Інші податки
Тема: Нариси з історії

Кінець імперії (продовження)

(Продовження. Початок див.  у «Віснику» № 14/2012)

Грандіозні перетворення в країні потребували значних коштів. За свідченням джерел у цей період податки зросли у 20 разів, а трудова та військова повинності — у 30 разів. Через побоювання народних невдоволень та повстань у країні було встановлено режим жорстокого терору. «Керуючи підданими, влада повністю розпоряджалася їхнім життям», — зазначає сучасник тих подій.


Зі зміцненням імперії збільшувалися ставки самих податків. І хоча поземельний податок (тяньцзу) було знижено до 1/30 частини врожаю, інші податки залишалися занадто обтяжливими. Майже всі вони обчислювалися в грошовому еквіваленті. Особливо важким для населення був подушний податок з чоловіків віком від 15 до 56 років. Крім того, все чоловіче населення віком від 20 до 56 років мало відбувати військову та трудову повинності. Перші три роки чоловіки відробляли на будівельних роботах, а потім два роки відбували військову службу, після чого три дні на рік несли прикордонну службу. При цьому за гроші можна було відкупитися від військової повинності, проте це могли дозволити собі лише заможні землевласники. Більшість селян розорювалися: частина їх вирушала до міст, а інші ставали орендарями на землях своїх кредиторів.

На початку І тис. до н. е. імператорський престол посів У-ді, який здійснював політику встановлення деспотичної централізованої влади. Для зміцнення своїх позицій правителю необхідна була сильна ідеологічна зброя, якою і стало конфуціанство.

Правління У-ді було позначено великими військовими завоюваннями, які вимагали колосальних витрат і людських жертв. Саме на цей період військові повинності було збільшено вдвічі і повністю замінено грошовим податком. Особливо важкою була гужова повинність — постачання військовим провіанту і фуражу, а також повинність з будівництва укріплень, фортець, прокладання нових військових доріг.

За часів У-ді податки були особливо важкими і різними. У 1,5 раза було підвищено ставку подушного податку, який стягувався навіть з дітей віком від трьох років та із 80-річних старців. Ці обставини часто зумовлювали численні випадки вбивств малолітніх дітей та немічних старих людей їхніми родичами.

Хоча норму поземельного податку офіційно не було змінено, чиновники часто «брали більше, ніж було встановлено законом». Було запроваджено податки з обкладання підвід, коней, човнів, а також свійських тварин та птиці. З’явилися непрямі податки, пов’язані із запровадженням монополії на сіль, залізо, вино та карбування монет.

Доведені до відчаю люди часто покидали свої домівки, тікаючи від збирачів податків. «Всюди були розбої, дороги ставали небезпечними для життя», — свідчать історичні джерела. Неодноразово виникали повстання та стихійні бунти, коли народ не хотів виконувати вимоги влади.

Інший палкий прихильник конфуціанства — імператор Ван Ман, здійснюючи необхідні реформи, ідеологічно обґрунтовував свої наміри. Він намагався зосередити в своїх руках усі джерела доходів і створити сильну бюрократичну імперію. За часів його правління різко збільшився апарат державних чиновників і посилилися фіскальні та поліцейські функції держави. Було запроваджено низку непрямих податків, пов’язаних із розширенням державних монополій. Підвищувався земельний податок, військова повинність ставала ще важчою. Крім цього, було запроваджено грошовий податок на ремісників й усіх, хто мав будь-яку професію. Зокрема, великими податками обкладалися люди, які займалися виробництвом шовку, мисливством та рибальством. Результатом проведення грошової реформи були знецінення монет та стрімкий злет цін. Так, у деяких областях ціна на рис зросла в 50 разів. Внаслідок цього в країні відбувалися масові народні заворушення, які стали початком кінця існування Ханської династії та імперії загалом.

Особливо від реформ Ван Мана постраждало населення Шаньдуня, зокрема від запровадження непрямих податків, пов’язаних з монополією держави на багатства річок, озер, гір. Тут 18 р. н. е. відбулося повстання, яке дістало назву «червоних брів». Безпосередніми причинами повстання були свавілля чиновників і голод, який виник внаслідок численних проривів дамб та гребель на річці Хуанхе.

Зруйновані іригаційні системи владою не було відновлено, і в 11 р. н. е. новий сильний прорив річки змінив її русло в нижній течії. У результаті частина Шаньдунського півострова опинилася відрізаною від решти території Китаю. Зміна русла річки спричинила велику повінь. Протягом декількох років у цьому місці лютував голод. Повстання почалося стихійними виступами голодних та невдоволених, які фарбували брови в червоний колір, аби відрізняти своїх прибічників. Лише через сім років повстання було придушено, проте влада змушена була піти на деякі поступки.

Саме тоді серед повстанців особливого поширення набуло вчення даосизму, яке стало ідеологічною зброєю у боротьбі проти владних структур.

165 років поспіль у результаті ще одного повстання, відомого в історії як повстання «жовтих пов’язок», Ханську імперію було знищено.

То була велична держава Стародавнього Китаю, що існувала на рубежі середньовіччя, а за розмірами території, чисельністю населення, рівнем цивілізації з нею могла конкурувати тільки Римська імперія. Китай розпався на три самостійні царства. Історія Стародавнього Китаю припинила своє існування.