Юридична практика
Тема: ПДВ

Оподаткування ПДВ операцій із цінними паперами

Суть справи. При проведенні перевірки органом ДПС зафіксовано порушення ТОВ «М» норм чинного законодавства України, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, складено акт і винесено податкове повідомлення-рішення, згідно з яким суб’єкту господарювання зменшено заявлену суму ПДВ до бюджетного відшкодування.

На думку платника податків — ТОВ «М», при здійсненні господарської діяльності ним не було порушено норм законодавства України, оскільки бартерний характер здійснення операцій з векселем не впливає на право суб’єкта господарювання включати витрати на сплату ПДВ до складу податкового кредиту підприємства.

Рішення суду. ВАСУ, підтримуючи позицію державного податкового органу, зазначив таке. Керуючись нормами чинного законодавства України, державним податковим органом проведено перевірку ТОВ «М» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ, заявленого на розрахунковий рахунок.

За результатами перевірки складено акт і винесено податкове повідомлення-рішення, яким суб’єкту господарювання зменшено заявлену суму ПДВ до бюджетного відшкодування.

Не погоджуючись із зазначеним, ТОВ «М» звернулося до суду з позовом про визнання дій державного податкового органу неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій позов задоволено повністю.

Вважаючи, що при винесенні рішень судом першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм матеріального та процесуального права і, як наслідок, винесено рішення, що не повною мірою ґрунтуються на законі, державний податковий орган звернувся з касаційною скаргою до ВАСУ, у якій просить їх скасувати.

За результатами перегляду скарги ВАСУ дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «М» укладено з ПП «Т» договір про здійснення товарообмінної операції (бартерної), предметом якої є зустрічна поставка товарів рівної договірної ціни, що здійснюється без платежу коштами на компенсаційній основі. На виконання умов договору ТОВ «М» здійснило поставку товару, а ПП «Т» поставило простий вексель, векселедавцем якого є ТОВ «Д», номінальною вартістю такою самою, як і вартість товару. На підставі податкової накладної, отриманої від ПП «Т» і виписаної на вартість простого векселя, ТОВ «М» сформовано податковий кредит.

Проте такі дії суб’єкта господарювання не відповідають вимогам закону, оскільки відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону про прибуток цінний папір — це документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Пунктом 1.6 ст. 1 цього Закону передбачено, що товарами є матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій із їх випуску (емісії) та погашення. Зазначене правило поширюється на всі цінні папери, у тому числі векселі. Таким чином, у всіх операціях, крім операцій з випуску та погашення, векселі виступають як товар згідно з правилами податкового законодавства, а відтак передача векселя, раніше емітованого третьою особою, не є формою грошових розрахунків за придбані платником податку товари та послуги.

Це відповідає положенням абзацу третього п. 4.8 ст. 4 Закону про ПДВ, відповідно до якого векселі для цілей оподаткування не вважаються засобом платежу. Зазначена норма податкового законодавства є переважною для застосування під час визначення правил оподаткування порівняно з нормами інших галузей законодавства, зокрема фінансового та банківського.

У свою чергу господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг), є бартерною згідно з п. 1.19 ст. 1 Закону про прибуток.

За таких обставин в операціях з використанням векселів, раніше емітованих третіми особами, такі векселі виступають як товар, що передається в межах бартерних операцій.

При цьому передача векселя (зокрема, в порядку індосаменту), раніше емітованого третьою особою, для компенсації вартості придбаних платником податку товарів чи послуг супроводжується переходом права власності на такий вексель з огляду на те, що така операція є поставкою товару згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону про ПДВ.

Щодо виникнення у ТОВ «М» права на податковий кредит за наслідками такої операції, то суди попередніх інстанцій не врахували, що особливості оподаткування ПДВ операцій з використанням векселів установлено п. 4.8 ст. 4 Закону про ПДВ. Зазначений пункт регулює нарахування ПДВ під час здійснення операцій з поставки товарів (послуг), які є об’єктом оподаткування згідно з п. 3.1 ст. 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов’язань покупця, наданих такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів, випущених таким покупцем або третьою особою.

Відповідно до абзацу третього п. 4.8 ст. 4 Закону про ПДВ для цілей оподаткування векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов’язання з цього податку, крім податкових векселів. Отже, видача векселя (крім податкового) не супроводжується виникненням у платника податків будь-яких додаткових податкових зобов’язань, зокрема у вигляді нарахувань ПДВ на вартість векселя. Викладене поширюється на всі векселі, визначені у п. 4.8 ст. 4 зазначеного Закону, у тому числі на векселі, видані безпосередньо платником податку чи емітовані третіми особами та надалі передані в розрахунок за товари чи послуги, зокрема в порядку індосаменту. При цьому норма п. 4.8 ст. 4 Закону про ПДВ є спеціальною щодо інших норм цього Закону, які визначають об’єкти оподаткування, а також правила оподаткування ПДВ цінних паперів.

Бартерний характер операцій з використанням векселів для компенсації вартості придбаних товарів чи послуг не впливає на необхідність нарахування податкових зобов’язань у наведених операціях, оскільки п. 4.8 ст. 4 Закону про ПДВ не ставить у залежність незмінність податкових зобов’язань під час видачі (передачі) векселів від способу розрахунків. Норми цього пункту є імперативними, які встановлюють відсутність додаткових податкових зобов’язань для всіх випадків використання векселів платниками податку, у тому числі у межах бартерних операцій. Крім того, як випливає зі змісту п. 3.1 ст. 3 Закону про ПДВ, бартерні операції не є окремим самостійним об’єктом оподаткування, а тому на них мають поширюватися ті самі правила оподаткування ПДВ, що і на операції із застосуванням грошових розрахунків.

З огляду на зазначене законодавче регулювання спірних правовідносин висновок контролюючого органу про відсутність у ТОВ «М» права на включення до складу податкового кредиту ПДВ з операції з поставки векселя та, як наслідок, неможливості врахування цих сум при розрахунку суми бюджетного відшкодування узгоджується з вимогами п. 4.8 ст. 4 Закону про ПДВ.

Таким чином, ВАСУ за результатами перегляду скарги державного податкового органу повністю її задовольнив та скасував рішення судів попередніх інстанцій, у позові суб’єкту господарювання відмовив повністю.


Владислав РОЗМОШ,
заступник директора Юридичного департаменту
ДПА України — начальник відділу представництва інтересів
органів ДПС у судах касаційної інстанції та узагальнення судової практики