Новини
Тема: Податковий борг

Поліпшення правового механізму повернення боргів через банкрутство

Пропонуємо увазі читачів «Вісника» оглядово-аналітичний матеріал з питань банкрутства, який може стати в нагоді не лише працівникам податкових органів, а й будь-якому суб'єкту банкрутства (зокрема, арбітражним керуючим, адвокатам, аудиторам, оцінювачам), а також боржнику чи кредитору, які бажають повернути свої кошти за допомогою правової моделі банкрутства*.

Загальні питання

З 19.01.2013 р. набере чинності Закон № 4212**, яким визначено механізм відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Зазначеним Законом удосконалено законодавство з питань банкрутства, і значну роль в цьому відіграли:

  • накопичений протягом майже двох десятиліть досвід із забезпечення правосуддя суддями господарських (арбітражних) судів;
  • практика правозастосування та аспекти діяльності арбітражних керуючих;
  • навички, отримані за весь період застосування законодавства про банкрутство кредиторами, зокрема податковими органами;
  • потреба адаптувати такі правовідносини до сучасних умов і міжнародних стандартів;
  • зростання суспільного рівня свідомості щодо захисту на правовій основі прав та інтересів усіх учасників провадження — як дебіторів (боржників) стосовно збереження їх бізнесу, важливого для суспільства, як виробничої одиниці та як надавача робочих місць, так і кредиторів від важких наслідків банкрутства;
  • поліпшення регуляторного середовища в Україні та покращення рейтингових показників нашої держави у світі.

Прийняття Закону № 4212 продиктовано необхідністю скорочення процедури банкрутства в часі, поліпшення показників за так званим індексом стягнення та скорочення витрат на провадження у справах про банкрутство. Поряд із цим системні зміни у законодавстві спрямовано на підвищення якості та ефективності такої процедури, збільшення відповідальності суду та арбітражного керуючого за прийняті рішення.

Податкова служба продовжує користуватися правами кредитора

Найважливішим і незмінним протягом багатьох років моментом (незалежно від законодавчого акта, яким регулюється питання банкрутства) є те, що податкові органи з метою захисту бюджетних інтересів, як і раніше, продовжують виступати від імені держави одним із кредиторів у процедурі банкрутства.

Використовуючи статус органу стягнення, податкові органи від імені та на користь держави забезпечують здійснення заходів з погашення податкового боргу платниками податків відповідно до глави 9 Податкового кодексу (переважно), а у разі неспроможності виконання конституційного обов'язку зі сплати податків після настання встановленого строку — згідно із законодавством з питань банкрутства.

Виходячи із загальних положень Податкового кодексу, до сфери його дії не належать питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури (розпорядження майном боржника, санація, мирова угода, ліквідація банкрута), які на даний час регламентуються вимогами Закону № 2343 (у редакції Закону № 784), а починаючи з 19.01.2013 р. визначатимуться Законом № 4212.

Структурний аналіз законодавчого акта

Характеризуючи структуру та обсяги Закону № 2343 (чинний до 19.01.2013 р.) та Закону № 4212, слід зазначити, що обсяг останнього законодавчого акта збільшено майже удвічі.

Зазначимо, що у Законі № 4212 три нових розділи: «Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор)», «Продаж майна в провадженні у справі про банкрутство» та «Процедури банкрутства, пов'язані з іноземною процедурою банкрутства», що у постатейному розрізі призвело до збільшення кількості статей з 53 (у чинному законі) до 134 (у новому законі). Тобто можна дійти висновку, що у Законі № 4212 містяться не лише нововведення, а й залишаються незмінними (або незначним чином змінені) положення, запозичені із попереднього законодавчого акта.

Оновлено визначення термінів

У зв'язку з прийняттям Закону № 4212 відбулися суттєві зміни як кількісного, так і якісного характеру. Так, з 27 нині існуючих у чинному Законі № 2343 визначень, в оновленому Законі № 4212 залишилося лише 15, однак суть більшості понять, що переходять із закону в закон, не змінено.

На відміну від Закону № 2343 Закон № 4212 не містить таких понять, як:

  • безспірні вимоги кредиторів;
  • досудова санація;
  • розпорядження майном боржника;
  • розпорядник майна;
  • санація;
  • реструктуризація підприємства;
  • керуючий санацією;
  • ліквідація;
  • ліквідатор;
  • мирова угода;
  • мораторій на задоволення вимог кредиторів;
  • угоди, щодо яких є заінтересованість.

