Інші податки
Тема: Податковий борг, Перевірки та відповідальність

Запитання — відповіді

Позови податкових органів подаються без сплати судового збору

Чи підлягає сплаті судовий збір, якщо позивачем є податковий орган при забезпеченні здійснення передбачених Податковим кодексом повноважень щодо стягнення готівки, що належить платнику податків, у рахунок погашення податкового боргу?

Пунктом 95.4 ст. 95 Податкового кодексу передбачено, що орган ДПС на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить платнику податків.

Статтею 1 Закону № 3674 за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів запроваджено справляння з платників судового збору.

Згідно зі ст. 5 цього Закону (зі змінами, внесеними частиною четвертою розділу І Закону № 3828) ДПС України та її територіальні органи включено до переліку осіб, що звільняються від сплати судового збору.

Отже, податковим органом не сплачується судовий збір за подання до суду позовної заяви про стягнення готівки, що належить платнику податків, у рахунок погашення податкового боргу.

 

Податковий борг юридичної особи — платника податків не підлягає погашенню через касу сільської (селищної) ради

Чи підлягає погашенню через касу сільської (селищної) ради за квитанцією про прийняття податкових платежів податковий борг платника податків — юридичної особи?

Відповідно до п. 57.5 ст. 57 Податкового кодексу фізичні особи — платники податків повинні сплачувати податки і збори, встановлені цим Кодексом, через установи банків та поштові відділення. У разі коли зазначені особи проживають у сільській (селищній) місцевості, вони можуть сплачувати податки і збори через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про прийняття податків і зборів, форма якої встановлюється центральним органом ДПС.

Зокрема, п. 287.5 ст. 287 Податкового кодексу встановлено, що фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про прийняття податкових платежів. Форма квитанції встановлюється у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу.

Зазначена норма поширюється також на сплату орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, оскільки п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу передбачено, що порядок зарахування орендної плати до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 — 287 цього Кодексу.

Форму квитанції про прийняття податків і зборів затверджено наказом № 964. Зазначена форма квитанції містить лише реквізити «Одержано від ПІБ» та «реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган ДПС і мають відмітку у паспорті)».

Отже, зазначені положення Податкового кодексу поширюються лише на фізичних осіб щодо сплати земельного податку та фізичних осіб — орендарів стосовно сплати орендної плати.

Таким чином, податковий борг юридичної особи — платника податків не підлягає погашенню через касу сільської (селищної) ради за квитанцією про прийняття податкових платежів.

 

Зарахування податкового боргу за рахунок надміру сплаченого грошового зобов’язання з відповідного податку за згодою (заявою) платника

Чи підлягає погашенню податковий борг платника податків з відповідного платежу за рахунок надміру сплаченої суми грошового зобов’язання з цього самого податку? Чи потребує таке зарахування згоди платника податків?

Пунктом 87.1 ст. 87 Податкового кодексу передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплату грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Отже, податковий борг платника податків з відповідного платежу підлягає погашенню за рахунок надміру сплаченої суми грошового зобов’язання з цього податку, але за наявності згоди (заяви) такого платника податків на таке зарахування.

 

Відповідальність податкового агента за перерахування податку до бюджету

Чи може бути податковий агент гарантом погашення грошових зобов’язань платника податків та чи несе він відповідальність за їх неперерахування?

Пунктом 38.1 ст. 38 Податкового кодексу визначено, що виконанням податкового обов’язку визнається сплата у повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.

При цьому сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, — податковим агентом або представником платника податку (п. 36.5 ст. 36 Кодексу).

Згідно зі ст. 18 Податкового кодексу податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Відповідно до п. 87.7 ст. 87 цього Кодексу забороняється будь-яка уступка грошового зобов’язання або податкового боргу платника податків третім особам. Положення цього пункту не поширюються на випадки, коли гарантами повного та своєчасного погашення грошових зобов’язань платника податків є інші особи, якщо таке право передбачено Кодексом.

Крім того, підпунктами 168.4.6 — 168.4.7 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу передбачено, що відповідальність за своєчасне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід, а також фізична особа — у випадках, визначених розділом IV цього Кодексу.

Отже, податковий агент є гарантом погашення грошових зобов’язань платника податків і повинен нести відповідальність за їх неперерахування.

 

Майно позашкільного навчального закладу — джерело погашення податкового боргу

Чи може у 2012 р. використовуватися як джерело погашення податкового боргу майно позашкільного навчального закладу?

Нормами пп. «з» пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 2181 передбачалося, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків — позашкільного навчального закладу за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення основні фонди, земельні ділянки та інше майно такого закладу, які належать такому платнику податків.

Але з набранням з 01.01.2011 р. чинності Податковим кодексом Закон № 2181 втратив чинність.

Пунктом 87.2 ст. 87 Податкового кодексу визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 87.3 ст. 87 Податкового кодексу передбачено джерела, що не можуть використовуватися для погашення податкового боргу платника податків, серед яких відсутнє майно позашкільного навчального закладу.

