Інші податки
Тема: Плата за землю

Запитання — відповіді

Використання земельної ділянки платником єдиного податку в господарській діяльності

Фізична особа — підприємець — платник єдиного податку має державний акт на право власності на земельну ділянку, яку використовує у своїй підприємницькій діяльності. Чи звільняється такий підприємець від сплати земельного податку?

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу документом, що посвідчує право на земельну ділянку, є державний акт на право власності на земельну ділянку.

Частиною четвертою п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу передбачено, що платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Відповідно до пп. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 цього Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи — підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 га.

Отже, якщо державний акт на право власності на земельну ділянку оформлено на фізичну особу — підприємця і земельну ділянку, надану для здійснення підприємницької діяльності, використовує сам підприємець, то саме такий підприємець — платник єдиного податку звільняється від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку (з урахуванням вищезазначеного підпункту).

 

Розмір плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення

Фізична особа надає в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення. Який розмір орендної плати?

З урахуванням п. 1 Указу № 92 запроваджено плату за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3% від визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) з поступовим збільшенням цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Згідно зі ст. 21 Закону про оренду землі орендна плата за землю — це платіж, який орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Таким чином, плата за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) встановлюється у розмірі не менше 3% від визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю), яка поступово збільшується залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря та індексів інфляції.

 

Подання податкової декларації за договором оренди земельної ділянки державної або комунальної власності

Коли слід подавати податкову декларацію та сплачувати орендну плату фізичній особі — підприємцю відповідно до договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності?

Згідно з п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене в податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Отже, якщо договір оренди державної або комунальної власності, наданий у порядку, встановленому чинним законодавством, оформлено на фізичну особу — підприємця, то такий підприємець не пізніше 20 лютого поточного року подає органу ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію з плати за землю і сплачує земельний податок щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

 

Фізична особа, яка має право на пільгу щодо сплати земельного податку, може отримати її лише після отримання права власності на земельну ділянку

Чи має право на пільгу щодо сплати земельного податку фізична особа, яка належить до категорії пільговиків, якщо відсутні документи на право власності на земельну ділянку, що перебуває у використанні (документи — в процесі оформлення)?

Власники земельних ділянок — це фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні (пп. 14.1.34 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Землекористувачі — це фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надано у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 вищезазначеного Кодексу).

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 цього Кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, який містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених згідно із законом.

Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 Податкового кодексу).

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Частиною другою ст. 126 вищезазначеного Кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

  • цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;
  • свідоцтвом про право на спадщину.

З урахуванням викладеного та норм ст. 206 Земельного кодексу, згідно з якою використання землі в Україні є платним, у разі якщо фізична особа користується земельною ділянкою, але відсутні документи, які посвідчують право власності на земельну ділянку, підстав для несплати земельного податку немає.

Право на пільгу щодо сплати земельного податку мають особи, які є платниками відповідно до ст. 269 Податкового кодексу: власники земельних ділянок, право власності на земельні ділянки яких посвідчено належними документами та даними державного земельного кадастру. Тобто фізична особа, яка належить до категорії осіб, що мають право на пільги щодо сплати земельного податку, отримає право на пільгу відповідно до ст. 281 цього Кодексу лише після отримання права власності на земельну ділянку у законодавчо встановленому порядку та внесення відповідних даних до державного земельного кадастру.

Для отримання пільги власник земельної ділянки має подати до органу податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки документи, що посвідчують його право на пільгу. При цьому якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому виникло це право (п. 284.2 ст. 284 Податкового кодексу).

 

Пільги щодо сплати земельного податку, передбачені ст. 281 Податкового кодексу

Запитання 1.
Чи можуть члени садівницького товариства звільнитися від сплати земельного податку?

Статтею 35 Земельного кодексу визначено, що громадяни — члени садівницького товариства мають право приватизувати земельну ділянку. Така приватизація здійснюється без згоди інших членів цього товариства.

Землі загального користування садівницького товариства є його власністю, до них належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами та іншими об’єктами загального користування. Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.

Згідно з п. 30.2 ст. 30 Податкового кодексу підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Відповідно до п. 281.1 ст. 281 цього Кодексу від сплати податку звільняються: інваліди першої і другої групи; фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону № 3551; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, зокрема, для ведення садівництва — не більш як 0,12 га.