Решту визначень було модернізовано лише на вимогу часу, а саме:

  • поняття «арбітражний керуючий» доповнено положенням щодо обов'язкової наявності такої фізичної особи в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України;
  • поняття «банкрутство» розмежувало стадії, що стосуються відновлення платоспроможності та безпосередньо ліквідаційної процедури;
  • поняття «боржник» конкретизовано за статусом осіб: поширюється на фізичних осіб — підприємців за зобов'язаннями, які виникли у них в результаті здійснення підприємницької діяльності, та не поширюється на відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо);
  • поняттям «грошове зобов'язання» розширено законодавчі підстави для виникнення зобов'язань боржника, які раніше обмежувалися цивільним законодавством, окремим положенням до грошових зобов'язань віднесено зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), а також установлено обмеження на включення до складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), неустойки (штрафу, пені) та інших фінансових санкцій, визначених на дату подання заяви до господарського суду;
  • поняттям «заінтересовані особи стосовно боржника» сфера дії цього Закону з боку боржника додатково поширюватиметься як на юридичну особу, що здійснює контроль над боржником, на юридичну особу, контроль над якою здійснює боржник, на юридичну особу, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, так і на власників (учасників, акціонерів) боржника, та інших осіб, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими, а також на осіб, звільнених з роботи за три роки (а не за один рік, як було раніше) до порушення провадження у справі про банкрутство, поряд з цим розширено сферу застосування цього Закону з боку арбітражного керуючого і на розпорядника майна та ліквідатора;
  • поряд з такими кредиторами, як поточні та конкурсні, з'явилося нове поняття — «забезпечені кредитори», які мають вимоги, забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя), у зв'язку з чим зроблено конкретизацію виключення таких вимог з вимог конкурсних кредиторів;
  • поняття «офіційне оприлюднення» замінило поняття «офіційний друкований орган», у результаті чого опублікування інформації про банкрутство вийде на новий рівень інформатизації — з паперових носіїв переміститься на електронні в глобальній мережі Інтернет;
  • поняття «правочини (договори), щодо яких є заінтересованість», по суті, має той самий зміст, що і визначення «угоди, щодо яких є заінтересованість», однак поширюється й на розпорядника майна та ліквідатора;
  • поняттям «представник працівників боржника» зменшено кількість працівників боржника з 3/4 (0,75) до 2/3 (0,67), що впливають на вибір уповноваженої особи;
  • у поняття «сторони у справі про банкрутство» зроблено виняток для такої сторони, як поточні кредитори, а в подальшому — і для забезпечених кредиторів;
  • поняття «учасники у справі про банкрутство» доповнено забезпеченими кредиторами та уповноваженою особою засновників суб'єкта підприємницької діяльності — боржника.

Головний Закон з питань банкрутства

У Законі № 4212 (як і в Законі № 2343) закладено пріоритет перед іншими законодавчими актами України щодо регулювання відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за винятком деяких особливостей у регулюванні провадження у справах про банкрутство залежно від певних категорій суб'єктів підприємницької діяльності — боржників. Так, Закон № 4212 можна застосовувати з урахуванням норм інших законів України, зокрема законів № 2121, № 3273, № 3855 тощо. Наприклад, ліквідацію банку слід проводити відповідно до процедури, визначеної банківським законодавством, а в іншому разі — відповідно до процедури за законодавством з питань банкрутства.

Захист прав кредиторів

Законом № 4212 змінено початок відліку строку прийняття судом позовних заяв конкурсних кредиторів, який перенесено з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство на день офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.

Якщо особи, вимоги яких заявлено після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлено взагалі (тобто на будь-якій стадії провадження), не є конкурсними кредиторами, то незважаючи на це їх вимоги підлягають погашенню, але в шосту чергу в ліквідаційній процедурі. Отже, конкурсні кредитори не втрачають право на повернення боргів, які раніше вважалися автоматично погашеними, а нині їх можна визнавати такими лише після закінчення ліквідаційної процедури банкрутства.

Законом № 4212 також запроваджено:

  • можливість пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, але після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
  • непоширення на наведені вимоги дії мораторію на задоволення вимог кредиторів;
  • задоволення таких вимог після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

При цьому до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Цим Законом також визначено, що відтепер усі конкурсні кредитори зможуть отримувати від розпорядника майна засобами поштового зв'язку необхідну для них інформацію щодо вимог інших конкурсних кредиторів, а такі кредитори, в свою чергу, можуть подавати свої заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів розпоряднику майна, боржнику та суду. Раніше таке положення діяло лише шляхом ознайомлення з вимогами інших кредиторів у матеріалах справи у суді.

У разі визнання фізичної особи — підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно такої особи, на яке згідно із цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних зі здійсненням такою особою підприємницької діяльності. Водночас господарський суд за клопотанням фізичної особи — підприємця або іншого учасника провадження має право виключити зі складу ліквідаційної маси навіть можливе до стягнення майно, якщо таке майно є неліквідним чи дохід від його реалізації суттєво не вплине на задоволення вимог кредиторів, з обмеженням суми у розмірі 6500 грн.

