Митна справа
Тема: Інше

Справляння держмита при нотаріальному посвідченні концесійного договору

Концесія — це надання з метою задоволення суспільних потреб уповноваженим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі вітчизняним або іноземним суб'єктам господарської діяльності (концесіонерам) права на створення (будівництво) та/або управління (експлуатацію) об'єктом концесії за умови взяття концесіонером на себе відповідних зобов'язань, майнової відповідальності та підприємницького ризику.

Концесійна діяльність в Україні ґрунтується на таких основних засадах:

  • поєднанні державного регулювання концесійної діяльності та здійснення її на підставі концесійного договору;
  • виборі концесіонерів переважно на конкурсній основі;
  • комплексному та платному використанні об'єкта концесії, участі держави, органів місцевого самоврядування у частковому фінансуванні об'єктів концесії соціального призначення;
  • взаємній вигоді сторін у концесійному договорі, розподілі ризиків між сторонами концесійного договору;
  • державному гарантуванні інвестицій концесіонерів;
  • стабільності умов концесійних договорів;
  • забезпеченні прав і законних інтересів споживачів продукції (послуг), що надаються концесіонерами.

Об'єкти, які можна надавати у концесію, визначають відповідно до Закону про концесії, ст. 3 якого передбачено надання об'єктів права державної чи комунальної власності, які використовуються для здійснення діяльності у сферах господарської діяльності, визначених п. 2 цієї статті (крім видів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства можуть здійснювати виключно державні підприємства та об'єднання).

Об'єктами права державної чи комунальної власності, які надаються у концесію, є:

  • майно підприємств — цілісних майнових комплексів або систем цілісних майнових комплексів, які забезпечують комплексне надання послуг у сферах діяльності, визначених пунктами 2 та 3 ст. 3 Закону про концесії;
  • об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, які можна добудувати з метою їх використання для надання послуг щодо задоволення громадських потреб у сферах діяльності, визначених цими пунктами;
  • спеціально збудовані об'єкти відповідно до умов концесійного договору для задоволення громадських потреб у сферах діяльності, визначених частинами другою та третьою ст. 3 цього Закону.

Концесійний договір — це договір, відповідно до якого уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та строковій основі суб'єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право створити (побудувати) об'єкт концесії чи суттєво його поліпшити та (або) здійснювати його управління (експлуатацію) відповідно до Закону про концесії з метою задоволення громадських потреб.

Концесіонер — це суб'єкт підприємницької діяльності, який відповідно до зазначеного Закону на підставі договору отримав концесію. На стороні концесіонера можуть виступати декілька осіб.

Концесієдавець — це орган виконавчої влади або відповідний орган місцевого самоврядування, уповноважений, відповідно, Кабінетом Міністрів України чи органами місцевого самоврядування на укладення концесійного договору.

Статтею 9 Закону про концесії встановлено, що концесійний договір укладається на строк, визначений у договорі, який може бути не менше 10 років і не більше 50 років. Такий договір вважається укладеним з дня досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору. Строк його дії може бути змінено за згодою сторін у межах строків (10 — 50 років).

Слід зауважити, що істотними умовами договору концесії є такі:

  • сторони договору;
  • види діяльності, роботи, послуги, які здійснюються за умовами договору;
  • об'єкт концесії (склад і вартість майна або технічні та фінансові умови створення об'єкта концесії);
  • умови надання земельної ділянки, якщо вона необхідна для здійснення концесійної діяльності;
  • перелік видів діяльності, здійснення яких підлягає ліцензуванню;
  • умови встановлення, зміни цін (тарифів) на виготовлені (надані) концесіонером товари (роботи, послуги);
  • строк дії договору концесії, умови найму, використання праці працівників — громадян України;
  • умови використання вітчизняної сировини, матеріалів;
  • умови та обсяги поліпшення об'єкта концесії та порядок їх компенсації;
  • умови, розмір і порядок внесення концесійних платежів;
  • порядок використання амортизаційних відрахувань;
  • відновлення об'єкта концесії та умови його повернення;
  • відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, що випливають з концесійного договору;
  • страхування концесіонером об'єктів концесії, взятих у концесію;
  • порядок внесення змін та розірвання договору;
  • порядок вирішення спорів між сторонами;
  • право на отримання інформації та проведення перевірки виконання умов договору;
  • порядок та умови передачі, у тому числі з наданням гарантії кредиторам, прав і зобов'язань, що випливають з концесійного договору;
  • порядок використання об'єктів права інтелектуальної власності.

Справляння держмита в Україні регулюється Декретом про держмито, а порядок його обчислення та сплати — Інструкцією № 15.

Статтею 1 Декрету про держмито встановлено, що платниками держмита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їх інтересах дій та видачу документів, які мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

Розміри ставок держмита визначено п. 3 ст. 3 цього Декрету. Диференціація розміру залежить від виду дії, документа або суми договору, щодо яких вчиняється нотаріальна дія.

Згідно із зазначеним Декретом держмито за ставками у розмірах частин неоподатковуваного мінімуму доходів громадян справляється за вчинення нотаріальних дій і видачу документів, які носять немайновий характер, не підлягають оцінці. Розмір держмита у такому разі залежить від розміру неоподатковуваного мінімуму, а не від суми, зазначеної у документі, який оформляється.

♦ Примітка

Якщо у Декреті про держмито не визначено конкретну ставку справляння держмита за нотаріальні дії, які не підлягають оцінці, то держмито справляється відповідно до пп. «е» п. 3 ст. 3 цього Декрету.

Ставка держмита, визначена у відсотках, застосовується при нотаріальному оформленні документів (договорів), які мають майновий характер, підлягають оцінці. Розмір держмита залежить від вартості майна або суми, зазначеної в документі (договорі).

♦ Примітка

Якщо у Декреті про держмито не визначено конкретну ставку справляння держмита за нотаріальні дії, які підлягають оцінці, то держмито справляється відповідно до пп. «д» п. 3 ст. 3 цього Декрету.

Статтею 406 Господарського кодексу визначено, що концесія — це надання з метою задоволення суспільних потреб уповноваженим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі вітчизняним або іноземним суб'єктам господарської діяльності (концесіонерам) права на створення (будівництво) та/або управління (експлуатацію) об'єктом концесії за умови взяття концесіонером на себе відповідних зобов'язань, майнової відповідальності та підприємницького ризику.

У Декреті про держмито не визначено конкретну ставку справляння держмита при нотаріальному посвідченні концесійного договору, який має вартісний вираз, тому держмито справляється відповідно до пп. «д» п. 3 ст. 3 цього Декрету.

Розглянемо випадок внесення змін до такого концесійного договору.

За посвідчення договорів про поступку вимозі та переведення боргу, про продовження строку дії раніше укладеного договору або збільшення початкової суми договору держмито обчислюється та справляється виходячи з оцінки нездійснених прав і невикористаних обов'язків або суми, на яку збільшується сума раніше укладених договорів.

Також за посвідчення угод про продовження строку дії або збільшення суми договору держмито справляється (залежно від характеру договору) за тими самими ставками, які застосовувалися при оплаті митом первісних договорів (пункти 53, 58 Інструкції № 15).

Отже, враховуючи, що п. 3 ст. 3 Декрету про держмито не встановлено окрему ставку держмита за нотаріальне посвідчення додаткової угоди до концесійного договору, держмито при нотаріальному посвідчені таких договорів справляється відповідно до пп. «д» п. 3 ст. 3 цього Декрету, як за посвідчення інших договорів, що підлягають оцінці, з урахуванням пунктів 53, 58 Інструкції № 15.