Юридична практика
Тема: ПДВ

Зменшення суми бюджетного відшкодування за операціями, не підтвердженими документами щодо факту здійснення поставки

Суть справи. У ході проведеної органом ДПС перевірки ЗАТ «У» щодо правильності, повноти та обґрунтованості відшкодування ПДВ було виявлено, що платником податку неправомірно сформовано податковий кредит з поставки нафти (за безтоварними операціями).

ЗАТ «У» вважає свої дії правомірними, оскільки було сплачено постачальникам відповідні суми ПДВ у складі ціни поставленого товару, а сам товар прийнято та оприбутковано згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку. Неможливість подання необхідних первинних облікових документів на підтвердження фактичного здійснення операцій з поставки нафти ЗАТ «У» обумовлено знищенням цих документів унаслідок закінчення строку їх зберігання згідно з актом.

Рішення суду. Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що:

  • у серпні 2003 р. ЗАТ «У» було одержано товар — нафту сиру  від ТОВ «Т» та ТОВ «П», причому постачальниками названих товариств по ланцюгу були одні й ті самі підприємства;
  • у ході проведеної ДПІ позапланової документальної перевірки з питань правильності, повноти та обґрунтованості відшкодування позивачеві ПДВ було виявлено, зокрема, наявність ознак фіктивного підприємництва у діяльності контрагента (постачальника) та ухилення цього товариства від сплати ПДВ до Державного бюджету України у відповідному податковому періоді; складання актів приймання-передачі нафти по усіх чотирьох ланцюгах здійснено протягом одного дня та оформлення відпуску і придбання нафти сирої по ланцюгу її руху до позивача без документального погодження з матеріально-відповідальними особами на терміналах ЗАТ «У»;
  • за результатами проведеної перевірки, у ході якої виявлено суму завищення позивачем бюджетного відшкодування з ПДВ контролюючим органом, було прийнято податкове повідомлення-рішення.

Судом апеляційної інстанції додатково було з'ясовано, що в матеріалах справи відсутні докази наявності у позивача технічної можливості прийняти на терміналах поставлену кількість нафти на кожну дату поставки. На вимогу суду позивачем не було надано первинних документів для підтвердження факту здійснення такої поставки, а також відображення зміни реального майнового стану платника внаслідок здійснення цих операцій з причин знищення цих документів після закінчення строку їх зберігання в архіві за актом № 1.

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо обґрунтованості заявленої позивачем податкової вигоди за результатами здійснення операцій з поставки нафти у серпні 2003 р.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону про ПДВ, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що бюджетне відшкодування — це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

За змістом підпунктів 7.7.1, 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 цього Закону (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подання декларації.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат на сплату податку, не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) — актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, що засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що несплата ПДВ постачальником товару по ланцюгу сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю у ціні товару.

Однак місцевий суд залишив поза увагою те, що у разі підтвердження доводів державного податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту слід визнати безпідставним і ПДВ не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, які за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів оплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Так, податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування операції враховано не відповідно до їх дійсного економічного змісту.

Отже, суд апеляційної інстанції, з'ясувавши неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з поставки відповідної кількості нафти з урахуванням термінів передачі цього товару по ланцюгу (протягом одного дня) та обсягу матеріальних ресурсів, необхідних для зберігання цього товару в обсягах такої поставки, а також відсутність у позивача необхідних документів, які б достовірно свідчили про реальне виконання відповідних операцій з поставки нафти, дійшов правильного висновку про відсутність у позивача права на одержання заявленої суми до бюджетного відшкодування.

З установлених судами фактичних обставин спірні операції з поставки нафти позивачеві здійснювалися через тих самих посередників по ланцюгу, які працювали в одному сегменті ринку з налагодженими стабільними зв'язками та обізнаністю його учасників стосовно один одного, що також дає змогу здійснювати операції, пов'язані з наданням податкової вигоди.


Владислав РОЗМОШ,
заступник директора Юридичного департаменту ДПА

України
начальник відділу представництва інтересів органів
ДПС у судах касаційної інстанції та узагальнення судової практики

Ольга СИРОТІНА,
заступник начальника відділу

«Гарячі лінії»

Дата: 29 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42