Органи ДПС на місцях як кредитори у справах про банкрутство, які не набрали 25% голосів кредиторів за сумою вимог (чверть від загальної суми вимог кредиторів), мають наполегливо боротися за введення свого представника до «сімки» — складу комітету кредиторів і відстоювати там бюджетні інтереси на всіх стадіях судових процедур (розпорядження майном боржника, мирової угоди, санації (відновлення платоспроможності) боржника, ліквідації банкрута).

Нове про мораторій

Законом № 4212 визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.

Стягнення коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор). Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

Також законодавець чітко визначив, що активи (майно) боржника, які перебувають у податковій заставі, може бути звільнено господарським судом з податкової застави, про що виноситься ухвала на судовому засіданні за участю органу ДПС.

Порядок продажу майна через аукціон і запровадження електронного аукціону

Закон № 4212 містить 28 статей щодо порядку продажу майна боржника шляхом проведення торгів у формі аукціону. Раніше така процедура визначалася однією статтею Закону № 2343, але була деталізована у статтях 49 — 76 розділу IV Закону № 4212.

Нові положення, зокрема, передбачають:

  • особливості договірних відносин, пов'язаних з проведенням аукціонних процедур з продажу майна боржника;
  • умови допуску заявників (відмови у допуску) для участі в аукціоні та сплата (повернення) гарантійних внесків;
  • умови скасування та поновлення аукціону, визнання його таким, що не відбувся, анулювання результатів аукціону та визнання їх недійсними;
  • документальне забезпечення організації та проведення аукціону (повідомлення, заяви, документи, протоколи, рішення, передавальний акт, свідоцтво);
  • порядок проведення повторного аукціону, поновлення аукціону;
  • питання аукціонного ціноутворення (визначення початкової вартості майна та її зниження під час аукціону);
  • специфіка проведення аукціону в електронній формі (електронних торгів);
  • умови передання рухомого майна, майнових прав і відступлення права вимоги;
  • визначення передання нотаріусу акта про передання права власності на нерухоме майно разом з протоколом про проведення аукціону;
  • відповідальність організаторів аукціону та боржника за якість проданого на аукціоні майна.

Закон № 4212, по суті, легалізував проведення аукціону в електронній формі (електронні торги).

Отже, можна дійти висновку, що такі новітні положення спрямовано на створення сприятливих умов для збільшення надходжень до держбюджету за рахунок повернення боржником належної до сплати суми коштів з податків (зборів) у межах процедур банкрутства, а також забезпечення збільшення потенційного погашення боргів перед іншими кредиторами.

Порівняно з діючим законодавством новаторською є норма, яка містить вимоги до Інтернет-сайтів, використовуваних при проведенні аукціонів в електронній формі (електронних торгів), а також при розміщенні оголошень про проведення аукціону та відомостей про його результати. Такі вимоги припускають таке:

  • технологічні та програмні засоби мають забезпечувати усім бажаючим можливість пошуку інформації за датою розміщення оголошення із зазначенням дати і місця проведення аукціону, типу майна, ціною, видом договору, що укладається;
  • можливість цілодобового (без обмежень і справляння плати) анонімного перегляду, копіювання та роздрукування інформації на основі поширених веб-браузерів і редакторів без необхідності застосування спеціально створених технологічних і програмних засобів.

Окремі стадії процедури банкрутства

У Законі № 4212 процедурам санації (статті 23 і 28 — 36), розпорядження майном боржника (статті 22, 27) і контролю з боку кредиторів відповідних процедур відведено 16 статей, які створюють законодавчий механізм унеможливлення корупційних проявів учасників провадження у справах про банкрутство.

З метою запобігання затягуванню процедур банкрутства у новому законі регламентовано чіткі часові межі таких процедур, зокрема:

  • санація до порушення провадження у справі про банкрутство не може перевищувати 12 місяців з дня затвердження судом відповідного плану санації;
  • судова процедура санації вводиться на строк шість місяців (з можливістю продовження ще на 12 місяців);
  • гранична тривалість стадії розпорядження майном — 115 календарних днів (з можливістю продовження на два місяці), а ліквідаційна процедура триватиме 12 місяців.

Також велике практичне значення мають положення, які встановлюють, що оскарження рішень судів першої інстанції у справі про банкрутство не зупиняє провадження у справі (крім судових рішень про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, призначення арбітражного керуючого, введення процедури санації). Ця норма допоможе розв'язати проблему затягування процедур банкрутства, коли, наприклад, один із кредиторів зловживає своїми процесуальними правами, оскаржуючи будь-які судові рішення у справі.

