Бухоблік
Тема: Бухгалтерський облік, Податок на прибуток

Розподіл витрат на некондиційну продукцію

До редакції «Вісника» надійшло запитання: «Як правильно розподілити витрати на виробництво, якщо в цеху на одній лінії з виробництва продукції отримують кілька видів продукції, в тому числі два види, які відповідають стандартам, і один — продукція другого сорту (некондиційна)? Чи потрібно складати калькуляцію на некондиційну продукцію і чи можна вважати її супутньою?»

У цій статті надамо консультацію на вищезазначене запитання.

Некондиційна продукція

Єдиного нормативного визначення цього поняття не існує. До некондиційної може бути віднесено продукцію з різноманітними за характером дефектами.

Наприклад, згідно з Класифікатором відходів некондиційна продукціяпродукція, яка:

  • а) не відповідає нормативним вимогам або не придатна для застосування за призначенням внаслідок забруднення;
  • б) не може бути регенерована, відновлена чи використана іншим способом за місцем її виробництва (утворення);
  • в) підлягає обробленню (переробленню) у спеціалізованих підприємствах або продажу як вторинний матеріальний ресурс (сировина).

Враховуючи вищенаведене, некондиційна продукція може бути:

  • бракованою (продукція, передавання якої споживачеві не допускається через наявність дефектів);
  • належати до відходів (не мати подальшого використання за місцем її утворення чи виявлення і від якої її власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення) — згідно зі ст. 1 Закону про відходи;
  • умовно придатною.

Умовно придатнаце продукція, яка може використовуватися за іншим аналогічним призначенням, аніж передбачено для продукції кондиційної. Така умовно придатна продукція може бути навіть продана.

Наприклад, товщина стінок виготовлених підприємством поліетиленових труб може бути меншою, ніж передбачено стандартами. Тому такі труби не можна застосовувати в умовах, передбачених стандартами, однак можна застосовувати в інших умовах. Отже, такі труби є некондиційними в розумінні умовно придатної продукції.

З тексту запитання читача стає зрозумілим, що йдеться про некондиційну умовно придатну продукцію, оскільки вона нижчого сорту, а не, приміром, бракована. Тому саме про умовно придатну некондиційну продукцію йтиметься у цій статті. На практиці, коли говорять про некондиційну продукцію, здебільшого мають на увазі саме умовно придатну. Якщо ж некондиційна є браком, говорять про брак, якщо відходами,про відходи.

Та й облікові аспекти некондиційної умовно придатної продукції відрізняються від бракованої та відходів.

Отже, кондиційна та некондиційна (умовно придатна) продукція одного виду виготовляється в однакових умовах. Зрозуміло, що й витрати на виготовлення однакові. Таким чином, окремо розподіляти витрати на кондиційну та некондиційну продукцію не потрібно, собівартість одиниці обох видів продукції є однаковою і визначається згідно з ПБО 16.

♦ Приклад 1

Підприємство виготовило 30 одиниць продукції, собівартість якої 3000 грн. (витрати сировини, послуги сторонніх організацій, заробітна плата з нарахуваннями працівників, без врахування загальновиробничих витрат. Останні підприємство відносить до поточних витрат). 10 одиниць продукції виявилися некондиційними. Собівартість одиниці продукції (як кондиційної, так і некондиційної) становить 100 грн. (3000 : 30), собівартість некондиційної1000 грн. (10 х 100), кондиційної2000 грн. (20 х 100).

Далі зазначимо, що як кондиційна, так і некондиційна продукція обліковується на таких рахункахякщо вироблена продукція:

  • є напівфабрикатом і використовується на самому підприємстві, — на рахунку 25 «Напівфабрикати»;
  • підлягає продажу на сторону, — на рахунку 26 «Готова продукція»;
  • використовуватиметься на підприємстві, яке її виготовило (не як напівфабрикат), вона оприбутковуватиметься за собівартістю виготовлення на одному із субрахунків обліку запасів, залежно від напряму використання — наприклад, на субрахунку 209 «Інші матеріали» тощо (тут і далі наводитимемо субрахунки, передбачені Інструкцією № 291).

Податковий облік некондиційної умовно придатної продукції також нічим не відрізняється від податкового обліку кондиційної продукції.

Наприклад, при продажу кондиційної та некондиційної продукції дохід визнається за датою переходу права власності на продукцію від продавця до покупця (п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу). І одночасно собівартість продукції відноситься до витрат у податковому обліку (п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу).

♦ Приклад 2

Початкові дані такі самі, як у прикладі 1.

Підприємство продало як кондиційну, так і некондиційну продукцію за 10 000 грн., крім того, ПДВ2000 грн.

Бухгалтерський та податковий облік наведено у табл. 1.

Таблиця 1

з/п

Зміст господарської операції

Бухгалтерський облік

Сума,

грн.

Податковий облік

Дт

Кт

Дохід

Витрати

1

Понесено витрати на виробництво продукції

23

201, 631, 66, 65 тощо

3000

2

Оприбутковано готову продукцію (кондиційну

та некондиційну)

26

23

3000

3

Продано продукцію (кондиційну та некондиційну)

361

701

12 000

10 000

3000

4

Відображено податкове зобов'язання з ПДВ

701

641

2000

5

Дохід від продажу віднесено на фінансові результати

701

791

10 000

6

Списано собівартість проданої продукції

901

26

3000

7

Собівартість реалізації віднесено на фінансові результати

791

901

3000

 

Супутня продукція

Нормативного визначення цього поняття не існує. Згідно із загальновживаним значенням супутня продукціяце додаткова продукція, отримана в ході одного й того самого циклу виробництва основної продукції.

