Додаткова відпустка за особливий характер праці

Медпрацівник за умовами роботи має право на відпустку за особливий характер праці. Як правильно розраховується її тривалість? Як враховується при цьому відсутність працівника на робочому місці з таких причин, як курси підвищення кваліфікації, тимчасова непрацездатність, відпустка без збереження заробітної плати?

Відповідно до ст. 6 Закону про відпустки щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Розділом XVІІ «Охорона здоров'я, освіта та соціальна допомог» Списку № 2 передбачено надання працівникам закладів охорони здоров'я щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, зокрема деяким медичним працівникам, тривалістю до 7 календарних днів.

Згідно з пунктами 6 та 7 Порядку № 16 додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно фактично відпрацьованому часу.

У розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.

Відповідно до частини другої ст. 9 Закону про відпустки до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки (статті 7 та 8 цього Закону), зараховуються:

• час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;
• час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами та за особливий характер праці;
• час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

Отже, періоди тимчасової непрацездатності працівника, відпустки без збереження заробітної плати, цілоденної відсутності у зв'язку з перебуванням на курсах підвищення кваліфікації, семінарах, конференціях, нарадах, тимчасової роботи працівника у відрядженні, яка не належать до роботи із шкідливими умовами або з особливим характером праці, не зараховуються до стажу роботи, що дає право на щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці.

Враховуючи вищезазначене, щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається працівникам тривалістю пропорційно фактично відпрацьованому у відповідних умовах часу.