Юридична практика
Тема: ПДВ

Анулювання реєстрації платника податку на додану вартість

Суть справи. Податковим органом прийнято рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ — ТОВ «У», оскільки було встановлено, що платник податку подає податковому органу декларації з ПДВ із показниками, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок протягом 12 послідовних податкових місяців.

Платник податку не погоджується з позицією органу ДПС, оскільки вважає, що він не порушив норми законодавства та мав оподатковувані операції протягом останніх 12 податкових місяців. Крім того, суб'єкт господарювання не погоджується з висновками невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ і вважає порушеними свої права на отримання бюджетного відшкодування.

Рішення суду. Вищий адміністративний суд України (далі — ВАСУ), підтримуючи позицію податкового органу, зазначив таке. Органом ДПС відповідно до пп. «ґ» п. 9.8 ст. 9 Закону про ПДВ анульовано реєстрацію платника ПДВ — ТОВ «У» з підстав відсутності оподатковуваних поставок протягом 12 послідовних податкових місяців, та проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з ПДВ, за результатами якої в бюджетному відшкодуванні цього податку відмовлено.

Не погоджуючись з анулюванням реєстрації платника ПДВ та проведенням документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ, результати якої оформлено актом, суб'єкт господарювання звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ та визнання протиправними дій податкового органу зі складання акта перевірки і позбавлення підприємства права на отримання бюджетного відшкодування та на залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, податковий орган звернувся до ВАСУ з касаційною скаргою, у якій просив зазначені рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду касаційної скарги ВАСУ підтримав позицію податкового органу з огляду на таке.

Під час розгляду питання щодо наявності чи відсутності у платника податку протягом 12 послідовних податкових місяців оподатковуваних поставок суд виходив з такого.

Відповідно до пп. «ґ» п. 9.8 ст. 9 Закону про ПДВ реєстрація особи як платника ПДВ  діє до дати її анулювання, що відбувається у разі, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не подає податковому органу декларації з цього податку протягом 12 послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством щодо порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Згідно з п. 1.1 ст. 1 вищезазначеного Закону під оподатковуваними операціями для цілей цього Закону слід розуміти будь-які операції платників податку, які підлягають оподаткуванню ПДВ.

Перелік оподатковуваних операцій визначено п. 3.1 ст. 3 Закону про ПДВ. До цього переліку, зокрема, належить поставка товарів або поставка послуг (пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 цього Закону).

Відповідно до норм п. 1.4 ст. 1 Закону про ПДВ поставка товарів — це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів у межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Поставка послуг — будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до вищенаведеного оподатковувана поставка є різновидом оподатковуваної операції. При цьому ознакою оподатковуваної операції, а отже, й оподатковуваної поставки, є виникнення в результаті її здійснення об'єкта оподаткування ПДВ.

Таким чином, з аналізу наведених законодавчих норм випливає, що під оподатковуваними поставками слід мати на увазі саме поставку товарів або поставку послуг, внаслідок яких у платника податку (постачальника) виникає об'єкт оподаткування ПДВ та, відповідно, нараховуються податкові зобов'язання з цього податку.

Таким чином, оподатковувані поставки не включають операції платника податку з придбання товарів і послуг, у тому числі тих, з яких у покупця виникає право на податковий кредит, а також операції, звільнені від оподаткування або такі, що не є об'єктом оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 Закону про ПДВ.

Однак у ТОВ «У» встановлено відсутність оподатковуваних поставок, а відтак — відсутність об'єкта оподаткування ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців, що платником податків не заперечується.

За таких обставин суди не повинні були брати до уваги здійснення суб'єктом господарювання операцій з придбання товарів чи послуг, а також операцій, що не є об'єктом оподаткування або звільнені від оподаткування ПДВ, як підтвердження наявності у такого платника оподатковуваних поставок.

У свою чергу, відсутність у підприємства оподатковуваних поставок протягом 12 послідовних податкових місяців згідно з пп. «ґ» п. 9.8 ст. 9 Закону про ПДВ є підставою для прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації такого платника податку, а отже, рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ — ТОВ «У», що оформлено актом і відповідає нормам чинного законодавства.

Судова колегія ВАСУ також вважає передчасними висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог підприємства у частині визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ, результати якої оформлено актом, визнання протиправним та скасування рішення податкового органу, оформленого актом про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ, визнання протиправними дій податкового органу щодо позбавлення ТОВ «У» права на отримання бюджетного відшкодування та на залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Так, за визначенням, наведеним у п. 1 частини першої ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства, справа адміністративної юрисдикції — переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 17 вищезазначеного Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушено або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації, або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушено його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то в разі незгоди з діями чи рішенням контролюючого органу вимога про визнання протиправними дій відповідача, у тому числі щодо складання рішення (акта), не матиме правовим наслідком захист прав позивача.

Зважаючи на викладене, обраний суб'єктом господарювання спосіб захисту права шляхом визнання дій податкової інспекції такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскарження дій податкового органу зі складання акта перевірки та дій щодо позбавлення підприємства права на отримання бюджетного відшкодування та на залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, не відповідає його змісту, з огляду на що провадження у цій частині позовних вимог підлягає закриттю.

Враховуючи зазначене, ВАСУ за результатом перегляду у касаційному порядку справи скаргу податкового органу задовольнив, рішення судів попередніх інстанцій скасував, у задоволенні позову в частині скасування рішення органу ДПС про анулювання реєстрації платника ПДВ відмовив, а в частині визнання дій податкового органу неправомірними — провадження закрив.


Владислав КОЧКАРОВ,
директор Департаменту правової роботи ДПС України

Ольга СИРОТІНА,
заступник начальника відділу представництва
інтересів органів ДПС у 
судах касаційної інстанції
та 
узагальнення судової практики Юридичного управління