Інші податки
Тема: Історія, сьогодення та майбутне податкової служби

Дух, сильніший за зброю

Щороку, відзначаючи річницю Перемоги у Великій Вітчизняній війні і вкотре переживаючи біль утрат, з новою силою захоплюємося незламністю духу й мужністю ветеранів. І не лише безпосередніх учасників бойових дій, а й усіх, кому довелося пережити трагічні роки воєнних лихоліть, не втративши з роками здатності любити, співпереживати, дарувати радість і надію, щедро ділитися життєвим досвідом і професійними здобутками. Саме такими пам’ятають працівники Державної податкової служби України своїх колишніх старших колег. Ці люди й сьогодні залишаються для нас взірцем мудрості, витримки та оптимізму.


1965 р. Група працівників Управління державних доходів Мінфіну України —  учасників Великої Вітчизняної війниВажко переоцінити життєвий подвиг тих, хто підняв зі згарищ міста й села, відбудував зруйноване народне господарство, заклав підвалини незалежної України. Адже Друга світова війна завдала колосальних збитків народному господарству України. За 1941 — 1944 рр. на окупованих територіях України було втрачено майже 2/3 національного майна, неушкодженими залишилися лише 19% довоєнних промислових підприємств. На руїни перетворилися 720 великих і малих міст і 28 тис. сіл України. Серед учасників Великої Вітчизняної війни були і працівники центрального апарату Міністерства фінансів, які завдяки своїм знанням та зусиллям зуміли мобілізувати фінансові ресурси для розвитку держави, ветерани війни, учасники бойових дій Федір Базелінський, Іван Білоус, Андрій Губарєв, Наум Добрейцин, Андрій Житник, Павло Завгороднєв, Володимир Ільницький, Іван Корнієнко, Семен Макогончук, Захар Сидоренко, Михайло Толстенко, Христофор Яблоков та інші. А на трудовому фронті у воєнний час відзначилися жінки — фахівці центрального фінансового відомства Тетяна Коваленко, Олена Піонтковська, Ольга Тютюникова, Ганна Румянцева та інші. До речі, і Ганна Румянцева, і Ольга Тютюникова працювали в Міністерстві фінансів як до війни, так і в повоєнні роки.

Ще кілька років тому керівництво ради ВГО «Асоціація ветеранів Державної податкової служби України» замислилося над тим, щоб до Дня Перемоги зібрати багатотомник цінних воєнних спогадів усіх фінансистів і податківців — колишніх фронтовиків, і створити справжній бестселер. І вже чимало цікавих біографічних спогадів про учасників війни, їх бойові звитяги закарбовано у книзі «Податкова служба України: події та люди». Видання побачило світ завдяки копіткій і наполегливій праці авторського колективу ветеранів Асоціації — Григорія Бондаренка, Ельвіри Єрмолаєвої, Володимира Федька, Олексія Чуприни. Усі вони стояли біля витоків створення податкової служби і переконані, що своєму становленню, фаховому зростанню і вдосконаленню зобов’язані фінансистам, котрі доброзичливо й безкорисливо навчали їх людяності та трудовій майстерності, за що їм низький уклін і довічна шана.

У повоєнні роки існувало загальновідоме неписане правило: кожен фахівець — від найнижчого до найвищого рівня — мусив особисто зробити певний внесок у той чи інший напрям роботи, аби опісля мати моральне право навчати інших. Тому вказівки та поради досвідчених колег відзначалися здебільшого раціональністю та ефективністю. Пам’ятаючи і шануючи їх усіх, напередодні річниці Перемоги згадаємо про декого з фахівців-фінансистів — уславлених учасників бойових звитяг, з якими нам пощастило співпрацювати, хто був монолітом фінансових органів і, зокрема, підрозділів державних доходів, що передували появі державної податкової служби.

Іван КаленськийІван Каленський — учасник Великої Вітчизняної війни, заслужений економіст УРСР, пройшов шлях від інспектора з податків райфінвідділу до заступника міністра фінансів, члена Колегії. У Міністерстві пропрацював 35 років, з яких 33 — на керівних посадах (очолював управління державних доходів). Бойові заслуги та плідну працю Івана Каленського відзначено трьома орденами та 20 медалями.

