Юридична практика
Тема: Податок на прибуток, ПДВ

Наслідки визнання кредиторської заборгованості безповоротною фінансовою допомогою

♦ Приклад 1

Суть справи. Під час проведення перевірки податковим органом встановлено наявність у платника податківПП «А» кредиторської заборгованості перед ліквідованим ТОВ «К». ПП «А» було зобов'язано включити таку суму заборгованості до складу валового доходу відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону про прибуток (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) як безповоротну фінансову допомогу, що виникла у момент ліквідації ТОВ «К».

ПП «А» не погоджується з такою позицією, оскільки важає, що донарахування податкових зобов'язань податковим органом здійснено не правомірно.

Рішення суду. Вищий адміністративний суд України (далі — ВАСУ), підтримуючи позицію органу ДПС, зазначив таке. Керуючись нормами законодавства України, податковим органом проведено перевірку ПП «А» щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт та винесено податкове повідомлення-рішення, яким ПП «А» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із донарахованими сумами податкових зобов'язань, ПП «А» звернулося до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено повністю.

Судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції, у позові суб'єкту господарювання відмовлено.

За результатами перегляду касаційної скарги суб'єкта господарювання ВАСУ дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню в силі з огляду на таке.

Між ПП «А» та ТОВ «К» було укладено договір, за яким товариство зобов'язується поставити товар, а підприємство прийняти та оплатити його згідно з умовами договору. Цим самим договором було передбачено право оплати поставлених товарів шляхом видачі векселів.

У рахунок оплати товару ПП «А» видало ТОВ «К» прості векселі.

Надалі ТОВ «К» листом повідомило про передачу векселів ТОВ «Т», яке пред'явило їх ПП «А» до оплати. Факт оплати ПП «А» пред'явлених йому векселів підтверджується банківською випискою та актом.

Водночас до моменту погашення зазначених векселів постановою господарського суду було визнано банкрутом та ліквідовано ТОВ «К» як юридичну особу у зв'язку з банкрутством.

Відповідно до частин третьої та четвертої ст. 205 Господарського кодексу господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво зацим зобов'язанням. У разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб'єктів господарювання банкрутами встановлюються цим Кодексом та іншими законами. Ліквідація суб'єкта господарювання — банкрута є підставою припинення зобов'язань за його участю.

Частиною першою ст. 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі самі положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту, строку платежу, платежу, права регресу у разі неплатежу, платежу у порядку посередництва, копій, змін, позовної давності, неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків.

Частиною першою ст. 34 Уніфікованого закону переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону про прибуток валовий дохід включає доходи з інших джерел у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з п. 7.11 ст. 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій ст. 3 Закону № 911.

Відповідно до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону про прибуток безповоротна фінансова допомога — це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладення таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася не стягнутою після закінчення строку позовної давності.

Беручи до уваги викладені норми та враховуючи факт наявності заборгованості ПП «А» перед ліквідованим кредитором, яка виникла у зв'язку з непред'явленням векселів для платежу протягом одного року від дати їх складання, ВАСУ вважає обґрунтованими твердження податкового органу щодо обов'язку включення до складу валового доходу суми кредиторської заборгованості за невиконання зобов'язаннями як безповоротної фінансової допомоги.

Враховуючи зазначене, ВАСУ відмовив у задоволенні касаційної скарги суб'єкту господарюванню та визнав правомірним донарахування органом ДПС податкових зобов'язань.

♦ Приклад 2

Суть справи. У ході проведення перевірки податковим органом виявлено, що факт передачі первісним кредитором ТОВ «П» кредиторської заборгованості новим кредиторам документально не підтверджено. В акті перевірки ТОВ «П» не зазначено жодних зауважень щодо наявності договору про відступлення права вимоги ТОВ «Р» та безпідставного неврахування його змісту податковим органом під час проведення перевірки.

Платник податківТОВ «П» зазначає, що кредиторську заборгованість ТОВ «П» за поставлені ТОВ «У» товари було передано постачальником новому кредиторовіТОВ «Р» за договором про відступлення права вимоги, у зв'язку з чим податковим органом було помилково кваліфіковано таку заборгованість як безнадійну з причин ліквідації первісного кредитора ТОВ «У».

Рішення суду. ВАСУ, підтримуючи позицію органу ДПС, зазначив таке. Керуючись нормами законодавства України, податковим органом проведено перевірку ТОВ «П» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт та винесено податкові повідомлення-рішення, якими ТОВ «П» визначено суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та ПДВ.

Не погоджуючись із донарахованими сумами податкових зобов'язань ТОВ «П» звернулося до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, а також рішень про результати розгляду первинної скарги та рішення ДПА про результати розгляду повторної скарги.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення про визначення сум податкових зобов'язань, у задоволенні позову про скасування рішень про результати розгляду первинної скарги та рішення ДПА про результати розгляду повторної скарги відмовлено.

Судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції, у позові суб'єкту господарювання відмовлено повністю.

За результатами перегляду касаційної скарги суб'єкта господарювання ВАСУ дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню в силі з огляду на таке.

У ході проведення перевірки виявлено факт невключення ТОВ «П» до складу валового доходу безнадійної заборгованості перед ТОВ «У», яка утворилась за наслідками поставки товару та з причин подальшої ліквідації цього товариства, а також ненарахування ТОВ «П» податкового зобов'язання з ПДВ у порядку за п. 4.5 ст. 4 Закону про ПДВ на суму цієї безповоротної допомоги.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону про прибуток валовий дохід — це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з вимогами пп. 4.1.6 п. 4.1 цієї статті валовий дохід включає доходи з інших джерел у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартість товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з п. 7.11 ст. 7 Закону про прибуток та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій ст. 3 Закону № 911.

За змістом пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону про прибуток безповоротна фінансова допомога — це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладення таких угод.

З огляду на зазначене, колегія суддів ВАСУ дійшла висновку, що податковим органом правильно розцінено поставлені ТОВ «П» товари як безповоротну фінансову допомогу, оскільки за даних обставин така поставка не передбачає відповідної компенсації у зв'язку з ліквідацією постачальника ТОВ «У».

Щодо посилання ТОВ «П» на договір про відступлення права вимоги, за яким ТОВ «У» нібито передало кредиторську заборгованість позивача ТОВ «Р», то ненадання цього договору на момент проведення перевірки без будь-яких застережень з боку позивача в акті перевірки щодо існування цього договору, до того ж наявність ознак фіктивного підприємництва у діяльності ТОВ «Р» (подання звітності до податкового органу з нульовими показниками) також нівелює факт укладення цього договору.

Таким чином, вартість поставлених товарів з боку ТОВ «У» мала бути включеною до складу валового доходу підприємства як безповоротна допомога.

Відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону про ПДВ у разі коли після поставки товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за поставку товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з такою поставкою, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надміру нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку саму суму в період, протягом якого було зменшено суму компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

Отже, з огляду на наведену норму Закону про ПДВ ТОВ «П» зобов'язане включити суму до податкового зобов'язання з ПДВ у складі вартості поставлених йому товарів ТОВ «У», що обґрунтовує законність донарахування податковим органом відповідних сум цього податку.

Враховуючи зазначене, ВАСУ за результатом перегляду у касаційному порядку справи скаргу суб'єкта господарювання залишив без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції, яким відмовлено в задоволені позову, залишив без змін.


Владислав РОЗМОШ,
заступник начальника Юридичного управління
Департаменту правової роботи ДПС України

Ольга СИРОТІНА,
заступник начальника відділу представництва
інтересів органів ДПС у судах касаційної інстанції
та узагальнення судової практики Управління