Отже, у 2012 р. майно позашкільного навчального закладу може бути використано як джерело погашення податкового боргу.

 

Уступка податкового боргу платника податків третім особам заборонена, а грошового зобов’язання — можлива в окремих випадках

Чи можуть інші особи сплачувати за платника податків грошові зобов’язання або погашати податковий борг?

Пунктом 38.2 ст. 38 Податкового кодексу передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, — податковим агентом або представником платника податку.

Згідно з п. 36.4 ст. 36 цього Кодексу виконання податкового обов’язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Одночасно п. 36.5 цієї статті передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов’язку несе платник податків, крім випадків, визначених Податковим кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 87.7 ст. 87 Податкового кодексу забороняється будь-яка уступка грошового зобов’язання або податкового боргу платника податків третім особам. Положення цього пункту не поширюються на випадки, коли гарантами повного та своєчасного погашення грошових зобов’язань платника податків є інші особи, якщо таке право передбачено цим Кодексом.

Отже, уступка податкового боргу платника податків третім особам заборонена, а грошового зобов’язання платника податків — дозволяється лише особам, які є гарантами виконання податкового обов’язку (представникам чи податковим агентам).

 

Сплата представником платника — фізичної особи податкового боргу такого платника

Чи підлягає погашенню представником платника податків — фізичної особи податковий борг такого платника?

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу податковий борг — сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, — податковим агентом або представником платника податку (п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу).

Статтею 19 Податкового кодексу передбачено, що платник податків веде справи, пов’язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних зі сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків — фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства.

Згідно з п. 87.7 ст. 87 Податкового кодексу забороняється будь-яка уступка грошового зобов’язання або податкового боргу платника податків третім особам. Положення цього пункту не поширюються на випадки, коли гарантами повного та своєчасного погашення грошових зобов’язань платника податків є інші особи, якщо таке право передбачено цим Кодексом.

Таким чином, у випадках, коли платник податків — фізична особа в установленому законодавством порядку довіряє виконання покладеного на нього податкового обов’язку своєму представнику (за законом або на підставі довіреності), то такий представник може забезпечувати сплату податкового боргу за такого платника податків. Однак здійснення заходів з погашення податкового боргу за платника податків і на користь держави покладається на органи ДПС.

 

Сума податкового зобов’язання, визначена платником податків у податковій декларації, оскарженню не підлягає

Платник податків звернувся до податкового органу зі скаргою щодо суми своєчасно не сплачених податкових зобов’язань, зазначених у надісланій йому податковій вимозі. Чи можуть бути оскарженими такі зобов’язання, якщо вони були самостійно задекларовані платником податків?

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 54.1 ст. 54 цього Кодексу визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов’язання та/або пені вважається узгодженою.

Крім того, п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу передбачено, що платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов’язань у встановлені цим Кодексом строки, також надсилається податкова вимога без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Не підлягає оскарженню податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу).

Враховуючи вищезазначене, сума податкового зобов’язання, визначена платником податків у податковій декларації, оскарженню не підлягає.

 

Податковий борг з податку на прибуток від надання освітніх послуг недержавними навчальними закладами не виникає

Чи може у 2012 р. виникнути податковий борг з податку на прибуток дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів недержавної форми власності, отриманий від надання освітніх послуг?

Визначення поняття податкового боргу наведено у п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу.

Водночас слід зазначити, що згідно з п. 154.7 ст. 154 цього Кодексу прибуток дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів недержавної форми власності, отриманий від надання освітніх послуг, звільняється від оподаткування.

Передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 ст. 30 Податкового кодексу, вважається податковою пільгою.

Відповідно до вищезазначеного пункту цього Кодексу підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Таким чином, оскільки у 2012 р. прибуток, отриманий від надання освітніх послуг дошкільними та загальноосвітніми навчальними закладами недержавної форми власності, звільняється від оподаткування, то податковий борг у такої групи платників податків за визначеним видом їх діяльності, певним об’єктом оподаткування або характером та суспільним значенням здійснюваних ними витрат виникати не може.

 

Направлення податкової вимоги після закінчення встановленого строку оскарження податкового рішення

Платник податків через 12 днів після отримання повідомлення-рішення оскаржив його. Чи правомірно йому направлено податкову вимогу?

Пунктом 56.3 ст. 56 Податкового кодексу передбачено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби — з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог п. 44.6 ст. 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Згідно з п. 56.15 ст. 56 Податкового кодексу скарга, подана з дотриманням строків, визначених п. 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов’язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Цим пунктом також визначено, що протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов’язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу податковий борг — сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Отже, оскільки платник податків при оскарженні повідомлення-рішення перевищив 10-денний термін, то сума визначеного у ньому грошового зобов’язання, що оскаржується, вважається узгодженою, а такому платнику податків надсилається податкова вимога.