Міжнародне банкрутство

Найсуттєвішою новацією Закону № 4212 є доповнення його положеннями щодо міжнародних аспектів банкрутства, які полягають у регулюванні іноземного провадження у справах про банкрутство, в іноземній державі, іноземними судами, іноземним арбітражним керуючим і щодо іноземних суб'єктів або українських суб'єктів на закордонних теренах. Такі зміни відображено у 16 статтях (119 — 134) цього Закону. У них закладено принцип взаємності, що передбачає можливість співробітництва іноземної держави з українською стороною за умови наявності закріплення відповідних положень у міжнародному договорі, ратифікованому Верховною Радою України.

Дія цих статей не поширюється на банкрутство банківських (фінансових) установ.

Господарський суд або арбітражний керуючий зобов'язані надавати допомогу керуючому іноземною процедурою банкрутства або співпрацювати з іноземним судом. Водночас господарському суду надано можливість відмови, у разі якщо це суперечить основним принципам законодавства України та за умови відмови іноземного суду від співпраці. Заява про визнання іноземного провадження та іноземні офіційні документи, що до неї додаються і належним чином легалізовані, складають державною (офіційною) мовою країни, у якій здійснюється провадження у справі про банкрутство, однак до них обов'язково додається належним чином засвідчений переклад українською мовою.

Провадження відповідно до статтей 119 — 134 зазначеного Закону умовно поділяється на:

  • основне провадження стосовно будь-якого іншого іноземного провадження;
  • похідне іноземне провадження стосовно основного провадження в Україні;
  • основне і похідне іноземне провадження.

Запроваджено поняття судової допомоги, яку можна надавати на різних стадіях провадження, що полягає у здійсненні заходів щодо захисту активів боржника або інтересів кредиторів, а також поняття співпраці з іноземними судами та керуючими іноземною процедурою банкрутства, що можна розглядати як аналог дистанційного керування зазначеним процесом.

Тривалий час спірним питанням при розгляді законопроекту № 8531 від 18.06.2011 р., покладеного в основу Закону № 4212, було надання його нормами щодо транскордонного банкрутства пріоритету іноземному провадженню перед національним, за відсутності положень щодо аналогічних прав для іноземців в українських господарських судах та українських арбітражних керуючих, господарських судах за кордоном.

Керуючись ст. 11 Закону № 2709, більшість експертів з питань банкрутства схилялися до необхідності поєднання саме нині підходів і рішень для розв'язання проблем транскордонної неплатоспроможності (банкрутства), передбачених у Типовому законі ЮНСІТРАЛ про транскордонну неспроможність від 15.12.97 р. та у Регламенті Ради (ЄС) про провадження у справах про неплатоспроможність від 29.05.2000 р. № 1346/2000.

Саме нормами розділу ІХ Закону № 4212 передбачається запровадження комплексного підходу до питання транскордонного банкрутства, як це вже давно було зроблено у більшості країн світу (США, Канада, держави — члени Європейського Союзу), що у подальшому дасть змогу на правовій основі забезпечувати гармонійність у вирішенні спорів з іноземними кредиторами. Водночас пропонувалося здійснювати це фрагментарно (частково або вибірково) шляхом укладання дво- чи багатосторонніх угод або участі України у міжнародних угодах, але всі ці пропозиції не було підтримано законодавцем з посиланням на те, що це довший і дорожчий шлях адаптації внутрішнього національного законодавства до європейського.

Скорочена процедура банкрутства

З набранням чинності Законом № 4212 податкові органи, як і інші кредитори, втратять змогу застосування так званої прискореної процедури банкрутства, яка на даний час визначається ст. 52 Закону № 2343. В умовах сьогодення така процедура може застосовуватися у разі відсутності боржника за його місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом 12 календарних місяців до податкових органів податкової звітності (декларацій, розрахунків тощо), документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, які свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника. Особливістю цієї процедури є те, що її може ініціювати кредитор через суд за умови документального підтвердження факту відсутності боржника за місцезнаходженням, про що свідчить відповідний запис у ЄДРПОУ, та незалежно від розміру його вимог до боржника і строку виконання зобов'язань, а також те, що вона не вимагає податкової перевірки і відсутні витрати на арбітражного керуючого.

Судовий збір

Суть змін до Закону № 3674 полягає у тому, що провадження у справах про банкрутство відповідно до Закону № 4212 передбачає подання кредиторами, в тому числі  податковими органами, до суду певних заяв або скарг, а також видачу судами документів, які є об'єктом справляння судового збору, а негайне набрання чинності такими змінами пояснюється тим, що Закон № 3674 є чинним з 12.01.2012 р.