Коли земельні ділянки приватизовані громадянами — членами садівничого товариства, і кожен громадянин отримав документ, що засвідчує право на земельну ділянку, такі громадяни, крім тих, кому надано пільги щодо земельного податку згідно зі ст. 281 Податкового кодексу, самостійно сплачують земельний податок до бюджету. За земельні ділянки загального користування, які знаходяться у власності товариства, земельний податок до бюджету сплачуватиметься товариством.

Статтею 286 Податкового кодексу зазначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу документами, що посвідчують право власності або право користування землею, є Державний акт на право власності на земельну ділянку та Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Отже, якщо власником землі чи користувачем земельних ділянок, наданих для ведення садівництва, є садівницьке товариство і членами товариства не оформлено право на свою земельну ділянку, то таке товариство є платником земельного податку до бюджету (включаючи земельні ділянки загального користування).

Якщо фізична особа має у власності земельну ділянку, надану для ведення садівництва, і ця ділянка посвідчується Державним актом на право власності, то лише в цьому випадку зазначена особа має пільги щодо сплати земельного податку відповідно до ст. 281 Податкового кодексу.

 

Запитання 2.
Чи поширюється пільга, передбачена ст. 281 Податкового кодексу, на власників гаражів, якщо гараж знаходиться у гаражно-будівельному кооперативі?

Статтею 41 Земельного кодексу визначено, зокрема, що гаражно-будівельним кооперативам (далі — ГБК) за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Згідно зі ст. 116 цього Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених Земельним кодексом.

Документами, що посвідчують право власності або право користування землею, є Державний акт на право власності на земельну ділянку та Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі (ст. 126 цього Кодексу).

Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, зокрема, для будівництва індивідуальних гаражів — не більш як 0,01 га.

Тобто якщо фізична особа має у власності земельну ділянку, надану для будівництва індивідуального гаража, і ця ділянка посвідчується Державним актом на право власності, то в цьому випадку особи, зазначені в п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу, мають пільги щодо сплати земельного податку відповідно до цієї статті Кодексу.

При цьому пільги, передбачені ст. 281 цього Кодексу для власників земельних ділянок або землекористувачів — фізичних осіб, не поширюються на ГБК — юридичних осіб, навіть якщо їх співвласники належать до пільгових категорій платників земельного податку. Тобто ГБК має сплачувати податок за земельну ділянку на загальних підставах.

 

Запитання 3.
Чи надається пільга щодо сплати земельного податку фізичній особі, яка має земельну ділянку, на якій розміщено будівлю малої архітектурної форми (МАФ)?

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень або за результатами аукціону.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовано такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу).

Згідно з п. 281.2 ст. 281 цього Кодексу передбачено, що звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:

  • для ведення особистого селянського господарства — у розмірі не більш як 2 га;
  • для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах — не більш як 0,25 га, в селищах — не більш як 0,15 га, в містах — не більш як 0,10 га;
  • для індивідуального дачного будівництва — не більш як 0,10 га;
  • для будівництва індивідуальних гаражів — не більш як 0,01 га;
  • для ведення садівництва — не більш як 0,12 га.

Таким чином, якщо суб’єкт господарювання або фізична особа придбали будівлю, споруду (їх частину), податок за земельні ділянки сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно з урахуванням прибудинкової території і відповідно до цільового (господарського) призначення на підставі даних державного земельного кадастру. Земельна ділянка, на якій розташовано будівлю МАФ, до пільгової категорії використання земель в межах граничних норм не належить, і земельний податок сплачується на загальних підставах.

 

Надання підприємцем в оренду власної частини будівлі

Фізична особа — підприємець — платник єдиного податку надає в оренду частину будівлі, яка є її власністю. Як у такому разі підприємець сплачує земельний податок?

Пунктом 286.6 ст. 286 Податкового кодексу встановлено, що за земельну ділянку, на якій розташовано будівлю, що перебуває у користуванні фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно частині площі будівлі, яка знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

При переході права власності на будівлю (її частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовано такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.6 ст. 287 цього Кодексу).

Відповідно до пп. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Статтею 796 Цивільного кодексу визначено, що одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначено, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

Плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою (ст. 797 вищезазначеного Кодексу).

Отже, при наданні в оренду частини будівлі земельна ділянка під нею використовується безпосередньо наймачами і не використовується в підприємницькій діяльності наймодавцями, тому останні незалежно від обраного виду підприємницької діяльності, у тому числі надання в оренду приміщень, повинні сплачувати земельний податок за земельні ділянки під будівлями (їх частинами), що передані в оренду, на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.