Податок на прибуток
Тема: Податок на прибуток

Страхове відшкодування: податковий облік

Відшкодування спричинених збитків сприяє відновленню виробничого процесу. Саме на це спрямовано страхування підприємницьких ризиків, зокрема страхування основних засобів, з метою запобігання шкоди від настання різних негативних подій. Втім аварія на виробництві або стихійне лихо (пожежа, затоплення чи інші непередбачувані явища), що можуть призвести до пошкодження, зруйнування або ліквідації власного майна підприємства, спричинюють певні наслідки незалежно від того, застраховано це майно чи ні.

Особливості відображення в податковому обліку сум страхового відшкодування за договорами страхування основних засобів було розглянуто в одному з попередніх номерів «Вісника». Розвиваючи тему, розглянемо питання щодо податкового обліку операцій з отримання підприємством страхового відшкодування у разі знищення (ліквідації) основних засобів, з якими стався страховий випадок.

Відповідно до п. 146.16 ст. 146 Податкового кодексу якщо з не залежних від платника податку обставин основні засоби (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних засобів унаслідок загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації, платник податку у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об'єкта основних засобів. Таким чином, у разі настання зазначених випадків з основними засобами витрати платника збільшуються на суму залишкової вартості такого об'єкта.

Крім того, якщо об'єкт основних засобів не використовується у господарській діяльності, платники податку на прибуток зобов'язані вивести такий об'єкт з експлуатації та припинити нарахування амортизації в податковому обліку. Виведення основного засобу з експлуатації засвідчується відповідними документами, зокрема, наказом керівника, актом про тимчасове виведення основного засобу з виробничого процесу тощо.

На підставі п. 146.15 ст. 146 Податкового кодексу нарахування податкової амортизації припиняється з наступного місяця після вибуття об'єкта з експлуатації або передачі його до складу невиробничих необоротних матеріальних активів за рішенням платника податку або суду.

У свою чергу, у разі настання страхової події порядок обліку, передбачений абзацом другим пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу, є більш спеціальним порівняно з порядком обліку пошкодженого (зруйнованого) майна, передбаченим п. 146.16 ст. 146 цього Кодексу, якщо йдеться про виплату страхового відшкодування.

Згідно з пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податкустрахувальника, то застраховані збитки, яких зазнав такий платник податку у зв'язку з веденням господарської діяльності, включаються до його витрат за податковий період, в якому він зазнав збитків, а будь-які суми страхового відшкодування зазначених збитків включаються до доходів такого платника за податковий період їх отримання.

З огляду на викладене на перший погляд може здатися, що положення п. 146.16 ст. 146 та п. 140.16 ст. 140 Податкового кодексу можуть застосовуватися одночасно у випадку зруйнування чи ліквідації основного засобу, якщо його застраховано. Але такі дії платника податку — страхувальника призведуть до подвоєння податкових витрат, оскільки під час страхового випадку витрати буде сформовано у розмірі суми застрахованих збитків, та ще й у розмірі залишкової вартості об'єкта.

На відміну від Закону про прибуток Податковим кодексом не передбачено взаємозв'язку подій, визначених нормою щодо зруйнованих (ліквідованих) об'єктів, та страхових подій, наслідком яких є виплата страховиком страхового відшкодування.

Нагадаємо, що у період дії Закону про прибуток у разі страхового випадку з основними фондами підприємство-страхувальник застосовувало пп. 8.4.9 п. 8.4 ст. 8 цього Закону, яким було передбачено особливості відображення в податковому обліку сум компенсації (страхового відшкодування) страховиком втрат платника податку у разі настання страхової події з основними фондами при їх частковому пошкодженні, зруйнуванні, викраденні тощо залежно від групи основних фондів. Ці особливості полягали у зменшенні балансової вартості відповідної групи пошкоджених основних фондів на суму отриманої компенсації.

