Інші податки
Тема: Нариси з історії

Податки в УСРР у період непу

(Продовження. Початок див. у «Віснику» № 32, 33/2011)

ПлакатНайвагоміше значення мав акциз з трунків — вина, спирту, пива. Тривалий час більшовицька влада дотримувалася прогибіційної системи, яку свого часу (1914 р.) запровадив царський уряд. Але абсолютна заборона на продаж і виготовлення спиртних напоїв призвела до небаченого розмаху підпільного винокуріння, спекуляції й витрат на цю справу зерна. Подолати ці явища силовими методами виявилося не під силу навіть такій тоталітарній системі, як більшовицька. З огляду на це постановою ВУЦВК про акциз з коньяку та горілчаних виробів від 03.01.23 р. було дозволено виробництво й продаж легких наливок, пива та вина. Проте Законом від 28.08.25 р. у СРСР було оголошено спиртову монополію. Згідно з ним державним, кооперативним і приватним ґуральням дозволялося виробляти сировий спирт, але готовий продукт мав передаватися правлінню державної спиртової монополії — Центроспирту. Заготівля «хлібного вина» (40-градусної горілки) стала суто державним правом, а торгівля ним могла провадитися як через державні, так і через кооперативні та приватні підприємства. У 1928 р. (постанова ЦБК та РНК СРСР від 12.09.28 р.) акциз зі спирту був таким:

  • на горілку (основний) — 30 коп. зі ступня та додатковий — 6 руб. 60 коп. з відра;
  • на горілку найвищого гатунку: основний — 30 коп. зі ступня, додатковий — 10 руб. з відра;
  • на горілчані вироби — відповідно 30 коп. та 14 руб.;
  • на виноградну горілку — 23 коп. та 2 руб. з відра.

Подібним до царського був акциз із цукру, ставки якого (на 1928 р.), однак, було підвищено до 24 руб. 40 коп. зі 100 кг. Стягувався він централізовано, тобто вираховувався з окремих цукроварень, а виплачувався Цукротрестом, центр якого знаходився у Москві. Втім за непу в Україні, де переважно було сконцентровано цукрову промисловість, цей акциз не приносив значних доходів до скарбниці через занепад галузі під час революційних подій і воєнного комунізму.

Окрему структуру мав акциз із тютюнових виробів, у початковій формі запроваджений ще постановою РНК від 05.10.21 р. Вирощувати тютюн дозволялось усім, проте весь врожай продуценти тютюну мали збувати винятково власникам складів і фабрикантам. Податок же сплачували ті заклади, які його переробляли і продавали готові вироби. Ставки податку залежали від якості продукції виробу і змінювалися від 2 руб. 30 коп. до 7 руб. 60 коп. за кілограм. Сигари і цигарки також оподатковувалися залежно від їх якості — від 1 руб. 40 коп. до 55 руб. з тисячі. З махорки податок становив 32 коп. з кілограму, а з махорочних цигарок — 80 коп. з тисячі. Подібним чином стягувався й акциз із цигаркових гільз та паперу.Плакат

Крім того, було запроваджено акцизи з чаю, нафтових продуктів, сірників, калош, свічок, які за часів непу не відігравали якоїсь помітної ролі як в УСРР, так і в бюджеті Союзу РСР.

Новизною у податковій системі СРСР за часів непу був акциз із текстильних виробів, а саме: з прядива лляного, конопляного, джутового, бавовняного та з готових шовкових і напівшовкових виробів. Оподаткуванню проте підлягали лише вироби фабричних закладів, і податок стягувався у вазі залежно від гатунку волокна й номера прядива за ставкою, яка змінювалася від 2,3 до 10,5% роздрібної ціни.

У 1930 р. внаслідок податкової реформи вищезазначені акцизи було скасовано й замінено податком з обороту.

До реформи 1930 р. в СРСР існували й одноманітного роду плати, найважливішим був гербовий збір. Запроваджений Статутом про державний гербовий збір (постанова ВУЦВК від 05.04.22 p.) цей збір був двох видів (простий та пропорційний) і охоплював надзвичайно багато сторін господарського життя країни. Широкий обсяг гербового збору фактично робив його не платою за послуги, які засвідчує держава третій особі (як то звичайно є), а доводив його характер до рівня оподаткування обороту цінностей. Лише 14.09.27 р. було запроваджено окремий податок на оборот цінностей, який, однак, проіснував тільки до 1928 р. й був скасований через запровадження нового Статуту про промисловий податок.

Крім гербового збору, стягувались також судові плати, канцелярські, збори за різного роду посвідчення, довідки, папери, які видавалися приватним особам і організаціям за нотаріальні послуги, тощо. Існували ще й такі плати: мисливська, за землевпорядні роботи, консульські, пробірні, цензурні, паспортні, за реєстрацію акційних товариств, за навчання у шкільних закладах.

У 1930 р. систему плат було реформовано шляхом заміни їхнього різноманіття на єдину державну плату.

Наведений нарис податкової системи СРСР (а отже, й УСРР) за часів непу засвідчує, що в цей період більшовицьке керівництво змушене було відмовитися від політики експериментування, якої раніше не знала світова фінансова практика. Податкова політика радянського уряду у своєму загалові пішла випробуваним шляхом, спираючись в основі на досвід Російської імперії, але у менш досконалому вигляді. Відмінно нових рис набуло лише оподаткування сільського господарства. Водночас слід зауважити, що відмінними від звичайних за тих часів у Європі були взаємовідносини держави з великою промисловістю та банківськими установами з огляду на командні методи економічного ладу СРСР. Крім того, цим командним методом радянська влада спрямувала державну податкову політику на нівелювання прибутків населення, на гальмування приватногосподарчого напряму розвитку економіки і, відповідно, соціальної політики більшовизму, на запобігання можливості накопичення прибутків і власності та нищення приватного капіталу як такого.

Проте неп як перехідний етап все ж таки дав новоствореній країні (СРСР) шанс відновлення капіталістичних відносин і покращання економіки країни. У цьому випадку більшовицькій партії довелося б відмовитися від втручання в економіку і соціально-господарських експериментів, що, безумовно, призвело б до її політичного самогубства.

Неп сприяв піднесенню економіки країни, і щойно вона стабілізувалася, а продукція більшості галузей народного господарства досягла довоєнного (тобто до Першої світової війни) рівня, влада знову повернулася на попередній шлях кардинальних економічних і соціальних експериментів. Такий поворот призвів до різкої зміни соціально-економічної структури СРСР, а відповідно до нового курсу партії слід було змінити й фінансову політику держави, одним із виявів якої мала стати подальша податкова реформа 1930 р. Починалася кривава доба сталінізму...