Юридична практика
Тема: Перевірки та відповідальність, РРО. Готівковий обіг

Друкування розрахункових документів без обов’язкових реквізитів

Суть справи. Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення платником податків норм Закону про РРО, а саме: виявлено касові чеки, які не мають статусу розрахункового документа, оскільки в них не зазначено назву населеного пункту і господарської одиниці.

Платник податків не погоджується з позицією податкового органу, оскільки вважає, що відсутність написів у роздрукованих чеках не є порушенням Закону про РРО.

Рішення суду. Верховний Суд України (далі — ВСУ), підтримуючи позицію державного податкового органу, зазначив таке. Керуючись нормами законодавства України, податковий орган провів перевірку дотримання господарськими одиницями «магазин» та «склад» ТОВ «Т» порядку проведення розрахунків, вимог щодо регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів. При проведенні перевірки виявлено порушення вимог законодавства, які полягали у тому, що споживачам (особам), які отримують (придбавають) або повертають товар у магазині та складі, не видаються документи встановленої форми на повну суму проведених розрахункових операцій. Документи (касові чеки), які друкуються на зареєстрованих, опломбованих у встановленому порядку та переведених у фіскальний режим роботи реєстраторах розрахункових операцій, не містять обов'язкового реквізиту щодо зазначення назви господарської одиниці та назви населеного пункту, де проводяться (здійснюються) розрахункові операції. За наслідками перевірки складено акт і прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до п. 1 ст. 17 Закону про РРО.

Не погоджуючись із рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій, ТОВ «Т» звернулось до суду з позовом про визнання дій податкового органу неправомірними та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог відмовлено. Однак рішеннями судів апеляційної та касаційної інстанцій позов суб'єкта господарювання задоволено.

Вважаючи, що при винесенні рішення ВАСУ неоднаково (інакше) застосовано норми матеріального права щодо їх застосування при розгляді судами касаційних інстанцій інших справ, державний податковий орган звернувся із заявою до ВСУ.

За результатами розгляду заяви ВСУ дійшов висновку, що вимоги податкового органу підлягають задоволенню з огляду на таке.

Задовольняючи вимоги суб'єкта господарювання, суд апеляційної інстанції та ВАСУ виходили з того, що ст. 17 Закону про РРО не передбачає такий склад правопорушення, як невідповідність розрахункового документа вимогам Положення № 614, та не містить відсилочної норми з цього приводу. На думку суду, формальна невідповідність роздрукованих ТОВ «Т» та виданих особам, які отримували товар, фіскальних касових чеків у зв'язку з відсутністю окремого реквізиту не може ототожнюватися з непроведенням розрахункових операцій через РРО або нероздрукуванням відповідного розрахункового документа, за які застосовуються фінансові санкції, передбачені п. 1 ст. 17 Закону про РРО.

Водночас, на думку ВСУ, такі висновки не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права з таких підстав.

Правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом про РРО.

Пункт 1 ст. 3 цього Закону зобов'язує суб'єктів підприємницької діяльності проводити розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Внаслідок проведення розрахункових операцій через РРО без роздрукування відповідних розрахункових документів настає відповідальність, визначена п. 1 ст. 17 Закону про РРО, — застосування фінансових санкцій у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, в тому числі у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа.

Згідно з цим Законом розрахунковий документ — це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.

Водночас ст. 8 Закону про РРО повноваження щодо встановлення форми і змісту розрахункових документів покладено на ДПА України.

На виконання вимог цього Закону затверджено Положення № 614, яким встановлено вимоги до форми та змісту розрахункових документів. Установлені цим Положенням вимоги до змісту розрахункових документів визначають їх обов'язкові реквізити, у разі відсутності хоча б одного з яких, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим (пп. 2.1 п. 2 Положення № 614).

Зазначене свідчить, що Закон про РРО встановив для суб'єктів підприємницької діяльності обов'язок проводити розрахункові операції з роздрукуванням документів на підтвердження виконання цих операцій, які відповідають вимогам Положення, тобто є розрахунковими документами.

Підпунктом 3.2 п. 3 Положення № 614 визначено обов'язкові реквізити такого розрахункового документа, як фіскальний касовий чек на товари (послуги), до яких, зокрема, належить адреса господарської одиниці.

Термін «адреса господарської одиниці» у контексті цього Положення визначено як адреса, яка зазначена в дозволі на розміщення господарської одиниці (договорі оренди, іншому документі на право власності чи користування господарською одиницею).

Враховуючи викладене, висновок суду про неправомірність застосування фінансових санкцій, передбачених п. 1 ст. 17 Закону про РРО, за проведення ТОВ «Т» розрахункових операцій з роздрукуванням фіскальних касових чеків на товари (послуги), які не містили обов'язкового реквізитуадреси господарської одиниці, а відтак за своїм змістом не відповідали вимогам Положення № 614, є помилковим і таким, що суперечить вимогам цього Закону.

Із зазначених підстав за результатами розгляду заяви податкового органу ВСУ прийняв рішення, яким її задовольнив, а оскаржуване судове рішення ВАСУ скасував.


Владислав КОЧКАРОВ,
директор Департаменту правової роботи ДПС України

Ольга СИРОТІНА,
заступник начальника відділу представництва
інтересів органів ДПС у судах касаційної інстанції
та узагальнення судової практики Юридичного управління