Інші податки
Тема: Нариси з історії

Держава Птолемеїв (Єгипет кінця IV — I ст. до н. е.) (продовження)

(Продовження. Початок див. у «Віснику» № 16/2012)

При дворі Птолемеїв збереглися традиції часів Александра Македонського. Існував перелік вищих придворних посад: «родичів», «рівних до родичів по честі», «перших друзів», «рівних до перших друзів», «друзів», «наступників» тощо.

Представники царської адміністрації намагалися використати всі переваги свого становища та отримати якомога більших статків. Майже всі вони хотіли бути ближчими до царського двору — джерела великих прибутків та милостей.

Вершиною адміністративної ієрархії була посада діойкета, який відав фінансами, скарбницею, обліком та збором усіх надходжень, контролем за видатками. Уся його діяльність була підпорядкована суто фіскальним цілям: поповнення царської скарбниці. Діойкет був першим сановником у державі, і якщо це була енергійна та здібна людина, то ставав всесильним. Призначення на відповідні нижчі посади в областях (номах) залежало від діойкета. Фінансове управління в номах перебувало в руках економа. Серед стародавніх єгипетських папірусів було знайдено «Інструкцію економу» III ст. до н. е., яка чітко окреслює його необмежені повноваження. Економ мав піклуватися про збільшення царських доходів, слідкувати за станом іригаційної системи та поліпшенням агротехніки, ремонтом каналів, гребель, вислуховувати скарги землеробів та опікуватися їх благоустроєм. Він також контролював роботу в царських ремісничих майстернях та стежив за отриманням прибутків від державних монополій. У номі знаходилася каса (трапеза) на чолі з трапезитом, який приймав надходження від платників податків та відкупників. У свою чергу діяльність економа перевіряв контролер.

У кінці II ст. до н. е. в Єгипті намітився значний спад у сільському господарстві та ремісництві, який був пов’язаний із збільшенням кількості податків та свавіллям чиновників. В економіці значно знизився відсоток царських господарств, порушилася царська монополія в ремісничому виробництві. Функції уряду Птолемеїв звелися головним чином до фіскальних та поліцейських.

Відповідно змінилася і адміністративна структура. Розширилися повноваження стратега, який крім нагляду за адміністрацією та поліцією розпоряджався фінансами та податками. Посада економа поділилася на дві: один економ відав грошовими надходженнями, другий — натуральними. Значно посилилась роль поліцейського апарату.

Водночас збільшилися роль приватного сектора у сільському господарстві та вплив місцевої бюрократії при вирішенні державних питань.

У II ст. до н. е. царство Птолемеїв після виснажливих воєнних дій втратило свої володіння в Егейському морі та Малій Азії. Втрата зовнішніх володінь та невдоволення населення всередині країни примусило єгипетську знать піти на тісний союз з єгипетським жрецтвом. Від імені малолітнього Птолемея V Епіфана, коронованого в 197 р. до н. е., єгипетських жерців було наділено низкою пільг. У відповідь на це синод у Мемфісі видав декрет на честь Епіфана з переліком його благодіянь та визначенням почестей, які мали надаватися йому єгипетськими храмами. Цей декрет відомий в історії як Розеттський напис, який став основою дешифрування єгипетських ієрогліфів. Як зазначалося у декреті, Епіфан звільнив храми від поземельного податку, знизив на 2/3 податок на льняні тканини, що вироблялися в церковних майстернях, затвердив право храмів на всі податки, які до них надходили, пробачив усі недоїмки, відбудував зруйновані під час війни храми. Втілюючи такі дії у життя, єгипетська знать намагалася заручитися ідеологічною підтримкою жерців.

У цьому декреті також згадувалося про надання низки пільг усьому єгипетському населенню. Було знижено деякі податки, скасовано недоїмки, звільнено арештованих за борги, амністовано учасників повстань на півдні країни.

Проте відносне відновлення влади Птолемеїв бажаних результатів не дало. Після смерті Епіфана розпочалася міжусобна війна всередині царської родини. Це призвело до політичної кризи та великого розорення країни.

Тим часом Рим дедалі частіше втручався у внутрішні справи Єгипту. Царі Птолемеї на той час уже настільки втратили свою владу, що в 65 році до н. е. римський сенат обговорив питання про ліквідацію єгипетського царства та включення його володінь до складу Римської держави. І лише через 35 років римські війська наважилися вступити до Александрії. Єгипет було перетворено на римську провінцію.

«Гарячі лінії»

Дата: 31 травня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42