Інші податки
Тема: Нариси з історії

Фінансова та податкова політика за часів української державності (1917—1919 рр.) (продовження)

(Продовження. Початок див. у «Віснику» № 11 — 23, 25/2011)

Революція та хаос

Протягом майже 150 рокiв — з кiнця XVIII до початку XX ст. — українцi перебували пiд владою двох бюрократичних iмперiй — Австро-Угорщини i Росiї, панiвна верхiвка яких збирала податки (бiльша частина їх спрямовувалася на утримання її самої та армiї). Наслiдком такої полiтики й стала Лютнева революцiя 1917 р. Повалення царизму, утворення Тимчасового уряду повнiстю змiнили полiтичну, економiчну i соцiальну полiтику Росiйської iмперiї.

Оскільки українська державнiсть на початку ХХ ст. зароджувалася й розвивалася в умовах революцiйних подiй у Росiї, прихiд до влади бiльшовикiв позначився на соцiально-полiтичних процесах, що вiдбувалися тодi в Українi.

У березнi 1917 р. було створено Українську Центральну Раду, яка вiдразу перетворилася на вагомий чинник полiтичного життя в Українi. Її головою було заочно обрано лiдера українського нацiонального руху Михайла Грушевського, який тоді перебував у засланнi. У перших вiдозвах Центральної Ради нацiональна програма розглядалася переважно в культурницькiй площинi. Пiсля повернення із заслання Михайло Грушевський висунув гасло нацiонально-територiальної автономiї України у складi Росiї. Тимчасовий росiйський уряд змушений був визнати Центральну Раду державним органом. На початку липня 1917 р. Рада ухвалила II Унiверсал, в якому йшлося про утворення Генерального Секретарiату i розробку закону про автономний устрiй України.

Проте вже 25 жовтня 1917 р. бiльшовики повалили Тимчасовий уряд i на II Всеросiйському з’їздi Рад утворили Раднарком на чолi з Володимиром Ленiним. На цю нову полiтичну ситуацiю Центральна Рада зреагувала, видавши III Унiверсал. У ньому йшлося про утворення Української Народної Республiки (УНР). Раднарком вiдповiв на цю декларацiю наступом загонiв Червоної гвардiї та утворенням у Харковi альтернативного уряду Української Радянської Соцiалiстичної Республiки.

У результатi наступу радянських вiйськ керiвництво Центральної Ради в нiч на 22 сiчня 1918 р. оприлюднило останнiй, IV Унiверсал, в якому Україна проголошувалася незалежною республiкою.

Фактично Центральна Рада до проголошення незалежностi України не проводила своєї особливої фiнансової полiтики, хоча й було створено Генеральний Секретарiат фiнансових справ на чолi з Христофором Барановським. Наша держава не мала нi своїх грошей, нi свого банку, нi своїх податкiв. 20 грудня 1917 р. було видано постанову Генерального Секретарiату Української Народної Республiки про внесення податкiв на утримання українських державних установ, проте реально вона не дiяла.

Особливiстю революцiї стало припинення надходження будь-яких податкiв безвiдносно на чию користь: держави, мiсцевих органiв чи суспiльних органiзацiй.

Революцiя та хаос, який вона викликала в економiцi, призвели до того, що податки перестали надходити до державної скарбницi й обiговi грошi до держави не поверталися. У результатi виник грошовий голод, зникли дрiбнi грошовi знаки. За розмiн великих купюр на дрiбнi посередники брали 10 — 14% комiсiйних. Для боротьби зі спекулянтами проводилися спецiальнi облави. Так, у Києвi за один грудневий день було вилучено дрiбних купюр на суму 50 тис. руб.

Бiльшовики, захопивши владу в Росiї, не погодилися визнавати Українську Народну Республiку. Готуючи революцiйний заколот в Українi, вони використовували найефективнiші та найдiєвiші важелi — фiнансовi. Останнiй транспорт з грошима з Петрограда до Києва було вiдправлено Тимчасовим урядом 11 листопада 1917 р.

4 грудня Раднарком Росiї остаточно припинив постачати в Україну грошові знаки. Розрахунок Ленiна був дуже простий: якщо робiтники не отримуватимуть вчасно заробiтну плату, то їх легше можна буде закликати пiд червонi знамена, а вiдтак — швидше повалити владу Центральної Ради. У вiдповiдь Генеральний Секретарiат УНР заборонив вивiз продовольства до Росiї. Мiж двома країнами фактично розпочалася фiнансово-економiчна вiйна, що незабаром переросла у вiдкритi бойовi дiї.

