Інші податки
Тема: Екологічний податок

Екологічний податок для сільгосппідприємств, що здійснюють розміщення відходів

Відповідно до п. 240.1 ст. 240  Податкового кодексу платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється, зокрема, розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини (пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу).

При цьому в умовах п. 240.5 ст. 240 Податкового кодексу не  є  платниками екологічного податку за  розміщення відходів у  спеціально відведених для цього місцях чи  на  об'єктах суб'єкти господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини, провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, що розміщуються на власних територіях (об'єктах), та надають послуги у цій сфері.

Перелік окремих видів відходів як вторинної сировини, збирання та заготівля яких підлягають ліцензуванню, затверджено постановою № 183. До цього переліку входять:

  • відходи полімерні;
  • відходи гумові, у тому числі зношені шини.

Відповідно до пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу об'єктом та базою оподаткування податку є, зокрема, обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

Пунктами 246.2 та 246.3 ст. 246 Податкового кодексу встановлено ставки податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах.

У разі розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів, ставки податку збільшуються утричі.

Крім того, передбачено застосування коефіцієнта до ставок податку, який встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі:

  • в межах населеного пункту або на відстані менше ніж 3 км від таких меж — 3;
  • на відстані від 3 км і більше від меж населеного пункту — 1.

За податковими зобов'язаннями з екологічного податку, що виникли з 01.01.2011 р. до 31.12.2012 р. включно, ставки податку становлять 50% від ставок, передбачених, зокрема, ст.246 Податкового кодексу (п. 2 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу).

Суми податку, який справляється за розміщення відходів, обчислюються платниками самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, ставок податку та коригуючих коефіцієнтів (п. 249.6 ст. 249 Податкового кодексу) за формулою

           n
Прв = Σ (Нпі х Млі х Кт х Ко),
        і = 1

де Нпі — ставки податку в поточному році за тонну i-го виду відходів (грн. коп.);

Млі — обсяг відходів i-го виду (т);

Кт — коригуючий коефіцієнт, який враховує розташування місця розміщення відходів;

Ко — коригуючий коефіцієнт, що дорівнює 3 і застосовується у разі розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів.

Пунктом 250.1 ст. 250 Податкового кодексу встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

Відповідно до пп. 250.2.1 п. 250.2 ст. 250 вищезазначеного Кодексу платники податку складають податкові декларації за встановленою формою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, які протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, подають до органів державної податкової служби, та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, зокрема за розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах — за місцем розміщення спеціально відведених для цього місць чи об'єктів.

Платники податку перераховують суми податку, що справляється за розміщення відходів, одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в територіальних органах Держказначейства України, які здійснюють розподіл цих коштів у співвідношенні, визначеному законом (п. 250.5 ст. 250 Податкового кодексу), а саме Бюджетним кодексом України.

Згідно з п. 10 частини другої ст. 69 Бюджетного кодексу до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 35% екологічного податку (крім податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк), у тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів — 25, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим — 10, бюджетів міст Києва та Севастополя — 35%. Пунктом 51 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу встановлено, що екологічний податок (крім податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк) зараховується у таких пропорціях: 1) до спеціального фонду державного бюджету у 20112012 рр. — 30%; у 2013 р. — 53%, з них 33 — із спрямуванням на фінансове забезпечення виключно цільових проектів екологічної модернізації підприємств у межах сум сплаченого ними екологічного податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; з 2014 р. — 65%, з них 50 — із спрямуванням на фінансове забезпечення виключно цільових проектів екологічної модернізації підприємств у межах сум сплаченого ними екологічного податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 2) до спеціального фонду місцевих бюджетів у 20112012 рр. — 70%, у тому числі до сільських, селищних, міських бюджетів — 50%, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим — 20, бюджетів міст Києва та Севастополя — 70; у 2013 р. — 47%, у тому числі до сільських, селищних, міських бюджетів — 33,5, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим — 13,5, бюджетів міст Києва та Севастополя — 47; з 2014 р. — 35% згідно з п. 10 частини другої ст. 69 цього Кодексу.

Якщо місце подання податкових декларацій не збігається з місцем перебування на податковому обліку підприємства, установи, організації, громадянинасуб'єкта підприємницької діяльності, до органу державної податкової служби, в якому таке підприємство, установа, організація або громадянин — суб'єкт підприємницької діяльності перебуває на обліку, подаються протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, копії відповідних податкових декларацій.

Якщо платник податку з початку звітного року не планує здійснення розміщення відходів протягом звітного року, то такий платник повинен повідомити про це відповідний орган державної податкової служби за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку. В іншому разі платник податку зобов'язаний подавати податкові декларації.

Досліджуючи терміни, перелічені в пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу, зазначимо, що відповідно до ст. 1 Закону про відходи відходи — це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

При практичному застосуванні терміна «розміщення відходів» в умовах розділу VIIІ «Екологічний податок» Податкового кодексу слід враховувати поняття розміщення відходів — це зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами» (пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

ДК 005-96 описує, зокрема, відходи, утворені внаслідок вирощування тварин та виробництва продукції тваринництва та птахівництва. Гній та пташиний послід включено до групи відходів  01, класифікаційне угруповання  012, коди: 0121.2.6.03 «Екскременти, сечовина та гній (включно струхлявіле сіно та солому) від худоби» та 0124.2.6.03 «Послід пташиний».

Таким чином, сільськогосподарські підприємства, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом продукції тваринництва та птахівництва і при цьому здійснюють розміщення протягом звітного кварталу відходів (гною та пташиного посліду), є платниками екологічного податку.

Гній належить до ІV класу небезпеки відходів. Тому при обрахуванні податкового зобов'язання з екологічного податку, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, для гною застосовується ставка  1,25 грн./т  (2,5 грн. х 50%).