При цьому слід зазначити, що згідно зі ст. 5 Закону № 3674 ДПС України та її територіальні органи включено до переліку юридичних осіб, що звільняються від сплати судового збору. Це означає, що податкові органи не сплачують судовий збір за подання до суду будь-яких заяв та отримання судових рішень (зокрема, і в процедурах банкрутства) при здійсненні повноважень, передбачених чинним законодавством України.

Отже, Закон № 3674 має доповнення, інформацію про які розміщено у таблиці.

Інформація до Закону № 3674

Документ, що подається до суду

Розмір мінімальної зарплати, який слід сплатити*

Заява про затвердження плану санації до порушення провадження у справі про банкрутство

1

Заява про порушення справи про банкрутство

5

Заява кредитора, який звертається з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом

1

Заява про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника у межах провадження у справі про банкрутство

1

Заява про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, або визнання її недійсною

1

Скарга (апеляційна, касаційна) у справі про банкрутство

0,5

____________
* Розмір мінімальної зарплати встановлюється щороку законом про держбюджет, зокрема на 2012 р.Законом № 4282, тобто ст. 13 цього Закону передбачає мінімальну зарплату в місячному розмірі: з 1 січня1073 грн., з 1 квітня1094 грн., з 1 липня1102 грн., з 1 жовтня1118 грн., з 1 грудня1134 грн.

Оголошення про банкрутство в Інтернеті

Новацією Закону № 4212 є запровадження офіційного оприлюднення відомостей про справу про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет на відміну від існуючого наразі порядку публікації оголошень про порушення провадження у справі про банкрутство, що здійснюється в офіційних друкованих органах — газетах «Голос України» або «Урядовий кур'єр». Такі зміни відбулися на вимогу часу, оскільки наразі оприлюднення має меншу цільову аудиторію, може носити локальний характер, потребує більше витрат часу на перегляд і пошук тощо. За допомогою новітніх механізмів оприлюднення інформації про порушення провадження у справі про банкрутство передбачається інформувати про це якнайбільше коло осіб, зокрема іноземних інвесторів, досягнення мети видається можливим шляхом оприлюднення такої інформації із застосуванням сучасних технологій, а саме — через Інтернет. Однак слід звернути увагу на те, що відповідний порядок працюватиме лише після 18.01.2014 р., а до цього часу кредиторам потенційних банкрутів, як і раніше, доведеться слідкувати за оголошеннями в газетах.

До відомостей про справу про банкрутство, які мають бути обов'язково оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет, зокрема, належать такі:

  • повідомлення про прийняття до розгляду заяви про затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство (п. 7 ст. 6 Закону № 4212);
  • оголошення про порушення справи про банкрутство, що розміщується з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника (п. 10 ст. 16 Закону № 4212);
  • повідомлення про введення процедури санації (п. 4 ст. 28 Закону № 4212);
  • повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, яка розміщується з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства (п. 3 ст. 38 Закону № 4212);
  • оголошення про порушення справи про банкрутство та відкриття процедури санації (п. 4 ст. 94 Закону № 4212).

Згідно з листом № 01-06/1481/11 на даний час через суперечності, що виникли в результаті запровадження Законом № 2343 нових положень щодо офіційного оприлюднення на веб-сайті судової влади України тексту ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство та одночасного існування положень, пов'язаних з публікацією відповідної інформації в офіційному друкованому органі (газетах «Голос України» або «Урядовий кур'єр»), до вирішення на законодавчому рівні питання стосовно врегулювання таких суперечностей господарським судам у розгляді справ про банкрутство необхідно виходити з пріоритету опублікування оголошення в офіційному друкованому органі (газеті «Голос України» або «Урядовий кур'єр»).

Водночас слід враховувати, що відповідно до положень Закону № 3262 всі судові рішення, в тому числі ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство, підлягають оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади. Однак незважаючи на це відлік строку на заяву грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня опублікування відповідного оголошення в офіційному друкованому органі.

Внесено зміни до інших законодавчих актів

Загалом прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 4212 внесено зміни до 14 законодавчих актів.

Після набрання чинності Законом № 4212 (з 19.01.2013 р.) буде скасовано мораторій на примусовий продаж майна в процесі провадження справи про банкрутство, який було запроваджено Законом № 2864.

Скасування такого мораторію дасть змогу підвищити рівень виконання зобов'язань у процедурі банкрутства (у тому числі встановлених рішенням суду), рівень захищеності прав кредиторів і права власності, а також підвищити коефіцієнт стягнення боргів та ефективність процедур банкрутства. Зазначені зміни мають позитивно вплинути на рейтингові показники України.

