Інші податки
Тема: Нариси з історії

Реформи Катерини II (продовження)

(Продовження. Початок див. у «Віснику» № 11 — 21/2011)

Катерина ІІ, зійшовши на престол у 1762 р., з успіхом почала поліпшувати ситуацію і за три перші роки перебування при владі змогла не тільки сплатити борги країни, а й поповнити скарбницю на 5,5 млн. руб.


Катерина ІІНе відмовляючись від зовнішнього лоску та розкошів, імператриця була обачливо економною. На свій двір і різноманітні урочистості на початку свого царювання вона витрачала лише 1 млн. руб., який з роками виріс удвічі. Якщо порівнювати ці витрати з витратами європейських монархів, то вражає скромність російської імператриці в цьому відношенні: приміром, бюджет двору короля Франції був у сім разів більший.

Розуміючи, що головною пружиною в державному механізмі є фінанси, Катерина ІІ намагалася покращити цей механізм, спростити фінансову систему. Було скасовано низку фіскальних регалій (лісову, гірничу, тютюнову тощо), незначні місцеві збори, деякі монополії. Крім того, було зменшено фіксовану ціну на сіль
з 50 до 40 коп. за пуд, тимчасово заборонено експорт хліба за кордон з метою зниження його вартості, запроваджено систему обліку прибутків і видатків.

У 1775 р. імператриця внесла кардинальні зміни в оподаткування купецтва. Вона скасувала всі приватні промислові податки та подушний податок з купецтва, встановивши гільдейський збір. Залежно від майнового стану всіх купців було розділено на три гільдії. Для того щоб потрапити до третьої гільдії, необхідно було мати капітал, який перевищував 500  руб. Ті, хто мали менший капітал, вважалися міщанами і сплачували подушний податок. При капіталі від 1 до 10 тис. руб. купець належав до другої гільдії, а з більшим капіталом — до першої. При цьому відомості про власний капітал купці оголошували «по совісті». Перевірки майна не проводилися, таємні доноси на них не розглядалися. Спочатку податок стягувався у розмірі 1% від оголошеного капіталу. За десять років було затверджено Городове положення, згідно з яким розміри оголошених капіталів для зарахування до тієї чи іншої гільдії підвищувалися, а ставка самого податку — ні.

Основним прямим податком, який стягувався із селян і міщан, як і раніше, був подушний податок. Община могла розкласти подушний податок поміж селянами так, як їй було необхідно. Після смерті Катерини ІІ російські губернії було розділено на чотири класи залежно від родючості грунтів та господарського значення, і для кожного класу було призначено окремі подушні оклади. Так, в українських землях подушний податок був вищим на 40 — 50% порівняно з іншими регіонами імперії.

Більше 1/3 державних видатків йшло на утримання армії. На військові потреби спрямовувались усі кошти від подушного податку, а також збори від винних, соляних промислів, митні збори. Всього — понад 8,1 млн. руб. У середині 60-х років ХVІІІ ст. Катерина ІІ продовжувала курс Петра І на посилення місцевого самоврядування, передачу йому нових функцій, які передбачали самостійність у фінансових справах. У цей період набрали більшої ваги бюджети міст, велику роль почали відігравати оброчні статті. Податки стягувалися з власників усіляких промислів. Тоді ж з’явилися перші позики в бюджетах міст і відсотки від банківських вкладів.

Катерина ІІ змінила саму систему управління фінансами. У 1780 р. створено експедицію про державні прибутки, яку було поділено на чотири самостійні експедиції. У віданні першої перебували прибутки держави, другої — видатки, третьої — ревізія рахунків, а четвертої — стягування недоїмок та штрафів. У губерніях для координації фінансової системи було створено колегіальні губернські Казенні палати, яким доручалося вести казенні збори. Ці палати з деяким реформуванням проіснували до ХХ століття.

