Юридична практика
Тема: Перевірки та відповідальність, РРО. Готівковий обіг

Порушення законодавства при застосуванні РРО

Суть справи. Платник податків — суб’єкт підприємницької діяльності К. вважає, що податковим органом не доведено факту перебування Б.Л.К. (продавця товарів) у трудових правовідносинах із зазначеним СПД. Крім того, СПД К. як платник єдиного податку не зобов’язаний використовувати РРО під час продажу товарів. До того ж податковим органом було порушено законодавчо встановлену процедуру проведення перевірок платника.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено факт здійснення Б.Л.К. продажу товарів у належному СПД К. лотку, що є доказом укладення трудового договору відповідно до ст. 24 КЗпП. Порушення процедури проведення перевірки за умови фактичного допуску працівників ДПІ до цієї перевірки не є підставою для звільнення позивача від відповідальності за вчинені правопорушення.

Рішення суду. ВАСУ, підтримуючи позицію податкового органу, зазначив таке. Податковим органом відповідно до норм чинного законодавства проведено перевірку господарської одиниці — належного суб’єкту підприємницької діяльності К. лотка — щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності. В ході проведення перевірки встановлено факт продажу товару без видачі розрахункового документа, а також факт невідповідності суми готівки у місці продажу загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Зазначені обставини стали підставою для складання акта перевірки та прийняття рішення про застосування штрафних санкцій.

Не погоджуючись із застосованими штрафними санкціями, суб’єкт господарювання звернувся до суду з позовом щодо скасування рішення про застосування штрафних санкцій та визнання недійсним акта перевірки.

Рішеннями судів першої та апеляційної інстанції позов задоволено частково, скасовано рішення про застосування штрафних санкцій, у задоволенні позову про скасування акта перевірки відмовлено.

За результатами перегляду касаційної скарги податкового органу ВАСУ дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з огляду на таке.

За змістом частини сьомої ст. 111 Закону про ДПС (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом про РРО, вважаються позаплановими перевірками.

Відповідно до частини першої ст. 112 Закону  про ДПС (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) посадові особи органу ДПС вправі приступити до проведення, зокрема, позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу про проведення позапланової виїзної перевірки.

Згідно з частиною третьою вищезазначеної статті ненадання цих документів платнику податків або надання їх з порушенням вимог, установлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу ДПС до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Отже, у разі порушення працівниками податкового органу вищезазначених вимог закону під час проведення перевірки суб’єкт господарювання має право не допустити працівників до проведення цієї перевірки. Однак власне недотримання податковим органом вимог закону під час здійснення такої перевірки не звільняє суб’єкта підприємницької діяльності від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства.

Згідно зі ст. 3 Закону про РРО суб’єкти підприємницької діяльності, що здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосовуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов’язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуг) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукування відповідних розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, — із застосовуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п. 1);

видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послуги або відмовляється від них, розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції (п. 2);

у разі незастосування РРО у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням установленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Держказначейством України (п. 5).

Відповідальність за невиконання зазначеного обов’язку передбачено п. 1 ст. 17 Закону про РРО у вигляді фінансової санкції у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг).

Крім того, в силу вимог п. 13 ст. 3 цього Закону суб’єкти господарювання зобов’язані забезпечувати відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки — загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Згідно зі ст. 22 Закону про РРО у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки — загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб’єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п’ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Як зазначено в п. 6 ст. 9 Закону про РРО, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб’єктами підприємницької діяльності — фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб’єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтв про сплату єдиного податку), якщо такі суб’єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат.

Оскільки однією з обов’язкових умов незастосування суб’єктом малого підприємництва РРО є ведення таким суб’єктом книги обліку доходів і витрат, тоді як СПД К. не подано будь-яких доказів ведення цієї книги під час здійснення продажу товарів, висновок судів попередніх інстанцій щодо неправомірного застосування податковим органом штрафних санкцій є необґрунтованим.

Суб’єктом підприємницької діяльності К. належним чином не спростовано зафіксовані в акті перевірки факти порушення ним правил здійснення розрахункових операцій. Посилання ж на те, що Б.Л.К. не перебуває з СПД К. у трудових правовідносинах, не можна визнати слушними, позаяк факт здійснення Б.Л.К. продажу товарів у господарській одиниці (лотку) позивача підтверджується, зокрема, актом перевірки та описом готівки, здійсненим зазначеним продавцем власноруч.

Враховуючи зазначене, ВАСУ за результатом перегляду у касаційному порядку справи скаргу податкового органу задовольнив, рішення судів попередніх інстанцій скасував, у задоволенні позову суб’єкту господарювання відмовив повністю.


Владислав РОЗМОШ,
заступник начальника Юридичного управління
Департаменту правової роботи ДПС України

Ольга СИРОТІНА,
заступник начальника відділу представництва
інтересів ОДПС в судах касаційної інстанції
та узагальнення судової практики Управління