Інші податки
Тема: Нариси з історії

Перші податкові кроки радянської влади (продовження)

(Продовження. Початок див. у «Віснику» № 11 — 23, 25 — 28/2011)

Контрибуції

Бiльшовицька Росiя продовжувала агресiю, намагаючись крiм воєнних дiй пiдiрвати й фiнансову систему Української держави. З цiєю метою тривала полiтика необмеженої емiсiї «дешевих» грошей. Це було пiдтверджено у програмi VIII з'їзду ВКП (б), в якій, зокрема, планувалося в майбутньому лiквiдувати грошi взагалi, замiнити їх розрахунковими знаками, необмежений випуск яких мусив стати засобом лiквiдацiї буржуазного ладу i створення свiтової соцiалiстичної федерацiї.

Серед перших законодавчих актiв радянської влади чiльне мiсце посiдали й декрети з питань оподаткування.

Пiсля жовтневого перевороту 1917 р. внаслiдок багатьох об'єктивних причин надходження податкiв та iнших доходiв припинилося. Але вже 7 грудня 1917 р. Раднарком прийняв декрет, яким запроваджувалося обов'язкове стягнення таких прямих податкiв: прибуткового (за окладами, встановленими законом вiд 12 червня 1917 р.), одноразового і податку на прирiст прибуткiв. Причому прибутковий податок i податок на прирiст прибуткiв пiдлягали сплатi вже до 15 грудня 1917 р., а одноразовий — рiвними частками в три етапи: до 15 грудня 1917 р., 1 лютого i 1 квiтня 1918 р.

З огляду на неналагодженiсть роботи податкового апарату декрет зобов'язував осiб, що не одержали окладних листiв, вносити податки iз сум, зазначених у декларацiях про доходи.

За порушення встановлених термiнiв сплати, крiм заходiв, передбачених законами про вiдповiднi податки, застосовувалися грошовi стягнення та конфiскацiя всього майна, а тих, хто навмисно затримував сплату, ув'язнювали на термін до п'яти рокiв. Нагляд за стягненням податкiв декрет покладав не тiльки на податковий апарат, а й на ради, їм же надавалося право визначати розмiри стягнень.

Однак незважаючи на вжитi заходи надходження податкiв було незначним, причому зiбранi суми не надходили до центру, а затримувалися на мiсцях.

Через нестачу коштiв у центрi насамперед задовольнялися потреби Петрограда, бо всi розумiли, що коли революцiя в Петроградi виживе, вона виживе i в провiнцiї. Але провiнцiям теж потрiбно було за щось жити, тому Раднарком дав вказiвку стягувати все, що можна, шляхом контрибуцiй з мiсцевої буржуазiї. Це право було надано мiсцевим радам депутатів.

Для цього до провiнцiї було вiдряджено червоних комiсарiв та агiтаторiв. Виступаючи перед ними в лютому 1918 р., Володимир Ленiн, голова Раднаркому, наголошував: «Доходи рад дорівнюють 8 мільярдам, а витрати — 28 мільярдам. Звичайно, за такого стану речей ми з вами провалимося, якщо не зможемо витягнути цього воза державного... Ми скоро проведемо в ЦВК закон про новий податок на багатіїв, але ви це повинні самі провести на місцях, щоб до кожної сотні, набитої під час війни, було б докладено руку трудящого».

У 57 губернiях до листопада 1918 р. мiсцевi ради зiбрали контрибуцiї на суму 816,5 млн. руб. Найбiльшi суми було зiбрано в Таврiйськiй (105 млн. руб.), Саратовськiй (52 млн. руб.) та Бакинськiй (49 млн. руб.) губернiях.

Незважаючи на широкi права рад у сферi оподаткування, воно не задовольняло навiть найневiдкладнiші мiсцеві фiнансові потреби. Уряд вживав рiшучих заходiв щодо скорочення державних витрат.

У лютому 1918 р. при Вищiй радi народного господарства було органiзовано Особливий комiтет з питань скорочення державних витрат. До речi, серед перших його заходiв було зменшення заробiтної плати вищим службовцям i чиновникам, які одержували високi оклади, а казначейство припинило виплату пенсiй, що перевищували 300 руб. на мiсяць.

Неорганiзований характер мiсцевого оподаткування, що провадилося в основному у формi контрибуцiй з буржуазiї та всiляких зборiв з нацiоналiзованих фабрик i заводiв, несприятливо позначався на фiнансовому станi та роботi промислових пiдприємств. Так, у бюлетенi Центротекстилю вiд 16 серпня 1918 р. повiдомлялося: «Фабрики цілих промислових районів оподатковуються одноразовими зборами, що мають чи характер контрибуцій, чи характер земських і міських податків, причому в окремих випадках ставки зборів такі високі, що для сплати їх необхідно розпочати  продаж машин або сировини; сировина і готові вироби текстильної промисловості обкладаються в різних місцях різними раддепами зовсім довільно та різними за розміром податками, встановлюються збори за вивіз виробів з фабрик на залізницю, за випуск виробів із залізниці на фабрику, за випуск вовни з мийки, реквізуються тканини тощо».

Керiвництво країни дедалi частіше починає обговорювати питання про перехiд вiд контрибуцiй до регулярних податкiв. Було прийнято декрет про запровадження 5-вiдсоткового збору з обороту торговельних пiдприємств, якi забезпечували населення предметами особистого користування i домашнього вжитку. Тодi ж, у серпнi 1918 р., було запроваджено одноразовий збiр з приватних торговельно-промислових пiдприємств до фонду забезпечення сiмей червоноармiйцiв. Вiн пiдлягав сплатi до 5 вересня 1918 р. у розмiрi мiсячного заробiтку працiвникiв цих пiдприємств. За порушення правил сплати цього податку стягувався штраф, що подвоював цю суму.

(Далі буде)