Інші податки
Тема: Нариси з історії

Перші податкові кроки радянської влади (продовження)

(Продовження. Початок див. у «Віснику» № 1123, 2529/2011)

Надзвичайнi революцiйнi податки

До прямих податкiв цього перiоду належав податок з публiчних видовищ i розваг (запроваджений у сiчнi 1918 р., скасований у серпнi 1919 р.). Цей податок мав цiльове призначення, оскільки спрямовувався на соцiальнi потреби. Його ставки було встановлено в розмiрi вiд 5 коп. (за цiною квитка, нижчою за 50 коп.) до 33 коп. (за цiною, вищою за 10 руб.).

У вереснi 1918 р. Раднарком запропонував мiсцевим радам утворити фонд дитячого харчування шляхом оподаткування населення. Декретом Раднаркому було встановлено такi розмiри збору до цього фонду в мiстах: з осiб найманої працi — половина денного заробiтку; з осiб, які не перебувають на службi, але мають iншi джерела прибутку, — сума дводенної квартирної плати; з приватних торговельних пiдприємств, театрiв i кiнематографiв — 50% валового денного виторгу.

Єдиною категорiєю податкiв, що надходили бiльш-менш регулярно й давали значнi надходження до скарбницi, були непрямi податки. Наприкiнцi 1918 р. акцизи було замiнено прямими нарахуваннями на користь держави, що розглядалися як основна форма оподаткування. Однак з розвитком системи прямого натурального постачання пiдприємств i установ та забезпечення перевезень без усякої сплати сума нарахувань, що надходила, дедалi зменшувалась. У другiй половинi 1918 р. замiсть передбачених 1503,5 млн. руб. нарахувань було отримано лише 54,6 млн. руб.

До кiнця 1918 р. було створено передумови для реформування податкової системи. На початку 1919 р. колегiя Наркомфiну визначила основнi шляхи податкової реформи: усунення великої кiлькостi податкiв i замiна їх по можливості єдиним прибутково-майновим податком; оподаткування не лише прибуткiв, а й майна; перетворення прямого оподаткування в iстотне джерело бюджетних ресурсiв; стягнення податкiв не лише грошима, а й натурою тощо.

При цьому в усiй системi податкових заходiв чiтко прослідковувалися класовi ознаки. Рiзко посилювалося оподаткування заможних верств мiста i села. Сiльська бiднота зовсім звiльнялася вiд податкiв. Декретом вiд 24 грудня 1918 р. вiд сплати податкiв звiльнялися також червоноармiйцi та члени їхнiх родин.

Важливе значення для поповнення грошових ресурсiв країни мав одноразовий надзвичайний десятимiльярдний революцiйний податок, запроваджений 30 жовтня 1918 р.

Цим податком обкладалися лише заможні групи мiського й сiльського населення. Для кожної губернiї встановлювалася визначена сума (для Москви i Московської губернiї — 3 млрд. руб., Петрограда i Петроградської губернiї — 2 млрд. руб., для iнших губернiй — вiд 15 до 200 млн. руб.). Сума податку розподiлялася губвиконкомами мiж мiстами й повiтами, потiм мiж волостями й населеними пунктами.

Вiд податку було звiльнено всiх працюючих, заробiтна плата або пенсiя яких не перевищувала 1500 руб. на мiсяць, i всю сiльську бiдноту. Запровадження цього податку особливо чiтко виявило класовий пiдхiд бiльшовикiв у питаннi оподаткування громадян, утвердження диктатури пролетарiату.

Мiськi, сiльськi й волоснi ради разом з комiтетами бiдноти складали списки платникiв i провадили розкладку податку мiж ними, а також друкували цi списки в газетах.

Так, у листiвцi вiд «Центральной Раскладочной Комиссии по Чрезвычайному налогу при Киевском Губфинотделе» говорилося: «Ввиду истечения срока внесения взносов согласно опубликованному в № 70 «Известий» постановлению Губревкома от 16 марта о чрезвычайном налоге с нетрудовых элементов Киева Центральной Раскладочной Комиссией составлены списки лиц, уклонившихся от внесения налога, на предмет их ареста. Центральная Комиссия напоминает, что к уклонившимся будет применена высшая мера наказания, и во избежание суровых репрессий предлагает лицам, уклонившимся от внесения налогов по внешним признакам, позаботиться о своевременном внесении такового, т. к. списки уже переданы надлежащим властям на предмет ареста виновных.

Для удобства плательщиков Касса Нарбанка на Институтской, филиала Нарбанка на Подоле и касса Казначейства открыты до 4 час. дня для приема взносов».

Жорсткий класовий пiдхiд при запровадженнi надзвичайного революцiйного податку мав дуже сильнi негативнi наслiдки для радянської влади. Неграмотна податкова полiтика спричинила погiршення загальної соцiально-економiчної ситуацiї i в результатi призвела до переходу сiльського населення Росiї, включаючи навiть бiдноту, на бiк контрреволюцiї. А в Пермi через класовi перекручення в запровадженнi надзвичайного революцiйного податку ради було розiгнано, а влада перейшла до рук бiлогвардiйцiв.

Виходячи iз загальнополiтичної ситуацiї, VIII з'їзд партiї більшовиків рiзко засудив недолiки у стягненнi надзвичайного податку.

У квiтнi 1919 р. було припинено стягнення податку з дрiбних окладiв (до 300 руб.) Це звiльняло значну частину населення, особливо в селах, вiд сплати податку, хоч iстотно зменшило загальну суму й уповiльнило його надходження.

Надзвичайнi революцiйнi податки — найхарактерніший податковий захiд у зазначений перiод. Вони грунтувалися на класовому принципi, утверджуючи диктатуру пролетарiату, мiстили елемент контрибуцiї із заможних верств населення i були гострою зброєю класової боротьби.   

(Далі буде)