Податок на прибуток
Тема: Адміністрування податків, Бухгалтерський облік, Податок на прибуток

Запитання — відповіді

Облік коштів, вивільнених від оподаткування

Чи потрібно складати окремий звіт про використання коштів, вивільнених від оподаткування?


Механізм використання коштів, вивільнених від оподаткування у зв'язку з наданням відповідно до пунктів 15, 17 — 19 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу пільг з податку на прибуток підприємств, установлено Порядком № 299.

Згідно з п. 3 цього Порядку вивільнені кошти з метою ведення обліку і оподаткування відображаються в бухгалтерському обліку в установленому порядку на окремому субрахунку рахунку «Цільове фінансування і цільові надходження».

Облік сум податків і зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, ведеться за правилами, встановленими Порядком № 1233, а саме: відповідно до п. 2 цього Порядку суб'єкт господарювання, який не сплачує податки та збори у зв'язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг і складає звіт про суми податкових пільг.

За результатами кожного звітного (податкового) періоду платник податку складає звіт про використання вивільнених коштів і подає зазначений звіт відповідному органу ДПС за місцем своєї реєстрації разом з декларацією з податку на прибуток підприємства (п. 4 Порядку № 299).

 

Альтернативні види палива

Підприємство планує виробляти альтернативні види палива. Якими документами підтверджується належність палива до альтернативного? Як у податковому обліку відображаються операції з його продажу?


Відповідно до ст. 1 Закону № 1391 альтернативні види палива — це тверде, рідке та газове паливо, яке є альтернативою відповідним традиційним видам палива і виробляється (видобувається) з нетрадиційних джерел та видів енергетичної сировини; біологічні види палива (біопаливо) — це тверде, рідке та газове паливо, виготовлене з біологічно відновлювальної сировини (біомаси), яке може використовуватись як паливо або компонент інших видів палива.

Статтею 6 Закону № 1391 встановлено, що належність палива до альтернативного підтверджується документом про ідентифікацію палива, який видається уповноваженим органом виконавчої влади в порядку, визначеному постановою № 1307.

Свідоцтво видається строком на два роки за результатами розгляду Національним агентством з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів заяви про його видачу та експертного висновку про наявність ознак альтернативного виду палива, який надається в порядку та за формою, затвердженими наказом № 183.

Біологічні види палива, призначені для реалізації як товарна продукція, підлягають обов'язковій сертифікації відповідно до законодавства. Суб'єкти господарської діяльності, які реалізують свою продукцію, на вимогу покупця надають документ, що підтверджує якість палива та його належність до альтернативних видів. Отже, виробники біологічного палива з метою реалізації повинні отримати свідоцтво про належність палива до альтернативного.

Відповідно до п. 15 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу тимчасово, до 01.01.2020 р., звільняється від оподаткування прибуток, зокрема, виробників біопалива, отриманий від його продажу. Зазначена норма згідно з п. 21 цього підрозділу застосовується з урахуванням такого:

  • суми коштів, вивільнені від оподаткування, спрямовуються підприємствами — платниками податку на збільшення обсягів виробництва (надання послуг), переоснащення матеріально-технічної бази, запровадження новітніх технологій, пов'язаних з основною діяльністю такого платника податку, та/або повернення кредитів, використаних на зазначені цілі, і сплату процентів за ними;
  • з метою оподаткування суми вивільнених від оподаткування коштів визнаються доходами одночасно з визнанням витрат, понесених за рахунок цих коштів, у розмірі таких витрат;
  • порядок цільового використання вивільнених від оподаткування коштів установлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі порушення вимог щодо цільового використання вивільнених від оподаткування коштів платник податку повинен збільшити податкові зобов'язання з цього податку за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, а також сплатити пеню, нараховану відповідно до норм Податкового кодексу.

Сума коштів, використана не за призначенням, оподатковується за загальними правилами, встановленими п. 151.1 ст. 151 Податкового кодексу, з урахуванням п. 10 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу.

При цьому податковою базою оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно зі ст. 134 Податкового кодексу з урахуванням положень статей 135 — 143 цього Кодексу (п. 149.1 ст. 149 Кодексу).

 

Облік дебіторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності

Підприємство станом на 01.04.2011 р. має дебіторську заборгованість, за якою минув строк позовної давності. Чи враховується така заборгованість у складі витрат платника податку?


Порядок урегулювання безнадійної та сумнівної заборгованості визначено п. 159.1 ст. 159 Податкового кодексу.

Водночас відповідно до п. 5 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу норми п. 159.1 ст. 159 цього Кодексу не поширюються на заборгованість, що виникла у зв'язку із затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт, наданих послуг, якщо заходи щодо стягнення таких боргів проводились до набрання чинності розділом III Податкового кодексу.

З метою оподаткування відображення в обліку продавця та покупця такої заборгованості здійснюється до повного погашення чи визнання її безнадійною у порядку, встановленому зазначеним розділом цього Кодексу.

Платник податку — продавець зобов'язаний збільшити дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу витрат або відшкодованої за рахунок страхового резерву, у разі, якщо:

  • протягом такого податкового періоду суд не задовольняє позову (заяви) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позову (заяви) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини;
  • або сторони договору досягають згоди щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначених законом);
  • або продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом строків, визначених законом, або отримав від покупця відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує оплати (інших видів компенсації у рахунок погашення заборгованості) протягом визначених у такій претензії строків та при цьому протягом наступних 90 днів не звертається до суду (господарського суду) із заявою про стягнення заборгованості або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

Таким чином, оскільки платник податкупродавець збільшує дохід на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу витрат, то сума решти дебіторської заборгованості, за якою платник податкупродавець до 01.04.2011 р. здійснив заходи щодо її стягнення, але не включив до складу валових витрат і не відшкодував за рахунок страхового резерву, при обчисленні об'єкта оподаткування після 01.04.2011 р. в обліку продавця не відображається.