Новини
Тема: ПДФО, Перевірки та відповідальність

Податок на доходи фізичних осіб

Чи враховується при проведенні річного перерахунку податку на доходи фізичних осіб сума доходу, нарахованого працедавцем фізичній особі за відпрацьований неповний календарний місяць?

Згідно з пп. 169.4.2 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу роботодавець платника податку зобов'язаний здійснити, у тому числі за місцем застосування податкової соціальної пільги, з урахуванням положень абзацу третього п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу перерахунок суми доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також суми наданої податкової соціальної пільги:

  • за наслідками кожного звітного податкового року під час нарахування заробітної плати за останній місяць звітного року;
  • під час проведення розрахунку за останній місяць застосування податкової соціальної пільги у разі зміни місця її застосування за самостійним рішенням платника податку або у випадках, визначених пп. 169.2.3 п. 169.2 ст. 169 цього Кодексу;
  • під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким роботодавцем.

При цьому при перерахунку сум доходів, нарахованих у вигляді заробітної плати фізичній особі, яка не користувалася протягом календарного року правом на податкову соціальну пільгу, визначається загальний річний оподатковуваний дохід фізичної особи, який розраховується шляхом додавання місячних оподатковуваних доходів.

Згідно з пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Отже, при проведенні річного перерахунку податку на доходи фізичних осіб враховуються суми місячних доходів, у тому числі нараховані працедавцем фізичній особі за відпрацьований неповний календарний місяць.

  

Яка відповідальність застосовується до податкового агента за подання одночасно двох уточнюючих податкових розрахунків за ф. № 1ДФ?

Пунктом 50.1 ст. 50 Податкового кодексу передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки було самостійно виявлено.

Відповідно до п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 грн.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 грн.

Статтею 253 Цивільного кодексу визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, у разі подання уточнюючих розрахунків за ф. № 1ДФ (одного чи декількох одночасно) до платника податків застосовується штраф у розмірі 510 грн. Якщо протягом року після накладення штрафу згідно з п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу платник податків подає повторно уточнюючий розрахунок за ф. № 1ДФ, то до такого платника податків застосовується штраф у розмірі 1020 грн.

  

Чи необхідно нараховувати податок на доходи фізичних осіб на вартість вакцинації працівників, якщо терміни проведення профілактичних щеплень не було визначено уповноваженими органами?

Відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий ним як додаткове благо, крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу.

Підпунктом 165.1.19 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку за рахунок коштів благодійної організації або його роботодавця, в тому числі в частині витрат роботодавця на обов'язковий профілактичний огляд працівника згідно із Законом № 1645 та на вакцинацію працівника, спрямовану на профілактику захворювань у період загрози епідемій відповідно до Закону № 4004 за наявності відповідних підтвердних документів, крім витрат, що компенсуються виплатами з фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.

Статтею 27 Закону № 1645 та ст. 27 Закону № 4004 встановлено, що в Україні обов'язковими є профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір.

Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов'язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.

Наказом № 595 затверджено календар профілактичних щеплень в Україні (далі — Календар профілактичних щеплень).

Статтею 1 Закону № 1645 визначено, що Календар профілактичних щеплень — це нормативно-правовий акт спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я, яким встановлюються перелік обов'язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення.

Таким чином, якщо профілактичні щеплення та терміни їх проведення здійснюються відповідно до Календаря профілактичних щеплень, то витрачені роботодавцем кошти на проведення щеплення не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу працівника за умови наявності відповідних підтвердних документів.

  

Яким чином професійні торговці цінними паперами, які надають послуги платникам податків, що здійснюють операції з інвестиційними активами, виконують функцію податкового агента з 01.01.2012 р.?

Порядок оподаткування інвестиційного прибутку встановлено п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу, відповідно до пп. 170.2.9 якого податковим агентом платника податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, є такий професійний торговець.

Методика визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперами при виконанні функцій податкового агента встановлюється Мінфіном України спільно з центральним органом виконавчої влади, який здійснює державне регулювання ринку цінних паперів.

