Інші податки
Тема: Нариси з історії

Реформатор Сергій Вiтте (продовження)

(Продовження. Початок див. у «Віснику» № 11 — 23/2011)

Низка нових заходiв в економiчнiй полiтицi сприяла проведенню податкової та грошової реформ 1895 — 1897 рр., яку пiдготував і провiв у життя мiнiстр фiнансiв Сергій Юлійович Вiтте.

Ставши мiнiстром фiнансiв, Вiтте отримав у спадщину росiйський бюджет iз дефiцитом у 74,3 млн. руб. Прибутковi статтi бюджету за активної полiтики щодо розвитку промисловостi швидко зростали: з 1893 р. по 1903 р. вони зросли майже вдвiчi — з 1040 до 2071 млн. руб. Лiквiдацiю дефiциту бюджету Вiтте пов’язував iз пiдвищенням рентабельностi промисловостi й транспорту, переглядом системи оподаткування.

Чималу роль у збiльшеннi статей прибуткiв вiдiграло запровадження в 1894 р. державної монополiї на продаж винно-горiлчаних виробiв, яка давала до чвертi всiх надходжень до державної скарбниці. Одночасно тривала пiдготовка грошової реформи, яку розробляли ще попередники Вiтте, що мала на метi запровадження в Росiї золотого обiгу.

Вiтте продовжив серiю конверсiйних позик за кордоном, завданням яких був обмiн 5- i 6-вiдсоткових облiгацiй старих позик, що були в обігу на iноземних ринках, на позики з нижчим вiдсотком i довшим термiном погашення. Йому вдалося це зробити, розширивши для розмiщення росiйських цiнних паперiв французький, англiйський i нiмецький грошовi ринки. Найуспiшнiшими були позики 1894 i 1896 рр., оформленi на паризькiй бiржi. Це дало змогу здiйснити серiю заходiв для стабiлiзацiї курсу рубля i з 1897 р. перейти на золотий обiг.

У другiй половинi XIX ст. зi збiльшенням торговельного й промислового обороту та розмiрiв платежiв роль золота у фiнансовiй системi захiдноєвропейських країн стає дедалi значнiшою. Золота монета починає витискати срiбну. Крiм Англiї, де золотий монометалiзм було запроваджено ще в 1816 р., на початку 70-х рокiв ХІХ ст. на золотий грошовий обiг перейшли Францiя й Нiмеччина. Це не могло не пiдштовхнути росiйське фiнансове вiдомство до рiшучого проведення в життя програми змiцнення валюти.

До 1897 р. завдяки вчасно вжитим вдалим економiчним заходам уряду Росiї вдалося нагромадити золотий запас на суму 1095 млн. руб., що дорiвнював кiлькостi кредитних бiлетiв, якi перебували в обiгу. Грошову реформу було проведено 29 серпня 1897 р. Золотий вмiст карбованця було зменшено на третину. В результатi реформи Державний банк став емiсiйною установою. Йому надавалося право випуску банкнотiв. Вiн мiг випускати не забезпеченi золотом кредитнi бiлети на суму до 300 млн. руб. Усi кредитнi бiлети, що випускалися в обiг понад цю суму, мали забезпечуватися золотом рубль за рубль.

У Росiї було встановлено жорсткий емiсiйний закон, який вимагав постiйного великого запасу золота для забезпечення кредитних бiлетiв, що перебували в обiгу. Так, у 1898 р. в обiгу було золота на 436 млн. руб., а в активах банку в Росiї та за кордоном — у два з лишком раза бiльше — 1185 млн. руб. Завдяки такiй полiтицi в 1913 р. золоте покриття кредитних бiлетiв у Росiї становило 100%, тодi як в Англiї — 47,9, а у Францiї — 61,9%. У результатi реформи грошовий обiг у Росiйськiй iмперiї здiйснювався золотими монетами (5, 7,5, 10, 15 руб.), а також банкнотами кредитних бiлетiв, срiбною й мiдною дрiбною монетою. Грошова реформа сприяла стабiлiзацiї рубля i вiдкрила дорогу в Росiю iноземним капiталам.