Арбітражний керуючий як головний менеджер банкрута та учасник податкових правовідносин

Законом № 4212 запроваджено чимало нових положень з питань визначення статусу арбітражного керуючого, підвищення контролю за діяльністю арбітражних керуючих, а отже, підвищення рівня кваліфікації та якості послуг. Новим законом передбачено, що професійна діяльність арбітражних керуючих здійснюватиметься на підставі свідоцтва про право на здійснення діяльності, а ліцензування діяльності арбітражних керуючих взагалі буде скасовано. На цій підставі встановлено перехідний період для безоплатної заміни існуючих ліцензій, які протягом шести місяців з дня набрання чинності Законом № 4212 (19.01.2013 р.) продовжуватимуть діяти, а після 19.07.2013 р. втратять чинність.

Введено додатковий ценз до професії арбітражного керуючого через систему незалежного автоматизованого тестування, що забезпечить допуск лише кваліфікованих фахівців і виключить людський фактор під час тестування. Крім того, арбітражні керуючі зобов'язані один раз за два роки підвищувати свою кваліфікацію. А неупередженість арбітражних керуючих буде гарантовано автоматизованим розподілом справ між арбітражними керуючими спеціальною програмою (ймовірно, на прикладі автоматизованої системи розподілу справ у судах). Ще одним цікавим моментом є те, що відтепер арбітражний керуючий визначатиметься автоматизованою системою з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Згідно із Законом № 4212 арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) отримають новий статус суб'єктів незалежної професійної діяльності, прирівнюватимуться до службових осіб підприємства-боржника, зможуть здійснювати діяльність арбітражного керуючого на підставі відповідного свідоцтва (а не ліцензії, як раніше) та за умови внесення його до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Також підвищення якості Закону № 4212 передбачається досягнути через його демократизацію шляхом регламентації у розділі VIII (статті 97 — 118) Закону № 4212 положень щодо арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), зокрема:

  • окреслено його статус, механізм призначення, усунення, припинення;
  • наведено перелік його прав та обов'язків;
  • викладено загальні вимоги, принципи винагороди за виконання ним повноважень;
  • визначено види відповідальності, її страхування та відшкодування за рахунок страхової виплати;
  • встановлено організацію, що здійснює громадське регулювання діяльності шляхом виконання контрольних, освітніх, дисциплінарних, інформативних повноважень, тощо.

До того ж детально описано повноваження кваліфікаційної та дисциплінарної комісій, правила ведення діловодства та архіву.

Так, ст. 115 Закону № 4212 присвячено:

  • грошовій винагороді арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна, її розміру;
  • виникненню права вимоги на отримання такої допомоги;
  • порядку сплати такої винагороди, що здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок нотаріуса.

У цій статті також зазначається, що за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора оплата праці арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Такий фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого створюватиметься за рішенням комітету кредиторів відповідно до ст. 26 Закону № 4212 та затверджуватиметься ухвалою господарського суду.

Законом № 4212 доповнено частину четверту ст. 6 Закону № 85/96 п. 211, яким надається можливість страхування цивільно-правової відповідальності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за шкоду, яку може бути завдано у зв'язку з виконанням його обов'язків. Також запроваджено створення спеціального компенсаційного фонду (здійснюється за рахунок арбітражних керуючих).

Отже, в результаті таких змін український законодавчий простір суттєво наблизиться до європейського законодавства.

Законом № 4212 внесено зміни до Податкового кодексу. Так, у зв'язку з наданням п. 1 ст. 4 цього Закону арбітражним керуючим статусу суб'єктів незалежної професійної діяльності відбулося коригування визначення дефініції «Незалежна професійна діяльність», передбаченого абзацом другим пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу.

Суть таких змін полягає в тому, що для цілей оподаткування діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) віднесено до категорії «незалежна професійна діяльність», яка поряд з іншими поширюється і на діяльність приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, оцінщиків тощо.

Починаючи з 18.01.2013 р. відбудеться зміна статусу арбітражних керуючих на статус суб'єктів, які здійснюють незалежну професійну діяльність і на даний час продовжують бути суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до вимог Податкового кодексу фізична особа (зокрема, арбітражний керуючий) має змогу самостійно обирати систему обліку та оподаткування доходів, отриманих в результаті здійснюваної нею діяльності, яка є оптимальнішою та прийнятнішою для неї.

