Юридична практика
Тема: ПДВ

Надміру сплачена сума ПДВ відшкодовується не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати

Суть справи. Для обґрунтування дій щодо списання з особового рахунку платника податку сум бюджетного відшкодування орган ДПС зазначає, що підтвердних документів бюджетного відшкодування ТОВ «Л» не надано, крім того ним заявлено суму ПДВ до бюджетного відшкодування після 1095 днів з дня виникнення права на таке відшкодування.

На думку суб’єкта господарювання, заяву на бюджетне відшкодування суми ПДВ подано без порушення строків, оскільки ТОВ «Л» після виникнення переплати суми ПДВ у подальшому не змогло відшкодувати цю суму у рахунок погашення податкових зобов’язань цього податку у наступних податкових періодах у зв’язку з тим, що не займалося господарською діяльністю.

Рішення суду. ВАСУ, підтримуючи позицію органу ДПС, зазначив таке.

У результаті ненадання підтвердних документів щодо відшкодування ПДВ на запит податкового органу та незнаходження за юридичною адресою ТОВ «Л» органом ДПС прийнято рішення про списання з особового рахунку платника податку сум бюджетного відшкодування з ПДВ.

Не погоджуючись із такими діями органу ДПС, ТОВ «Л» звернулося до суду із позовом про визнання недійсним рішення податкового органу щодо списання з особового рахунку платника податку сум бюджетного відшкодування ПДВ та спонукання органом ДПС вчинити певні дії, а саме поновити в обліку на особовому рахунку ТОВ «Л» бюджетне відшкодування з ПДВ та зарахувати недоїмку у рахунок бюджетного відшкодування без визначення штрафної санкції та пені за порушення терміну сплати податку.

Рішенням суду першої інстанції позов ТОВ «Л» задоволено частково, а саме визнано недійсним рішення органу ДПС, в іншій частині позовних вимог відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що  зменшення суми переплат суб’єкта господарювання з ПДВ у зв’язку з закінченням термінів позовної давності порушує вимоги Закону про ПДВ та Закону № 2181, оскільки заяву про відшкодування ПДВ позивач подав у межах 1095 днів, установлених пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону № 2181. Списання зазначеної суми  законом не передбачено.  У частині вимог щодо  спонукання позивача  вчинити дії суд першої інстанції вказав на відсутність доказів  підтвердження податковим органом суми бюджетного відшкодування, яка обліковувалась на особовому рахунку платника податку як переплата, що вимагає пп. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ.

Проте суд апеляційної інстанції, погодившись із позицією органу ДПС, прийняв нове рішення, яким рішення суду першої інстанції скасував та в задоволенні позову платнику податків відмовив.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, ТОВ «Л» звернулося до ВАСУ із касаційною скаргою, в якій просить зазначені рішення судів скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов суб’єкта господарювання у повному обсязі.

За результатами розгляду скарги ВАСУ дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону про ПДВ  бюджетне відшкодування — сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або відшкодуванню з Держбюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ.

Так, згідно з пп. 7.7.1 зазначеного пункту сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.4 цього пункту платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п’ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Держказначейства України копію декларації з відміткою податкового органу про її прийняття для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

З урахуванням норм пп. 7.7.5 вищезазначеного пункту протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого самого строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов’язаний надати органу Держказначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За результатом розгляду справи судами встановлено, що на особовому рахунку платника податку обліковувалась переплата з ПДВ, яка утворилася за рахунок від’ємних значень цього податку згідно з поданими до податкового органу деклараціями з ПДВ за попередні податкові періоди. Зазначені суми заявлено ТОВ «Л» для спрямування в рахунок платежів наступних періодів.

З матеріалів справи вбачається, що остання перевірка суб’єкта господарювання з питань правомірності відшкодування ПДВ проводилася до формування від’ємного значення суми ПДВ (виникнення переплати ПДВ), а в подальшому ТОВ «Л» повідомило орган ДПС про припинення діяльності підприємства та звільнення робітників на чолі з директором у зв’язку з неукладенням договорів.

На запити контролюючого органу з вимогою надати підтвердні документи для перевірки законності заявленого відшкодування суб’єктом господарювання вимоги органу ДПС не виконано,  підтвердних документів щодо відшкодування ПДВ не надано. Підприємство за юридичною адресою не знаходиться, що підтверджено актами  перевірки місцезнаходження ТОВ «Л».

Положеннями пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону № 2181 установлено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути  подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання  права на таке відшкодування.

Проте платник податків правом на бюджетне відшкодування в межах вищезазначеного строку не скористався, а в подальшому не здійснював господарську діяльність.

У матеріалах справи також відсутні докази підтвердження актом документальної невиїзної (камеральної) перевірки чи позапланової виїзної (документальної) перевірки суми ПДВ, яка задекларована платником податку до відшкодування і обліковувалась на особовому рахунку позивача як переплата у спірний період.

Таким чином, дії органу ДПС із списання з особового рахунку платника податку сум бюджетного відшкодування з ПДВ є обґрунтованими та узгоджуються із нормами законодавства України.

Враховуючи зазначене, ВАСУ, розглянувши касаційну скаргу ТОВ «Л», прийняв рішення про залишення її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову — без змін.


Владислав КОЧКАРОВ,
директор Департаменту правової роботи ДПС України

Віталій КЕМІНЬ,
головний державний податковий інспектор відділу
представництва інтересів органів ДПС у судах касаційної
інстанції та узагальнення судової практики Юридичного управління