У Податковому кодексі таких положень немає. Тому незалежно від об'єкта страхування, яким може бути будь-яке майно (головне, щоб воно було пов'язано з господарською діяльністю платника), порядок відображення сум отриманого страхового відшкодування та застрахованих збитків у податковому обліку страхувальника є однаковим.

Тому слід керуватися лише пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу, а саме: у звітному податковому періоді, коли настав страховий випадок, застраховані збитки включаються до витрат, а отримане страхове відшкодуваннядо доходів у звітному періоді його отримання. Зазначимо, що не відшкодована страховиком сума збитку в податковому обліку страхувальника не відображається. Тобто і до доходів страхувальника, і до витрат потраплять відповідно сума відшкодування і сума застрахованих збитків, за винятком франшизи.

Щодо дати збільшення витрат, то застраховані збитки, понесені страхувальником, включаються до складу його витрат у податковому періоді, в якому було складено страховий акт (аварійний сертифікат).

Також слід наголосити, що як страхові платежі за договором страхування основних засобів та інших необоротних активів, так і застраховані збитки, яких може зазнати платник податку у випадку пошкодження, знищення чи викрадення застрахованого майна, включаються до складу податкових витрат, якщо ці основні засоби безпосередньо використовуються в господарській діяльності платника податкустрахувальника.

Тож у пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу йдеться виключно про виробничі основні засоби, оскільки невиробничі основні засоби згідно з п. 144.3 ст. 144 цього Кодексу — це необоротні матеріальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку.

У разі часткової ліквідації (часткового пошкодження) застрахованого основного засобу платник так само відображає у витратах застраховані збитки на підставі пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу, адже для одночасного застосування ще й п. 146.16 ст. 146 цього Кодексу законодавчих підстав немає. Крім того, в цілях запобігання завищення амортизаційних відрахувань та відповідно зменшення податкового зобов'язання необхідно зменшити первісну вартість пошкодженого основного засобу на вартість його ліквідованої частини.

Щодо податкової звітності, то суму страхового відшкодування платник податку зазначає у рядку 03.22 додатка ІД «Інші доходи» до декларації з податку на прибуток підприємства. Для відображення суми застрахованого збитку окремого рядка в декларації не передбачено, тому цю суму платнику слід зазначити у складі інших витрат господарської діяльності у рядку 06.4.39 додатка ІВ «Інші витрати» до декларації з податку на прибуток підприємства.

Страхове відшкодування відповідно до Закону про страхування виплачується в межах фактичних збитків, але не більше страхової суми, визначеної на момент страхового випадку. Якщо страхові випадки відбувалися декілька разів, то кожна страхова виплата дорівнює різниці між зазначеною в договорі страховою сумою та вже виплаченими сумами страхового відшкодування в попередні рази. Якщо страхове відшкодування виплачено в розмірі повної страхової суми, то чинність договору припиняється.

Виплати страхового відшкодування провадяться, як правило, на рахунок, зазначений у заяві про страхову виплату: або безпосередньо на рахунок страхувальника, який у подальшому несе витрати на ремонт основного засобу, або на рахунок ремонтного підприємства (СТО).

Водночас якщо платник податку — страхувальник здійснює відновлення пошкодженого основного засобу за свої кошти, то витрати, пов'язані з ремонтом такого основного засобу, відображаються у податковому обліку відповідно до норм п. 144.1 ст. 144 та п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу, а саме: сума витрат на ремонт у межах 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного періоду включається до податкових витрат, а у разі перевищення цього ліміту збільшує первісну вартість ремонтованого основного засобу.

У разі якщо виплата страхового відшкодування за заявою страхувальника спрямовується страховиком на рахунок суб'єкта господарювання, який надає послуги з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини, інші матеріали тощо), то в податковому обліку страхувальника суми страхового відшкодування та застрахованих збитків відображаються так само на підставі вимог пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу.

«Гарячі лінії»

Дата: 31 травня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42