Щодо безпосередньої участі податкових органів як захисників бюджету з боку держави під час засідань комітету (зборів) кредиторів або господарського суду, то Закон № 4212 інших принципових змін (окрім зазначених вище) до Податкового кодексу не вносить. Тому положення Закону № 4212, як і його попередника — Закону № 2343, використовуватимуться податковими органами під час провадження у справі про банкрутство платника податків, що має податковий борг, а також з урахуванням вимог Податкового кодексу щодо:

  • порядку погашення грошових зобов'язань, які включено до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника (п. 87.10 ст. 87);
  • списання безнадійного податкового боргу (в тому числі пені та штрафних санкцій, нарахованих на такий податковий борг) платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не було задоволено через недостатність майна банкрута (з урахуванням черговості спрямування коштів, одержаних від продажу майна банкрута, на задоволення вимог кредиторів, передбаченої п. 5 ст. 45 Закону № 4212 та п. 6 ст. 31 Закону № 2343) (пп. 101.2.1 п. 101.1 ст. 101 Податкового кодексу);
  • врегулювання безнадійної та сумнівної заборгованості, яке передбачає, що право на зменшення суми доходу виникає, якщо протягом звітного періоду заборгованість попередньо віднесено на зменшення доходу або відшкодовано за рахунок страхового резерву, вона визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, визнаного банкрутом, або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкові зобов'язання як покупця, так і продавця у зв'язку з таким визнанням (п. 100.3 ст. 100, підпункти 159.1.2 та 159.1.6 п. 159.1 ст. 159 Податкового кодексу);
  • відшкодування небанківськими фінансовими установами сум безнадійної та сумнівної заборгованості за рахунок страхових резервів (п. 159.3 цієї статті);
  • оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність (пункти 178.1 — 178.7 ст. 178 Кодексу);
  • заповнення та подання податкової декларації від імені платника податку покладається на державного виконавця, уповноваженого здійснювати заходи щодо забезпечення майнових претензій кредиторів платника податку, визначеного в установленому порядку банкрутом (абзац четвертий п. 179.6 ст. 179 Кодексу);
  • анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку та відбувається у разі, якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи — банкрута (пп. «д» п. 184.1 ст. 184 Кодексу);
  • права на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку мають платники податку, які не беруть участі у судових процедурах банкрутства відповідно до Закону про банкрутство (пп. 200.19.1 п. 200.19 ст. 200 Податкового кодексу);
  • ненарахування пені на заборгованість (її частину), списану або розстрочену внаслідок укладення мирової угоди відповідно до законодавства з питань банкрутства починаючи з дати укладення такої мирової угоди, а також щодо незмінності податкових зобов'язань як покупця, так і продавця в результаті визнання безнадійною через недостатність активів покупця, визнаного банкрутом у встановленому порядку або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства (абзаци сьомий, сімнадцятий п. 5 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу).

Отже, для податкових органів як сторони у справі про банкрутство суб'єктів підприємницької діяльності покращення процедури банкрутства сприятиме виконанню поставлених перед ними завдань щодо забезпечення погашення податкового боргу платника податків.

Від сумлінного виконання арбітражним керуючим посадових обов'язків і прискіпливого дотримання ним вимог законодавства залежатиме вирішення конфліктних питань, пов'язаних з поверненням боргів цивілізованим шляхом.

На сьогодні перед податковими органами стоїть нелегке завдання, що полягає у забезпеченні одночасного захисту як державних інтересів за рахунок надходження до держбюджету коштів від погашення податкового боргу платника податків — боржника, так і інтересів суб'єктів господарської діяльності, оскільки діяльність останніх у подальшому забезпечуватиме наповнення державної казни шляхом сплати податків, у результаті чого економіка України зможе одержати новий важіль для поступового відродження і перспективного розвитку.

Виправлення небажаної статистики з розгляду справ про банкрутство залежить від ефективності координації зусиль органів виконавчої та судової влади в реалізації спільної із суб'єктами підприємницької діяльності проблеми.

І нарешті, вдала реалізація в Україні правових та економічних механізмів відновлення платоспроможності підприємств-боржників, що залежить від компетентності, досвіду, знань, сумлінності податкових та арбітражних керуючих, дасть змогу якнайменше застосовувати механізм ліквідації боржника.

Порівняння статей законів № 4212 та № 2343 (у редакції Закону № 784)

Номер статті

Скорочена назва статті

Закон № 4212

Закон № 784

1

1

Визначення термінів (дефініції)

5

2

Повноваження держоргану банкрутства

5

3

Позасудові процедури

4

3-1,(27 діяла до 13.07.2002 р.)