Сергій ПанфіловСергій Панфілов — легендарний фінансист, який працював на фінансовій ниві два роки до війни та півстоліття опісля в Міністерстві фінансів і ДПА України, обіймаючи керівні посади. Колишній голова ради ветеранів війни і праці. В роки Другої світової він очолював партизанський загін та був начальником штабу об’єднаних партизанських загонів на території нинішньої Словаччини, де отримав тяжке поранення. Став почесним громадянином двох міст — Угровець і Мізговці. За активну участь у бойових діях і результативну працю нагороджений вісьмома орденами і 24 медалями, з-поміж яких нагороди Чехословацької республіки. Бойові звитяги та трудові досягнення Сергія Панфілова відтворено в 25 художніх і наукових книжках і журналах. Десятки публікацій про нього друкувалися на шпальтах різних газет. Участь Сергія Панфілова у партизанській боротьбі в тилу ворога описано у книжках «Натиск», «Бойова співдружність», «Під Моравською Остравою», в енциклопедії «Історія Словацького народного повстання».

Ілля ІзвощиковІлля Ізвощиков пов’язав бойовий шлях зі славнозвісними і грізними «катюшами», оскільки був командиром артилерійського підрозділу. Його особлива прихильність до потужної на той час зброї втілилася у макеті бойової машини з нетрадиційного матеріалу — сірників, який демонструвався в Національному музеї Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр. За ратний подвиг і багаторічну сумлінну працю ветеран відзначений двома орденами і дев’ятьма медалями.

Ілля Ізвощиков починав працювати і завершив трудову діяльність у підрозділі державних доходів. Однак в його службовій біографії був період, коли він очолив Управління з контролю виконання й діловодства, виконував обов’язки секретаря колегії Міністерства. Ветеран розробив систему діловодства й контролю та відповідно до державних стандартів низку методичних посібників із цих питань. Для податкової служби Ілля Ізвозчиков підготував практичний посібник «Про порядок обліку платників та надання пільг по земельному податку».

Без нього не відбувався жоден захід у ветеранській організації. Ілля Ізвощиков завжди із задоволенням брав участь у зустрічах з молоддю, ділився спогадами про війну, розповідав про яскраві долі своїх бойових побратимів.

Іван ПетицькийІван Петицький чотири десятиліття працював у Криму на податковій службі. За плідну працю і фахову майстерність йому присвоєно звання «Відмінник фінансової роботи». У травні 1941 р. був призначений командиром маневреної кінної групи прикордонного загону в м. Перемишлі на західному кордоні. Цей загін 22 червня 1941 р. вже о 3 год 30 хв вступив у бій з гітлерівцями, що форсували р. Сян (притока р. Вісли). Протягом семи діб прикордонники вели запеклі бої за місто, здійснюючи по декілька контратак за добу та несучи великі втрати, потім був прорив з оточення і перша урядова нагорода — орден Бойового Червоного прапора.

У роки війни Іван Петицький був тричі тяжко поранений, контужений. За бойові подвиги нагороджений двома орденами Бойового Червоного прапора, двома орденами Червоної зірки, орденами Вітчизняної війни I і II ступеня, орденом Богдана Хмельницького та багатьма медалями.

Микола ПрисницькийМикола Присницький — уродженець Миколаївського краю. Як ветеран війни і праці має понад 20 державних нагород, зокрема медаль «За бойові заслуги» та орден Вітчизняної війни ІІ ступеня. У фінансовій системі працював після демобілізації з 1951 р., нині бере активну участь у діяльності місцевого осередку ветеранів-податківців.

