Аналітика

«Бронетанкові» інтереси України

«Бронетанкові» інтереси України представляє на зовнішньому ринку серед інших підприємств вітчизняного військово-промислового комплексу і ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод»

Від Атлантичного до Тихого

Люди старшого покоління пам’ятають довоєнну кінострічку «Трактористи». В ній один із головних героїв співав пісню про танкістів, слова приспіву якої залишилися крилатими назавжди: «Броня крепка, и танки наши быстры…» І це є правдою: саме завдяки міцній броні радянський Т-34 було визнано кращою бойовою машиною в роки Другої світової війни. Відтоді бронетанкова техніка СРСР утримувала першість у «броньованому» змаганні серед світових виробників. Про це свідчить хоча б той факт, що радянські танки Т-55 та Т-72 перебувають і досі на озброєнні багатьох не лише пострадянських країн, а й держав Азії та Африки.

Україна, ставши незалежною, також вражає військових фахівців своєю бронетехнікою: на думку експертів Центру аналізу світової торгівлі зброєю, у 2007 — 2010 рр. вона посідала третє місце серед виробників бойових броньованих машин (ББМ). Приміром, танк Т-84 «Оплот», який надійшов на озброєння у травні 2009 р., здатен вести бій як при низьких температурах (-40 0С), так і при високих (55 0С). Пояснити успішне просування нашої бронетанкової техніки у світі можна насамперед тим, що в середині 90-х років минулого століття українські конструктори розробили низку проектів з глибокої модернізації радянських зразків, які добре зарекомендували себе у збройних конфліктах у різних гарячих точках планети. На модернізовану техніку було встановлено нові комплекти озброєнь української розробки, що забезпечують її вогневу міць. Крім того, на території України на 1991 р. залишалось понад 7000 ББМ, з яких на початок 2010 р. в українській армії (за офіційними джерелами) перебувало на службі приблизно 2330. Решта бойових броньованих машин цілком підходила для модернізації та подальшого продажу.

Незважаючи на конкуренцію

ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод» також відіграє велику роль у просуванні «бронетанкових» інтересів України на міжнародному ринку. Бо танки, як і будь-яка інша техніка, потребують технічного обслуговування та ремонту, а львів’яни в цьому набули значного досвіду. Як і раніше, завод з успіхом спеціалізується саме на ремонті Т-55 і Т-72.

До того ж віднедавна незважаючи на жорстку конкуренцію підприємство допомагає іншим країнам створювати власні ремонтні бази. Нещодавно, наприклад, ДК «Укроборонпром» та ДК «Укрспецекспорт» підписали низку контрактів з АТ «Національна компанія «Казахстан інжиніринг». У їх реалізації бере активну участь ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод».

Олександр Остапець— Ми, — розповідає директор підприємства Олександр Остапець, — постачаємо технологічне обладнання на бронетанковий завод у м. Семеї, а також навчаємо його персонал. 2011-го в Казахстані провели капремонт 10 танків Т-72. Нинішнього року (за нашою участю) потужності тамтешнього підприємства значно зростуть.

До речі, танк Т-72 і досі залишається лідером з кількості варіантів модернізації. Свої варіанти поліпшення його бойової моці постійно пропонують українські зброярі. Бо є заради чого старатися: на озброєнні сухопутних військ, наприклад, лише Індії перебуває понад 1900 танків Т-72 та 600 — Т-55. Значна кількість такої самої техніки несе бойову службу також у Королівстві Таїланд, Іраку, країнах Африки. Її обслуговування та ремонт повністю забезпечили роботою Львівський завод на 2012 р.

Сержантська зміна

Велику роль відіграє завод і у фаховій підготовці військовослужбовців. Зокрема, на базі бронетанкового пройшли нещодавно практику 13 курсантів-випускників Військового коледжу сержантського складу Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. У цехах заводу вони вдосконалювали свої професійні навички 40 днів. Після такого гарту, як заявило командування коледжу, останнє стажування курсантів у військових частинах буде успішним.

— За наших сержантів (а я їх саме такими вважаю) ми спокійні, — підсумовує Олександр Остапець. — Курсанти продемонстрували досить високий рівень фахової підготовки, наполегливо відпрацювали програму технологічної практики. Тож цілком упевнено можуть обіймати керівні посади не лише у військах, а й на нашому заводі.

До речі, за виховання молодших командирів начальник Військового коледжу полковник Ігор Мурашов висловив від імені начальника Академії генерал-лейтенанта Павла Ткачука подяку директору ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод» та нагородив Олександра Миколайовича грамотою від начальника вишу і пам’ятним нагрудним знаком Військового коледжу.


Олександр КРЮЧКОВ,
krolmi@visnuk.com.ua