У цей період прямі податки відігравали другорядну роль порівняно з непрямими. Так, подушне в 1763 р. становило 33% від усіх прибутків країни, а на непрямі податки припадало 42%, з них половину становили «питейні». У 1765 р. було видано Маніфест про винні відкупи. При купівлі одного відра казенного вина за 2 руб. відкупник мав продавати його за 2 руб. 64 коп. За два роки винні відкупи набули масового характеру. Завдяки цим заходам державна казна повинна була поповнитися на 4 млн. руб. Проте незважаючи на швидкий фінансовий ефект, ці рішення мали негативні наслідки для суспільства в цілому, оскільки породили пияцтво, зловживання у винній торгівлі, продаж нелегально виробленої горілки.

Одним із заходів щодо поліпшення фінансової ситуації в Росії було розширення банківської справи, а саме: випуск асигнацій (паперових грошей), які були зручнішими в обігу, ніж дзвінка монета.

Велику частку коштів до державної скарбниці давала торгівля з іноземними державами. Так, у Ревелі прибутки від мита збільшилися з 17 тис. руб. у 1763 р. до 190 тис. руб. у 1783 р. Окрім цього, значно зріс експорт товарів.

Фінансово-економічні заходи, розпочаті імператрицею, надали поштовх розвитку промисловості. Так, якщо на початку правління Катерини ІІ у Росії було 984 фабрики та заводи (окрім гірничих), то наприкінці її правління їх нараховувалося вже 1161, а їхня продуктивність збільшилась у декілька разів. Цьому також сприяли збільшення міського населення (з 328 тис. чол. у 1724 р. до 1 млн. 301 тис. чол. у 1796 р.) і запровадження оброчної системи замість панщини. Оброчні селяни значно поповнили контингент фабричних робітників, оскільки замість купівлі людей на фабрики став поширюватися принцип наймання робочої сили.

Проведення вдалої фінансової політики, приєднання нових земель на півдні та заході країни позначилися значним зростанням прибутків. Якщо в 1763 р. вони становили 16,5 млн. руб, то через 30 років — 68,5 млн. руб.

З ім’ям Катерини ІІ пов’язана одна із трагічних сторінок в історії України. Саме за часів її правління у 1764 р. було ліквідоване гетьманське правління і фактично — Запорозька Січ. Натомість було створено Малоросійську колегію, до якої входили  переважно представники Великоросії. Головою цієї колегії призначили генерала Петра Рум’янцева, який відразу провів перепис («ревізію») Лівобережної України з метою обкладання її населення податками. Окрім відбування військової служби, для козаків було встановлено дуже обтяжливі податки. Ситуація складалася таким чином, що козаку вигідніше було перейти в стан селянина, не мати власності і сплачувати на рік алтин або дві копійки, як це робили інші «підсусідки». Козацтво було дуже невдоволене нововведеннями. Неодноразово відбувалися виступи, протести, але вони не мали успіху.

На початку 1787 р. імператриця разом із своєю свитою виїхала з Царського Села до України. Наприкінці зими вона прибула до Києва, де пробула до пізньої весни, а потім вирушила пароплавом до Криму — мети своєї подорожі. По дорозі вона відвідала Канів, тільки-но збудований Херсон та інші місця. Граф Потьомкін настільки бажав вразити Катерину, що віддав наказ побудувати вздовж Дніпра декоративні села, в яких декілька місяців проживали зібрані з усієї округи селяни. Мети було досягнуто — імператриця була приємно вражена. Особливо на неї вплинули міць і велич флоту, який вона побачила на березі Севастопольської затоки. Ознайомившись з усім Кримом, Катерина ІІ на прощання дала ім’я Потьомкіну «Таврійський», а назва «потьомкінські села» стала загальною назвою саме з тих часів і вживається як щось оманливе та ілюзорне.

Можливо, реформи, розпочаті Катериною ІІ, мали б більший успіх, якби не численні внутрішні та зовнішні перешкоди. Серед них — повстання Пугачова, самозванна княжна Тараканова, страшні епідемії чуми (лише в Москві у 1770 р. від цієї хвороби померло 50 тис. людей) тощо.

Доба імператриці Катерини ІІ була, без сумніву, визначним періодом в історії Російської держави. Уміла внутрішня політика, значні зовнішні перемоги і завоювання висунули Росію на перше місце серед європейських країн, де вона користувалася великим впливом.

(Далі буде)