Організація діяльності арбітражних керуючих

7

4

Судові процедури

2

5

Законодавство, що регулює провадження

10

6

Підвідомчість, підсудність, право на порушення справи

11

7

Заява про порушення справи

12, 14

8

Прийняття або відмова у прийнятті заяви

15

9

Повернення заяви про порушення справи

15

10

Відкликання заяви про порушення справи

16

11

Порушення провадження у справі

18

12

Забезпечення вимог кредиторів

19

12

Мораторій на задоволення вимог

22

13

Введення процедури розпорядження майном (розпорядження майном банкрота)

23

14

Виявлення кредиторів та осіб, бажаючих санувати

25

15

Попереднє засідання господарського суду

26

16

Збори кредиторів та комітет кредиторів

28

17

Введення процедури санації боржника

29

18

План санації

33

19

Продаж в санації цілісного майнового комплексу

35

20

Продаж частини майна боржника в санації

36

21

Звіт керуючого санацією

37

22

Постанова про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури

38

23

Наслідки визнання боржника банкрутом

40

24

Функції господарського суду в ліквідаційній процедурі

41

25

Повноваження ліквідатора та членів ліквідаційної комісії

42

26

Ліквідаційна маса

115

27 — діяла до 13.07.2002 р.

Винагорода та відшкодування витрат арбітражного керуючого (оплата праці та іншим особам. Матеріальна відповідальність арбітражного керуючого)

110,111 (з вини арбітражного керуючого)

28 — діяла до 13.07.2002 р.

Страхування відповідальності арбітражного керуючого

(було — страхування життя та здоров'я арбітражного керуючого)

43

29

Оцінка майна банкрута

44

30

Продаж майна банкрута

45

31

Черговість задоволення вимог кредиторів

46

32

Звіт ліквідатора

47

33 (та в процедурі санації — абзац 13 п. 2 ст. 18)

Звільнення працівників боржника. Пільги і компенсації звільненим працівникам

48

34

Збереження документів

77

35

Мирова угода та строк її укладення

78

36

Умови укладення мирової угоди

79

37

Укладення мирової угоди

81

38

Розгляд мирової угоди в господарському суді

82

39

Недійсність мирової угоди або її розірвання. Наслідки невиконання мирової угоди

83

40

Припинення провадження у справі про банкрутство

84

41

Загальні положення банкрутства окремих суб'єктів підприємницької діяльності

85

42

Особливості щодо містоутворюючих суб'єктів підприємницької діяльності

85

43

Особливості банкрутства особливо небезпечних підприємств

86

44

Особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств

87

45

Особливості банкрутства страховиків

88

46

Особливості банкрутства професійних учасників ринку цінних паперів та інститутів спільного інвестування

90

47

Загальні положення банкрутства фізичної особи — підприємця

91

48

Розгляд судом справи про банкрутство фізичної особи — підприємця

92

49

Особливості задоволення вимог кредиторів фізичної особи — підприємця, визнаної банкрутом

93

50

Особливості банкрутства фермерського господарства

94

53

Особливості провадження санації боржника його керівником

95

51

Особливості застосування процедури банкрутства до боржника,
що ліквідується власником

 

 

Загальні вимоги:

97

13, 18, 25

Вимоги до арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)

98

13, 18, 21, 25, 32

Права та обов'язки арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)

 

Характеристика структури законів № 4212 та № 784

Структура

Закон № 4212

Закон № 784

Кількість розділів

10

7

Число статей в законі

134

53

Число дефініцій (визначень)

15

26

Надання закону статусу спеціального закону

Пункт 2 ст. 2

Розділ VII, пункти 3 та  4

Кількість правок, внесених законом, до чинних — кодексів/законів

4/10

3/3

Обсяг друкованого тексту у форматі А-4

164 арк.

88 арк.

Кількість змін, внесених Верховною Радою України до тіла Закону № 784

35

Те саме до Закону № 2343

6

Фактичне врахування пропозицій народних депутатів України

 

503, які згруповано в 460.

Третього читання не було.

У тому числі від Нацбанку України — 8.

Від 10 народних депутатів — 452

До другого читання — 144.

До третього читання — 327

 

 

* Зазначені матеріали підготовлено відповідно до проведеного порівняльного аналізу законодавчих положень законів № 4212 і № 784 та містять лише вибірковий огляд основних законодавчих нововведень і не претендують на системний характер.

** Закон № 4212 прийнято у новій редакції, опубліковано, але на даний час він не набрав чинності (Законом визначено поступовий порядок набрання чинності). Згідно з п. 1 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4212 він набере чинності з 19.01.2013 р., крім деяких пунктів. Так, пп. 14 п. 7 цього розділу, яким доповнюється п. 2 частини другої ст. 4 Закону № 3674, набрав чинності з 19.01.2012 р., а положення щодо офіційного оприлюднення відомостей про справу про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет наберуть чинності з 19.01.2014 р.


Степан ВАРГІЧ,
помічник-консультант народного депутата України,
заступник голови Спостережної ради Громадської
організації «Всеукраїнська асоціація фахівців з питань
відновлення платоспроможності та банкрутства»

«Гарячі лінії»

Дата: 15 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42