Незалежно вiд цього Вiтте провiв комплекс заходiв для збiльшення прибуткiв державної скарбницi Росiї насамперед за рахунок посилення оподаткування. Спочатку він переглянув iснуючу систему промислового оподаткування. На початку 1885 р. було запроваджено додатковi до промислового податку збори: тривiдсотковий — з прибуткiв, зобов’язаних публiчною вiдповiдальнiстю акцiонерних пiдприємств, i розкладковий — з гiльдiйських пiдприємств. З 1889 р. до платежу розкладкового збору було залучено негiльдiйськi пiдприємства, а з 1893 р. — акцизнi фабрики й заводи. На той час тривiдсотковий збiр було пiдвищено до 5%, а загальну суму розкладкового податку — на 25%. Наприкiнцi 1885 р. було запроваджено збiр з доходiв вiд грошових капiталiв.

Але головне й вирiшальне значення у збiльшеннi надходження прибуткiв до державної скарбницi мали непрямi податки. Одним із найефективнiших засобiв стала державна монополiя на горiлку. Винокурiння залишалося в приватнiй власностi, проте спирт купувала лише державна скарбниця. Очищення спирту i виготовлення горiлки провадилося на приватних заводах тiльки на замовлення державної скарбницi i пiд контролем акцизного нагляду.

На продаж спирту, вина й горiлчаних напоїв держава мала виключне право. Реформа не стосувалася виготовлення пива, портеру, браги й виноградного вина. Горiлчанi вироби продавалися з 7-ї години ранку до 10-ї години вечора, а в селищах у зимовi мiсяцi — до 8-ї години вечора. Торгiвлю спиртними напоями забороняли пiд час хресних ходiв, а в недiлю й робочi днi — до закiнчення лiтургiї.

У сферi фiнансiв для Росiї початку XX ст. характерним було бурхливе зростання державного бюджету. Так, за розписом 1867 р. звичайнi прибутки держави становили всього 115 млн. руб., якi за 30 рокiв збiльшилися на 1 млрд. руб. Для накопичення другого мiльярда за цiєю статтею держбюджету знадобилося 11, а третього — 5 рокiв. Прибутки 1913 р. становили 3,4 млрд. руб., з них 273 млн. руб. дали прямi податки, 708 млн. руб. — непрямi (тютюновий, цукровий, сiрниковий, нафтовий тощо), 231 млн. руб. — мито, 899 млн. руб. — винна монополiя, 1044 млн. руб. становили прибутки вiд казенного майна й капiталу (залiзницi, казеннi заводи, банкiвськi операцiї).

З другої половини 90-х рокiв ХІХ ст. економiчна програма Вiтте набуває дедалi виразнiших контурiв. У цей час остаточно складається його концепцiя iндустрiалiзацiї країни, i полiтика Мiнфiну набуває цiлеспрямованого характеру: протягом 10 рокiв наздогнати найрозвинутiшi в промисловому вiдношеннi країни, зайняти мiцнi позицiї на ринках Близького, Середнього i Далекого Сходу. Вiтте вдалося певною мiрою домогтися реалiзацiї своїх планiв. За час промислового пiднесення 90-х рокiв, з яким збiглася його дiяльнiсть, промислове виробництво подвоїлося, стали до ладу 40% усiх дiючих до початку XX ст. пiдприємств.

Було побудовано багато нових залiзниць, у тому числi велика Транссибiрська магiстраль, у спорудження якої Вiтте зробив чималий особистий внесок. Утричi зрiс видобуток вугiлля, удвiчi — нафти, а виплавка сталi збiльшилася у 2,5 раза. Загальний обiг у зовнiшнiй торгiвлi збiльшився з 1049  до 1683 млн. руб. Загалом бюджет країни зрiс iз 1169  до 2108 млн. руб.

Цiєю реформою Вiтте, як нiхто iнший до нього, зумiв пiднести пiдприємництво всерединi країни й зацiкавити вiтчизняною промисловiстю iноземних iнвесторiв. У результатi цих економiчних перетворень Росiя за життєво важливими показниками наблизилася до провiдних країн, зайнявши п’яте мiсце в свiтi, зрiвнявшись iз Францiєю.

(Далі буде)