Борис КовтунБорис Ковтун народився на Полтавщині. У 1942 — 1945 рр. брав участь у бойових діях у складі частин і з’єднань Сталінградського, Воронезького та 3-го Українського фронтів. Кавалер орденів Червоної Зірки, Вітчизняної війни І ступеня, Богдана Хмельницького й медалі «За бойові заслуги». Він працював і податковим інспектором, і викладачем фінансового технікуму, його загальний трудовий стаж сягає 60 років. За активну участь у ветеранському русі у 2005 р. нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

Олександр ЛеоненкоОлександр Леоненко — учасник Великої Вітчизняної війни, нагороджений 18 орденами й медалями, зокрема орденом Вітчизняної війни, орденом Слави ІІІ ступеня — за форсування р. Морава у Чехословаччині, орденом «Знак пошани».

У 1958 р. закінчив Одеський фінансово-кредитний технікум, а в 1966 р. — Одеський кредитно-економічний інститут. У фінансових органах працював з 1948 р., а в Одеському облфінвідділі — з лютого 1963 р.: протягом 25 років обіймав посаду начальника відділу держдоходів. Перебуває на заслуженому відпочинку і проживає у м. Одесі.

Галина КрукГалина Крук 17-річною дівчиною влаштувалася на роботу до Пологівського райфінвідділу (Запорізька область) ученицею, а завершила трудовий шлях заступником завідувача райфінвідділу — начальником інспекції державних доходів. Галині довелося пережити страшні часи полону. У травні 1943 р. вона була вивезена до німецького табору, розташованого в м. Керчі, де не було ані прісної води, ані їжі. «Двічі на день нам давали по півлітра окропу, — пригадує жінка. — Та голод — ніщо порівняно з жахливими картинами загибелі людей, які ще довго ввижалися уві сні. У таборі бачила жорстокі сцени страти людей, коли собаки живцем розривали полонених, котрі не корилися німцям». Галині Крук вдалося здійснити неможливе: коли разом з іншими полоненими її завезли до Німеччини, вона втекла з полону, пішки йшла додому і наприкінці листопада 1943 р. дісталася до с. Пологів. Відтоді переконана, що людський дух — незнищенний і сильніший за найпотужнішу зброю.

Іванна БрахІванна Брах, львів’янка, з вересня 1939 р. працювала в Сокільницькому райфінвідділі податковим агентом. «У моїй пам’яті найвиразніше постає 1939 рік, — ділиться спогадами жінка. — За лічені дні змінилася влада. Радянський режим люди сприймали досить схвально, а його представників — як братів-визволителів. Дуже хотілося вірити, що злидні й неволя залишилися позаду, що заживемо відтепер вільним щасливим життям. Та невдовзі настало гірке розчарування — розпочалися невиправдані арешти, репресії й масові депортації галичан до Сибіру.

Добре пам’ятаю 22 червня 1941 року. Прийшла на роботу, а там всі двері розчинені, нікого немає, папери розкидані... Підходить до мене чоловік і запитує: «Ти чого тут стоїш, дівчино, хіба не знаєш — німці наступають, руські повтікали». Щоб уникнути вивезення до Німеччини, всю війну працювала лаборантом на контрольно-насіннєвій станції. А коли Червона Армія повернулася, треба було відбудовувати зруйновані домівки, відновлювати господарство. Я знову пішла працювати до райфінвідділу».

Ольга ВербицькаОльга Вербицька в 1938 — 1941 рр. та у 1944 — 1975 рр. працювала у Севастопольському міськфінвідділі та протягом восьми років керувала відділом державних доходів цього фіноргану. «Війна застала мене з восьмимісячною донькою на руках. Місто бомбардували... Потім я опинилася в глибокому тилу на Уралі — в Челябінську. Восени 1944 року одержала телеграму зі звільненого Севастополя, яка містила розпорядження міськвиконкому негайно виїжджати до міста. Мене переповнювали радість і гордість! Цю телеграму я зберігала як найдорожчу реліквію, а згодом передала до музею податкової служби Севастополя», — розчулено згадувала ветеранка.

Сотні епізодів, пов’язаних з війною і життєвою долею фінансистів-податківців, безперечно, заслуговують на увагу й шану. Ми ж прагнули згадати найпромовистіші з них, що спонукають до роздумів і вселяють глибоку повагу до податківців старшого покоління, фундаторів податкової служби, які зі зброєю в руках сміливо боронили країну від поневолення, а після війни прислужилися справі забезпечення добробуту України.