Юридична практика
Тема: Податок на прибуток, ПДВ

Оподаткування доходів у вигляді роялті, отриманих неприбутковою організацією

Суть справи. За результатами перевірки орган ДПС здійснив донарахування зобов’язань з податку на прибуток підприємств і ПДВ у зв’язку з тим, що отримані платежі неприбутковою організацією відносяться до загальних доходів та мають оподатковуватися на загальних підставах.

На думку платника податків, дії органу ДПС є неправомірними, оскільки отримані творчою спілкою «Т» платежі на підставі ліцензійних угод є роялті (пасивні доходи), а отже, не підпадають під оподаткування на загальних засадах.

Рішення суду. Вищий адміністративний суд України (далі — ВАСУ), підтримуючи позицію органу ДПС, зазначив таке.

За результатами проведення виїзної планової перевірки творчої спілки «Т» з питань дотримання вимог податкового, валютного та інших законодавств складено акт, на підставі якого спілці винесено податкові повідомлення-рішення про донарахування зобов’язань з податку на прибуток підприємств і ПДВ, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із донарахованими сумами податкових зобов’язань, творча спілка «Т» звернулася до суду з позовом про визнання дій державного податкового органу неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням суду першої інстанції позов творчої спілки «Т» задоволено. Проте суд апеляційної інстанції, погодившись із позицією органу ДПС, прийняв нове рішення, яким рішення суду першої інстанції скасував і в задоволенні позову неприбутковій організації відмовив.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, творча спілка «Т» звернулася до ВАСУ з касаційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду апеляційної інстанції скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами розгляду скарги ВАСУ дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій установлено, що підставою для донарахування контролюючим органом позивачу як неприбутковій організації зобов’язань з податку на прибуток підприємств і з ПДВ стало визначення платником податків платежів, отриманих на підставі укладених із контрагентами ліцензійних угод як роялті та віднесення їх до пасивних доходів, що звільняються від оподаткування зазначеними податками.

При цьому, переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що відповідно до статутних документів і документів про реєстрацію позивач є творчою спілкою.

Положеннями ст. 1 Закону № 554 визначено, що під творчою спілкою слід розуміти добровільне об’єднання професійних творчих працівників відповідного фахового напряму у галузі культури та мистецтва, яке має фіксоване членство та діє на підставі статуту.

А під поняттям творчої діяльності у зазначеній законодавчій нормі слід розуміти індивідуальну чи колективну творчість професійних творчих працівників, результатом якої є твір або його інтерпретація, що мають культурно-мистецьку цінність.

З правового аналізу зазначених норм вбачається, що основною ознакою діяльності творчої спілки як неприбуткового об’єднання визначено саме її культурно-мистецьке спрямування, а не здійснення будь-яких господарських операцій з метою отримання прибутку.

Законодавство України не позбавляє творчу спілку права на ведення господарської діяльності, проте зобов’язує здійснювати її у передбачуваному законодавством порядку та для виконання статутних завдань (ст. 9 Закону № 554).

Для реалізації права на здійснення господарської діяльності творчим спілкам та з метою здійснення їх статутних завдань і цілей ст. 23 Закону № 554 передбачено, що творчі спілки у встановленому порядку можуть створювати підприємства, установи та організації з правами юридичної особи для здійснення господарської та іншої діяльності, правовий статус яких визначається законодавством України, статутом спілок, а також їх власними статутами (положеннями).

Із матеріалів справи вивливає, що позивач безоплатно на підставі договорів про передачу майнових прав отримав від фізичних осіб, які не були учасниками спілки, об’єкти інтелектуальної власності (комп’ютерні програми). У подальшому право на користування зазначеними об’єктами інтелектуальної власності було передано творчою спілкою «Т» іншим суб’єктам господарювання на підставі ліцензійних угод, умовами яких передбачалася сплата такими суб’єктами платежів за надане право користування комп’ютерними програмами. Дохід, отриманий від ліцензіатів на виконання зазначених ліцензійних угод, відображався позивачем у податковій звітності неприбуткової організації як пасивні доходи та не оподатковувався податком на прибуток підприємств і ПДВ.

Положеннями ст. 24 Закону № 554 визначено, що оподаткування творчих спілок та їх підприємств здійснюється згідно з законодавством України про оподаткування.

Порядок оподаткування доходів творчих спілок як неприбуткових організацій визначено п. 7.11 ст. 7 Закону про прибуток, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин. Нормами зазначеної статті встановлено, що від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, отримані у вигляді пасивних доходів.

Діяльність творчої спілки «Т» з передання об’єктів інтелектуальної власності іншим суб’єктам господарювання не є творчою діяльністю у розумінні Закону № 554 та не є основною діяльністю неприбуткової організації. А відтак суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що отримана творчою спілкою «Т» винагорода за здійснення діяльності з передання об’єктів інтелектуальної власності на підставі ліцензійних угод не є пасивним доходом неприбуткової організації, оскільки її отримано творчою спілкою «Т» як неприбутковою організацією з джерел, не передбачених підпунктами 7.11.2 — 7.11.7 п. 7.11 ст. 7 Закону про прибуток, а тому підлягає включенню до складу валового доходу та оподаткуванню відповідно до пп. 7.11.9 цього пункту.

Правильними також є висновки суду апеляційної інстанції щодо того, що оскільки обсяги оподаткованих операцій суб’єкта господарювання у періоді, що перевіряється, сукупно перевищують суму, визначену пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону про ПДВ, а саме 300 000,0 грн., то згідно з нормами п. 2.3 зазначеної статті неприбуткова організація мала була зареєструватись як платник ПДВ у встановленому законом порядку та оподатковувати зазначені операції.

Оскільки контролюючим органом податкові зобов’язання визначено правильно, то застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом № 2181, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, також є аргументованим.

За таких обставин дії органу ДПС щодо донарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств і ПДВ неприбутковій організації за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями є обґрунтованими.

Враховуючи зазначене, ВАСУ, розглянувши касаційну скаргу творчої спілки «Т», прийняв рішення про залишення її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову — без змін.


Владислав КОЧКАРОВ,
директор Департаменту правової роботи ДПС України

Віталій КЕМІНЬ,
головний державний податковий інспектор відділу
представництва інтересів органів ДПС у судах касаційної
інстанції та узагальнення судової практики Юридичного управління