Відповідно до пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу при застосуванні платником податку норм пп. 170.2.9 цього пункту податковий агент — професійний торговець цінними паперами, включаючи банк, з метою визначення об'єкта оподаткування під час виплати платнику податку доходу за придбані у нього інвестиційні активи враховує документально підтверджені витрати такого платника на придбання цих активів.

Згідно з пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу особи, які відповідно до зазначеного Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.

Отже, професійні торговці цінними паперами, які надають послуги платникам податків, що здійснюють операції з інвестиційними активами, виконують функцію податкового агента в частині подання податковим органам податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку.

  

Чи необхідно платникам податків щороку подавати заяву про застосування податкової соціальної пільги?

Відповідно до пп. 169.2.1 п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).

Згідно з пп. 169.2.2 цього пункту платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі — заява про застосування пільги).

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги.

Таким чином, нормами Податкового кодексу не передбачено щорічне подання заяви про застосування пільги.

При цьому якщо у платника податків виникає право на застосування податкової соціальної пільги з інших підстав, ніж зазначені у попередній заяві, то такий платник повинен подати нову заяву з відповідними підтвердними документами.

 

Чи мають право на податкову соціальну пільгу батьки, які мають двох дітей, одна з яких є дитиною-інвалідом, та у якому розмірі?

Відповідно до підпунктів 169.2.1 та  169.2.2 п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право.

Перелік таких документів та механізм їх подання для застосування податкової соціальної пільги затверджено Порядком № 1227.

Статтею 169 Податкового кодексу передбачено, що платник податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати (з урахуванням норм абзацу першого пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу), на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 100% суми пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 цієї статті Кодексу (у 2012 р. — 536,50 грн.), у розрахунку на кожну таку дитину.

На податкову соціальну пільгу у розмірі, що дорівнює 150% суми пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу (у 2012 р. — 804,75 грн.), мають право платники податку, які утримують дитину-інваліда, — у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років.

Відповідно до пп. 169.3.1 п. 169.3 ст. 169 Податкового кодексу у разі, якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох та більше підстав, зазначених у п. 169.1 цієї статті, застосовується одна податкова соціальна пільга з підстави, що передбачає її найбільший розмір, за умови дотримання процедур, визначених пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 цього Кодексу, крім випадку, передбаченого пп. «б» пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 зазначеного Кодексу, податкова соціальна пільга за яким додається до пільги, визначеної пп. 169.1.2 цього пункту у разі, якщо особа утримує двох і більше дітей, у тому числі дитину-інваліда (дітей-інвалідів).

Таким чином, платник податків при додержанні всіх вимог ст. 169 Податкового кодексу має право на застосування двох пільг: на кожну дитину віком до 18 років, яка не є інвалідом,по 100% пільги (у 2012 р.536,50 грн.), та на кожну дитину-інвалідапо 150% (у 2012 р.804,75 грн.).

Крім того, як виняток, граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадку та у розмірі, передбачених підпунктами 169.1.2,  «а» і «б» пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу, визначається як добуток суми, визначеної в пп. 169.1.1 цього пункту, та відповідної кількості дітей.

  

Який документ повинна надати органу ДПС фізична особа — резидент, яка отримала іноземні доходи, якщо податок сплачувався за межами України?

Відповідно до підпунктів 170.11.1 та  170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Податкового кодексу у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку — отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, встановленими п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.

У разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.

Пунктом 13.3 ст. 13 Податкового кодексу встановлено, що доходи, отримані фізичною особою — резидентом з джерел походження за межами України, включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу, крім доходів, що не підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до положень цього Кодексу чи міжнародного договору, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України.

Суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими цим Кодексом (п. 13.4 ст. 13 Податкового кодексу).

Згідно з п. 13.5 ст. 13 Податкового кодексу для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний одержати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Отже, фізична особарезидент, яка отримала іноземний дохід та сплатила податки за межами України, для отримання права на зарахування сплачених податків повинна надати довідку від державного органу країни, де отримувався такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.


Єдина база податкових знань, www.sts.gov.ua