністрів України забезпечує проведення, зокрема, фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики.

Згідно з частиною першою ст. 117 Конституції Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Статтею 95 Податкового кодексу передбачено, що основні положення щодо стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу та продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що постанову № 1244 в частині затвердження Порядку стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу було прийнято в межах повноважень Кабінету Міністрів України та з метою практичного запровадження в дію положень ст. 95 Податкового кодексу, зокрема п. 95.4.

Так, відповідно до п. 2 Порядку стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, затвердженого постановою № 1244, вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками органу ДПС з урахуванням вимог пунктів 95.295.4 ст95 Податкового кодексу. Рішення органу ДПС про погашення всієї суми податкового боргу шляхом стягнення готівки приймається за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Пунктом 95.1 ст. 95 Податкового кодексу визначено, що орган ДПС здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності — шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60  календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно з п. 95.3 цієї статті стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що його обслуговуюють, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам ДПС, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган ДПС звертається до суду щодо надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання такого дозволу є підставою для прийняття органом ДПС рішення про погашення всієї суми податкового боргу. Рішення органу ДПС підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу ДПС. Перелік відомостей, які зазначаються в такому рішенні, встановлюється центральним органом ДПС.

Пунктом 95.4 ст. 95 Податкового кодексу визначено, що орган ДПС на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Наведені правові норми свідчать, що стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу у вигляді готівки, що належить такому платнику податків, здійснюється органом ДПС виключно на підставі рішення суду. У свою чергу Порядок стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу регулює механізм стягнення такої готівки, тобто порядок дій органу ДПС, вже після прийняття відповідного рішення суду, а рішення органу ДПС про погашення всієї суми податкового боргу шляхом стягнення готівки приймається також після винесення судом відповідного рішення та з метою його виконання.

Стаття 8 Конституції встановлює, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони й інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і мають відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції гарантується.

Згідно з положеннями ст. 41 Конституції кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватись об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається тільки в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскацію майна може бути застосовано виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Статтею 192 Цивільного кодексу визначено законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, грошову одиницю України — гривню. Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

Аналіз зазначених норм Конституції та Цивільного кодексу, які, на думку позивача, порушено Кабінетом Міністрів України, а також обставин справи дає змогу дійти висновку, що відповідач, затверджуючи своєю постановою № 1244 Порядок стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, не порушив основних засад права власності, діяв у межах визначених повноважень і з дотриманням Конституції та Цивільного кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено, що постанова № 1244 в частині затвердження Порядку стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу є такою, яка не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, зокрема статтям 8, 41 Конституції та статтям 192, 316 Цивільного кодексу.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою ст. 71 зазначеного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду м. Києва Кабінетом Міністрів України доведено правомірність прийняття постанови № 1244 в частині затвердження Порядку стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу з урахуванням вимог, установлених частиною другою ст. 19 Конституції України та частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства, а тому позовні вимоги юридичної особи не підлягають задоволенню.

У зв'язку з вищевикладеним суд постановив відмовити повністю в задоволенні адміністративного позову юридичної особи.


Володимир ТАРАСЕНКО,
заступник директора Департаменту
погашення податкового боргу ДПС України

Ярослава МОРОЗ,
начальник відділу нормативного забезпечення
та організації міжнародного стягнення Департаменту