19 грудня 1917 р. Центральна Рада затвердила тимчасовий закон про випуск кредитних бiлетiв УНР у карбованцях. Паралельно в обiгу залишалися росiйськi царськi рублi та казначейськi бiлети Тимчасового уряду. 26 грудня було випущено першi українськi кредитнi бiлети вартiстю 100 та 50 крб. Брак розмiнних грошей призвiв до випуску мiсцевих бонiв (iнколи i без дозволу на це органiв центральної влади). Найсолiднiше цю справу було організовано в Одесi. Одеськi грошi були добре виконанi, конкурували з казначейськими знаками в 50 крб. i забезпечувалися мiським майном.

За час свого iснування уряд Центральної Ради так i не вдався до жодних реформ i не вжив нiяких заходiв щодо покращення фiнансового та економiчного стану країни. У сферi податкiв вiн обмежився лише пiдвищенням акцизних ставок та запровадженням податку на вино. Податкового i взагалi фiнансового плану не було. Центральна Рада жила за рахунок друкарського верстата. Звiтiв про прибутки та видатки не велося. Запроваджувались окремi новi податки, попереднi скасовувалися, але все це вiдбувалося хаотично. Так, 19 грудня 1917 р. Радою було прийнято закон про пiдвищення поштово-телеграфного та телефонного тарифу на 100% та запровадження особливого податку на телефоннi апарати у розмiрi 25 крб. з кожного.

Тодi ж було пiдвищено поштовi тарифи на перевезення газет. Важко зрозумiти, чому треба було починати податковi реформи з пошти та телеграфу, адже на вагомi прибутки при загальному розладi зв’язку розраховувати не доводилося. 1 сiчня було ухвалено закон про промисловi та акцизнi збори з виробництва та продажу пива. Акциз встановлювався у розмiрi вiд 4 до 20 крб. з 1 пуда солоду. Згодом було запроваджено податок на коньяк та виноградне вино. Інших податкiв уряд Центральної Ради так i не ввiв. Як дiєвий фiскальний захiд планувалося запровадження державної винної монополiї, проте втiлити його в життя Центральна Рада не встигла.

У нiч на 16 сiчня 1918 р. у Києвi почалося бiльшовицьке повстання, а 26 сiчня до мiста ввiйшли частини червоноармiйцiв. Бiльшовики в Києвi пробули недовго, проте наслiдки їхнього перебування виявилися катастрофiчними для економiки України. У фiнансовiй полiтицi бiльшовики дотримувались одного фiскального заходу — контрибуцiї та реквiзицiї. Так, тiльки в Києвi сума контрибуцiй становила 10 млн. руб., яких за мiсяць встигли зiбрати 5 млн. руб. готiвкою. Усi промисловi пiдприємства було закрито, роботу банкiвських установ паралiзовано — сейфи розкрито, знайдене золото конфiсковано. Грошi, якi випускала Центральна Рада, було анульовано, натомiсть у країнi запровадили росiйськi грошовi знаки купюрами в 20, 40, 250 та 1000 руб.

1 березня 1918 р. Київ було звiльнено українськими вiйськовими частинами. Залишаючи мiсто, бiльшовики вивезли 20 млн. руб. кредитними бiлетами, на 1,7 млн. руб. золотих монет, на 700 млн. руб. процентних паперiв. Крiм того, в Ростовi-на-Дону було знищено декiлька сотень мiльйонiв рублiв, що належали Одеськiй конторi держбанку та українським ощадкасам. До речi, це були грошi робiтникiв та селян, чиї iнтереси так сильно «захищали» бiльшовики.

Пiд час вiдступу червонi вивезли також залишки українських грошових знакiв у 100 крб. та лiтографiчнi матрицi для їх друкування. Пiзнiше, влiтку та восени 1918 р., їх було використано радянською владою для друкування фальшивих українських грошей на територiї Росiї загальною сумою близько 7 млн. крб. Росiйськi диверсанти з цими фальшивками засилалися на територiю України для пiдпiльної роботи та пiдриву фiнансової системи.

(Далі буде)