Інші податки
Тема: Нариси з історії

Податкова політика в СРСР (продовження)

(Продовження. Початок див. у «Віснику» № 11 — 23, 25 — 30, 35/2011)

Пiд приводом «припинити спекуляцiю м’ясом, яка велась у переважнiй бiльшостi районiв, дати рiшучу вiдсiч куркульським елементам» 6 грудня 1932 р. було опублiковано постанову Полiтбюро ЦК КП(б)У та РНК УСРР «Про занесення на «чорну дошку» сiл, якi злiсно саботують хлiбозаготiвлю». Нарештi 17 березня 1933 р. урядовою постановою було запроваджено трудодень.

З усiх видiв тогочасних податкiв безоплатна або низькооплачувана праця виявилась найефективнiшим i цiлком послiдовним для тоталiтарної держави засобом вирiшення економiчних проблем.

Наслiдком такої полiтики держави, зокрема у сферi оподаткування, став голодомор 1932 — 1933 рр. в Українi. Втiм офiцiйна преса давала iнше пояснення. Так, 19 лютого 1933 р. у газетi «Правда» було надруковано виступ наркома землеробства СРСР на з’їздi колгоспникiв-ударникiв, у якому вiн заявив, що українськi колгоспники не впоралися з посiвними роботами 1932 р. i таким чином «наробили шкоди урядовi та самим собi». «Не спромiгшись належним чином зiбрати урожай, вони [...] своєю поганою працею покарали себе та уряд. I з цього, товаришi українськi колгоспники, зробимо висновок: тепер час розплатитися за погану працю в минулому». Так само офiцiйно не визнавалося й людожерство (навіть такої статтi не було в Карному кодексi).

Важливим джерелом поповнення державного бюджету були кошти, якi збирались у примусовому порядку з населення у виглядi внутрiшнiх позик. Першу позику iндустрiалiзацiї проведено за постановою ЦВК РНК СРСР вiд 24 серпня 1927 р. на суму 200 млн. крб. термiном на 10 рокiв.

За 2 роки було випущено 3 позики iндустрiалiзацiї. У 1930 р. ранiше випущенi позики унiфiкувалися позикою «П’ятирiчка за 4 роки», яка за 2 роки дала країнi додаткових надходжень на суму понад 4 млрд. крб. Протягом багатьох десятирiч у планах державного бюджету СРСР iснувала спецiальна стаття доходiв вiд позик, розмiщених у добровiльно-примусовому порядку.

Податки за радянської влади помiтно зростали. Так, за пiдрахунками Держплану УРСР, у 1913 р. в Україні всiх податкiв на душу населення припадало в середньому на 3,74 золотого рубля (на 3% бiльше, нiж на рештi територiї Росiйської iмперiї), у 1924 — 1925 рр. — вiдповiдно 7,03 золотого рубля (на 28% бiльше, нiж на рештi територiї СРСР, а сiльськогосподарський податок був взагалi на 70% вище, нiж у цiлому по країнi), а на 1940 р. грошовi податки на душу населення в Українi становили 43 золоті рублі.

З початком Великої Вiтчизняної вiйни (1941 — 1945 рр.) економiку країни було вiдразу переорiєнтовано на воєннi потреби. У зв’язку з цим рiзко зросли бюджетнi витрати, тоді як дохiдна частина державного бюджету скоротилася. Так, прибуток з обороту знизився в 1942 р. на 37,7% порiвняно з 1940 р. Значно скоротились усi витрати для задоволення потреб мирного часу. Водночас зросли податки з населення (до 14% бюджетного значення). Було запроваджено воєнний податок (стягувався до 1946 р.), податок на неодружених та незамiжнiх, а з 1944 р. до сплати залучались i малосiмейнi, що мали одну чи двi дитини.

Було також пiдвищено ставки сiльськогосподарського податку. Для збору особистих заощаджень громадян було створено фонд оборони СРСР та фонд Червоної Армiї, до яких за роки вiйни надiйшло готiвки, коштовностей, облiгацiй державних позик на суму понад 16 млрд. крб. Окрiм цього, вiд реалiзацiї 4 воєнних позик та грошово-речових лотерей державний бюджет поповнився ще на 76 млрд. крб. Воєннi видатки покривалися також за рахунок емiсiї, додаткового випуску паперових грошей, кiлькiсть яких зросла в обiгу за роки вiйни в 4 рази.

На територiї України нiмецькi окупанти встановили так званий новий порядок. У лютому 1942 р. вийшов аграрний закон, за яким уся земля i засоби виробництва оголошувались власнiстю Райху. В общинних господарствах (колишнiх колгоспах) нацисти запровадили трудовий мiнiмум, який становив 22 робочi днi на мiсяць. Було запроваджено 25 видiв грошових податкiв, серед яких податок з обороту, прибутковий, податок зi спадщини, а також безлiч мiсцевих податкiв — на будiвництво, транспортнi засоби, промисли, худобу, собак, кiшок, димарi тощо.

Платiжним засобом для окупованого населення стали бiлети нiмецьких кредитних кас — окупацiйнi марки. У липнi 1942 р. було проведено грошову реформу, за якою радянськi грошi номіналом понад 5 крб. обмiнювались на так званi бiлети-карбованцi. На сiчень 1944 р. нiмецький центральний емiсiйний банк України випустив «нової валюти» на 1195 млн. марок.

Пiсля завершення Великої Вiтчизняної вiйни разом зі скасуванням воєнного податку було надано податковi пiльги населенню, яке перебувало у фашистськiй окупацiї, i внесено деякi змiни до податкової полiтики.

Особливо важливi заходи щодо зниження податкiв з населення проведено пiсля 1953 р. Перш за все йдеться про реформу сiльськогосподарського податку, яка суттєво виправила недолiки в оподаткуваннi сiльського населення. На підставi нового закону відбувся перехiд до оподаткування за твердими ставками кожної сотки присадибних дiлянок.

Доходи Державного бюджету СРСР мали цільову соцiалiстичну спрямованiсть. Основна частина цих доходiв (понад 90%) надходила вiд народного господарства i включала доданий продукт, який створювався в процесi соцiалiстичного виробництва.

Окрiм обов’язкових платежiв державних пiдприємств i органiзацiй державний бюджет СРСР поповнювався за рахунок податкiв з кооперативно-колгоспних пiдприємств та органiзацiй, податкiв з населення, мiсцевих податкiв і зборiв, неподаткових доходiв і коштiв, що надходили на основi державного кредиту. Система оподаткування в Радянському Союзi практично не змiнювалася протягом багатьох рокiв, доки країна з такою назвою не припинила свого iснування.

(Далі буде)