Інші податки
Тема: Нариси з історії

Податкова політика в СРСР (продовження)

(Продовження. Початок див. у «Віснику» № 11 — 23, 25 — 30/2011)

Податкова полiтика СРСР здiйснювалася в Українi у дуже жорстоких формах. Ще бiльше загострилися відносини мiж державою i платниками податкiв у 1929 р., коли в українськi села було послано десятки тисяч робiтникiв, так званих тисячникiв, для проведення кампанiї розкуркулення.

Селяни нерiдко вбивали чиновникiв, влаштовували «бабськi бунти» — повстання жiнок, якi вимагали повернення вiдiбраної власностi, проте влада жорстоко придушувала громадськi заворушення регулярними вiйськами та пiдроздiлами ОДПУ. Відтак, придушенi податками, селяни стали рiзати домашню худобу, втiкати з колгоспiв або, втративши надiю, понуро вступали до колгоспiв.

Крiм того, оскiльки оподаткування iндивiдуальних господарств збiльшили у два — три рази, а колгоспникiв звiльняли вiд податкiв, 23 грудня 1930 р. ЦВК та РНК СРСР ухвалили постанови про обкладання куркульських господарств єдиним сiльськогосподарським податком в iндивiдуальному порядку.

Нарештi в 1930 р. у СРСР було проведено податкову реформу, котра замiнила 86 податкових платежiв i зборiв двома — податком з обiгу й податком з чистого прибутку, стягнення яких здiйснював Наркомфiн, а мiсцевi податки — територiальнi органи радянської влади.

Податок з обiгу (або з обороту) був фактично унiверсальним акцизом, оскільки включався в остаточну роздрiбну цiну товару, i в підсумку його сплачував споживач.

Другим за розмiром джерелом доходiв бюджету СРСР був прямий податок на чистi прибутки пiдприємств, який до 1966 р. називався вiдрахуванням вiд прибуткiв. З 1931 р. вiн накладався щороку в iндивiдуальному порядку на кожне державне пiдприємство у розмiрi вiд 10 до 99% прибутку та включався до плану пiдприємства як обов’язковий до виконання показник. На кiнець 1930-х рокiв цi два податки давали 70% бюджетних надходжень.

Третє місце займав прибутковий податок з населення, який до 1934 р. був краще диференцiйований i набагато прогресивнiший, нiж пiзнiше. Крiм цього, протягом 1931 — 1941 рр. з населення стягували збiр на потреби житлового та культурно-побутового будiвництва, який у середньому становив 7% від заробiтної платнi i часто був вищим за прибутковий податок.

Важливим джерелом надходження коштiв на проведення iндустрiалiзацiї було сiльське господарство. На квiтневому Пленумi ЦК ВКП(б) Сталiн оголосив, що селянство мусить платити «дань», або «надподаток» у виглядi недоплачених i занадто низьких цiн на державнi заготiвлi сiльськогосподарських продуктiв.

Проводилася примусова колективiзацiя, яка повнiстю поставила селянство пiд контроль та нагляд держави. До прямих податкiв належали прибутковий податок з колгоспiв та сiльськогосподарський податок з колгоспникiв. Прибутковий податок з колгоспiв становив 12% вiд чистих прибуткiв плюс 8% вiд суми оплати працi колгоспникiв. Колгоспи з рентабельнiстю, меншою за 15%, i оплатою працi, меншою за 60 крб. на мiсяць, вiд податку звiльнялися.

Форму додаткового прямого податку мало також примусове страхування будiвель, худоби та деяких посiвiв вiд стихiйного лиха й пожеж. Вiдтак 30 березня 1930 р. ст. 60 Кримiнального кодексу СРСР визначила новий вид злочинiв: «Несплата в установлений термiн податкiв i зборiв з обов’язкового окладного страхування, незважаючи на наявнiсть до того можливостi, у випадку застосування заходiв стягнення у виглядi опису майна або продажу описаного майна з торгiв у поточному окладному роцi, тягне за собою на перший раз штраф у розмiрi тих самих платежiв; вдруге — виправно-трудовi роботи на термiн до шести мiсяцiв або штраф у подвiйному розмiрi тих же платежiв. Тi самі дiї, вчиненi групою осiб за попередньою змовою, а також хоча б i без попередньої змови особами, що належать [...] до числа куркульських, або особами, що обкладаються прибутковим податком за розкладом № 3, — позбавлення волi або виправно-трудовi роботи на термiн до одного року або штраф».

ГазетаЗ 1933 р. характер прямого натурального податку мали обов’язковi високi поставки продукцiї державi з присадибних дiлянок: м’яса, молока, яєць, картоплi, вовни незалежно вiд того, мав оподатковуваний двiр худобу чи нi. Формально цi поставки було скасовано аж у 1958 р.

Постанова ЦВК та РНК СРСР вiд 7 серпня 1932 р. «Про охорону майна державних пiдприємств, колгоспiв та кооперацiї та змiцнення суспiльної (соцiалiстичної) власностi», прийнята з iнiцiативи Л. Кагановича, була названа в народi «законом про п’ять колоскiв». Нею, зокрема, передбачалася «за розкрадання (крадiжку) колгоспного i кооперативного майна найвища мiра соцiального захисту — розстрiл із конфiскацiєю всього майна». Законом також передбачалося ув’язнення в концентрацiйних таборах «куркулiв».

Цей закон, за словами С. Косiора, «активiзував кращi колгоспнi сили на боротьбу за колгоспну суспiльну власнiсть». Українська преса постiйно писала про страти «куркулiв», якi «систематично крали зерно». До початку 1933 р. за цiєю постановою було засуджено 54 645 осiб, з яких 2110 — до страти.

Коли настала зима, люди почали помирати вiд голоду. Проте владу це не обходило, i 1 грудня 1932 р. РНК УРСР ухвалила постанову про заборону торгiвлi картоплею в районах, якi злiсно не виконували зобов’язань з контрактацiї та перевiрки наявних фондiв картоплi в колгоспах. 3 грудня РНК УРСР ухвалила постанови про заборону торгiвлi м’ясом i худобою.

(Далі буде)