♦ Приклад 3

Підприємство при розпилюванні колод на бруски отримує бруски заданого розміру, бруски меншого від заданого розміру (некондиція), тирсу, що передається для виробництва стінових блоків, та інші відходи, які вивозять на звалище.

Супутньою продукцією тут є тирса. Це додаткова продукція, отримана при виробництві основноїбрусків,  у ході одного й того самого циклу виробництва. Водночас основну продукцію представлено у вигляді кондиційної та некондиційної продукції.

З наведеного прикладу випливає, що некондиційна продукція не відноситься до супутньої. Адже вона є фактично основною, а не додатковою.

Щоправда, супутня продукція також може бути як кондиційною, так і некондиційною, тільки вона буде некондиційною щодо виробництва супутньої, а не основної продукції. Тобто виробництво супутньої продукції в цьому аспекті слід вважати основним.

Відповідно до п. 11 ПБО 16 виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Тобто якщо підприємство планує продавати супутню продукцію, то ми повинні оцінити її за справедливою вартістю, якою фактично буде очікувана ціна її реалізації (згідно з п. 4 ПБО 19 справедлива вартість — сума, за якою може бути здійснено обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами).

Якщо підприємство збирається використовувати супутню під час виробництва іншої продукції, то вона оцінюється за ціною можливого використання.

♦ Приклад 4

Початкові дані прикладу 3.

При розпилюванні колод 20 м3 отримано бруски заданого розміру (кондиція) 13,0 м3, бруски меншого розміру (некондиція) 2,4 м3, тирсу (супутня продукція) 3,6 м3, безповоротні відходи (усихання і розпил) 1 м3.

Загальні витрати на виробництво брусків (дані витрати підприємство обліковує на субрахунку 231) становлять 7500 грн. (собівартість колод, зарплата з нарахуваннями працівників, вартість використаної електроенергії, амортизація обладнання тощо), окрім того, ПДВ100 грн.

Варіант 1. Тирса (супутня продукція) продається на сторону за 864 грн., крім того, ПДВ — 144 грн. Справедлива вартість тирси — 720 грн.

Варіант 2. Тирса використовуватиметься для власного виробництва стінових блоків (підприємство обліковує витрати з виробництва блоків на субрахунку 232). Ціна її можливого використання — 720 грн. Тирсу використано на виробництво стінових блоків.

Бухгалтерський та податковий облік наведено у табл. 2

Таблиця 2

з/п

Зміст господарської операції

Бухгалтерський облік

Сума, грн.

Податковий облік

Дт

Кт

Дохід

Витрати

1

Понесено витрати на виробництво брусків

231

131, 201, 631, 66, 65 тощо

7500

2

Відображено податковий кредит з ПДВ

641

631

100

Варіант 1. Продаж супутньої продукції на сторону

3

Оприбутковано супутню продукцію (тирсу)

26

231

720

4

Оприбутковано готову продукцію — кондиційну та некондиційну (7500 – 720)

26

231

6780

5

Продано супутню продукцію (тирсу)

361

701

864

720

720

6

Відображено податкове зобов'язання з ПДВ

701

641

144

7

Дохід від продажу віднесено на фінансові результати

701

791

720

8

Списано собівартість проданої тирси

901

26

720

9

Собівартість реалізації віднесено на фінансові результати

791

901

720

Варіант 2. Використання супутньої продукції на власному виробництві

10

Оприбутковано супутню продукцію (тирсу)

20

231

720

 

 

11

Оприбутковано готову продукцію — кондиційну та некондиційну (7500 – 720)

26

231

6780

12

Використано тирсу на виробництво стінових блоків

232

20

720

 

Калькуляції

Калькуляція є технічним процесом підрахування вартості продукціїсобівартості тощо. Тобто калькуляції бувають різних видів. Нормативними документами даний технічний процес не регламентується. Кожне підприємство самостійно встановлює, яким чином воно визначатиме вартість продукції власного виробництва.

Однак при калькулюванні виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) за елементами потрібно враховувати норми ПБО 16. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством (п. 11 ПБО 16). При калькулюванні собівартості реалізованих товарів ураховують норми ПБО 9.

Як правило, виробничі підприємства складають щонайменше два види калькуляційвиробничі та ціни продажу.

Виробничі калькуляції — це калькуляції, в яких визначається собівартість виготовлення продукції.

Як ми зазначали вище, собівартість кондиційної та некондиційної продукції однакова. Тому для цих видів продукції окремі виробничі калькуляції не складаються. Складається одна виробнича калькуляція, що стосується як кондиційної, так і некондиційної продукції.

Для визначення продажної ціни продукції методом «витрати плюс» складають калькуляцію ціни продажу, тобто коли до собівартості продукції додається встановлений розмір прибутку. Очевидно, що кондиційна продукція коштуватиме дорожче такої самої некондиційної продукції. Тому й розмір прибутку для цих видів продукції буде різним.

Якщо підприємство планує продавати некондиційну продукцію і воно складає калькуляцію ціни продажу продукції, то для некондиційної продукції потрібно робити окрему калькуляцію, з меншим розміром прибутку (націнки).