Юридична практика
Тема: Екологічний податок

Екологічний податок сплачується податковим агентом під час реалізації палива

Суть справи. Податковим органом відповідно до звернення платника податку надано податкову консультацію, в якій зазначено, що платник податків належить до категорії податкових агентів, визначеної пп. 241.2.1 п. 241.2 ст. 241 Податкового кодексу, а також за наявності власних роздрібних пунктів продажу (АЗС), через мережу яких здійснюється роздрібна торгівля, — до категорії податкових агентів, встановленої пп. 241.2.2 цього пункту. Наданою консультацією також визначено, що обов'язком податкового агента є обчислення, утримання та сплата до бюджету екологічного податку під час реалізації палива. Обсяги та види палива, реалізованого податковими агентами, підлягають оподаткуванню податком на загальних підставах.

Платник податку не погоджується з позицією органу ДПС і рішенням суду першої інстанції та вважає, що ними неправильно застосовано вимоги ст. 241 Податкового кодексу щодо віднесення його до податкового агента.

Рішення суду. Апеляційний адміністративний суд, підтримуючи позицію податкового органу та постанову суду першої інстанції, зазначив таке.

Під час реалізації палива покупцям (резидентам України) у ТОВ «Е» постало питання, чи має підприємство під час реалізації нафтопродуктів, які було попередньо придбано у резидента України (податкового агента) зі сплатою екологічного податку, утримувати і сплачувати до бюджету екологічний податок, зважаючи на той факт, що обсяги палива не змінилися. Тобто фактично повторно включається до складу вартості нафтопродуктів екологічний податок, нарахований і утриманий первинним продавцем. У зв'язку з цим платник звернувся до органу ДПС з метою отримання податкової консультації.

Органом ДПС відповідно до звернення ТОВ «Е» надано податкову консультацію.

Не погоджуючись з наданою консультацією, ТОВ «Е» звернулося до суду з позовом про оскарження податкової консультації.

Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ТОВ «Е» подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права.

За результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний адміністративний суд підтримав позицію податкового органу з огляду на таке.

Згідно з пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу податкова консультація — допомога контролюючого органу конкретному платнику податків щодо практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Перелік платників екологічного податку, об'єкти та база оподаткування визначено відповідно до статей 240 та 242 Податкового кодексу.

Аналізуючи норми цих статей, суд зазначив, що екологічний податок сплачується відповідно до вимог пп. 240.1.1 п. 240.1 ст. 240 (у разі викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення) та п. 240.2 цієї статті (в разі здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива). Тобто встановлено диференціювання платників екологічного податку залежно від джерела забруднення.

Згідно з вимогами ст. 241 Податкового кодексу (в редакції станом на час надання податкової консультації) податок, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива.

До податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які:

  • здійснюють оптову торгівлю паливом;
  • здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, зазначених у пп. 241.2.1 п. 241.2 ст. 241 цього Кодексу).

Аналізуючи в сукупності зазначені норми Податкового кодексу, суд вважає, що обов'язок нарахування та утримання екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива покладається на податкового агента. Тобто податковий агент реалізує не свій податковий обов'язок, а податковий обов'язок платників — власників пересувних джерел забруднення щодо обчислення, утримання та перерахування податку до відповідного бюджету за рахунок коштів платника податку.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що екологічний податок сплачується податковим агентам платниками податку під час придбання палива, а податковими агентами, які реалізують паливо, цей податок буде утримано та сплачено до бюджету.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про скасування такої консультації є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи зазначене, апеляційний адміністративний суд за результатом перегляду у апеляційному порядку справи скаргу суб'єкта господарювання залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції, яким в задоволенні позову відмовлено повністю, — без змін.


Мар'яна КУЦ,
начальник відділу експертизи проектів нормативно-правових актів,
візування роз'яснень Юридичного управління Департаменту правової роботи
ДПС України,
та Віра СЕМИКОПЕНКО,
головний державний податковий інспектор