Інші податки
Тема: Плата за землю

Запитання — відповіді

Визначення орендної плати за  землі комунальної власності

Приватний підприємець орендує земельну ділянку в м. Городенці, на якій у 1984 р. було побудовано їдальню загальною площею 0,0726 га, а площа орендованої ділянки — 0,3220 га. Їдальня не працює з 1998 р., від неї залишився металевий каркас, який куплено приватним підприємцем. Рішенням Городенківської міської ради  дано дозвіл на продовження договору оренди земельної ділянки площею 0,3220 га, у тому числі під будівлею — 0,0726 га. Цим рішенням установлено розмір орендної плати — 8,4% від нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки. Суму орендної плати нараховано згідно з витягом з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, проведену управлінням Держкомзему у Городенківському районі із застосуванням коефіцієнта функціонального використання 2,5. Чи правильно застосовано цей коефіцієнт та як визначається орендна плата за землі комунальної власності?

Згідно зі ст. 269 Податкового кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), що перебувають у власності (ст. 270 Кодексу).

Статтею 286 цього Кодексу зазначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно з п. 275.3 ст. 275 цього Кодексу ставки податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи зі ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки.

Відповідно до Порядку № 18/15/21/11 коефіцієнт функціонального використання (Кф) та місцезнаходження земельної ділянки на землях оптової та роздрібної торгівлі дорівнює 2,5.

Пунктом 289.1 ст. 289 Податкового кодексу встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно з п. 289.2 ст. 289 цього Кодексу центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до п. 5 ст. 201 Земельного кодексу грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Орендні відносини в Україні регулюються Законом про оренду землі, ст. 1 якого визначено, що оренда земліце засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 13 цього Закону договір оренди землі — це договір, за яким орендодавець зобов'язаний передати орендареві земельну ділянку в користування на певний строк, а орендар — використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендна плата за землю — це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ст. 21 Закону про оренду землі).

Відповідно до п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

  • для земель сільськогосподарського призначення — розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII цього Кодексу;
  • для інших категорій земель — трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом Кодексу,

і не може перевищувати для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12% нормативної грошової оцінки.

Отже, сума орендної плати визначається виходячи з договору оренди земельної ділянки державної і комунальної власності, але не менше трикратного розміру земельного податку. При цьому розмір орендної плати переглядається в договорі оренди у разі зміни розміру земельного податку, індексації відповідно до земельного законодавства.

 

Сплата земельного податку підприємцем у разі надання в оренду власного нежилого приміщення платниками єдиного податку

Фізична особа — підприємець має у власності нежиле приміщення в багатоквартирному житловому будинку. Чи може такий підприємець надавати в оренду зазначене приміщення декільком орендарям? Якщо так, то як підприємець сплачує земельний податок?

Відповідно до пунктів 1 та 2 ст. 42 Земельного кодексу земельні ділянки, на яких розташовано багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, що здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватися в користування об'єднанню власників.

Тобто чинним законодавством передбачено можливість передачі у власність чи надання в користування земельних ділянок під багатоквартирними житловими будинками об'єднанню власників будинку або підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Згідно з п. 287.8 ст. 287 Податкового кодексу власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному житловому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Ця частка визначається співвідношенням загальної площі приміщення та спільної площі усіх квартир і нежитлових будівель у будинку.

Укладання договору оренди землі на земельну ділянку можливе із зазначенням у ньому всіх часток, що належать до неї, та відповідно всіх орендарів.

Зазначений договір оренди землі повинен містити невід'ємні частини, визначені ст. 15 Закону про оренду землі.

Таким чином, фізична особа — підприємець — платник єдиного податку може укласти договір оренди землі, в якому сторонами (орендарями) виступатимуть кілька осіб. Нарахування орендної плати в цьому разі здійснюватиметься пропорційно тій частині площі нежилого приміщення, що перебуває у власності кожного співвласника.

Якщо договір оренди земельної ділянки  державної та комунальної власності, який надано у порядку встановленого чинного законодавства, оформлено на фізичну особупідприємця, то такий підприємець подає органу ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію з плати за землю і сплачує орендну плату щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

А якщо державний акт на право власності на земельну ділянку або договір оренди земельної ділянки державної та комунальної власності оформлено на фізичну особу, то нарахування сум податку проводиться органами ДПС, які видають податкові повідомлення-рішення платникові до 1 липня поточного року, і фізична особа сплачує плату за землю протягом 60 днів з дня вручення зазначеного повідомлення-рішення.

 

Земельний податок нараховується з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно

З якого часу власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному житловому будинку повинен сплачувати земельний податок?

Згідно з п. 287.2 ст. 287 Податкового кодексу облік фізичних осіб — платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня.

Відповідно до п. 286.5 ст. 286 цього Кодексу нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами ДПС, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 Кодексу.

Пунктом 287.8 ст. 287 Податкового кодексу визначено, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному житловому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Ця частка визначається співвідношенням загальної площі приміщення та спільної площі усіх квартир і нежитлових будівель у будинку.

Отже, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному житловому будинку сплачує земельний податок на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно з урахуванням прибудинкової території, і податок сплачується відповідно до цільового (господарського) призначення на підставі даних державного земельного кадастру протягом 60 днів з дня вручення повідомлення-рішення.

 

Фізична особа — підприємець, яка має МАФ, є платником плати за землю

Чи повинна сплачувати плату за землю фізична особа — підприємець, яка має МАФ (кіоск, палатку тощо), якщо документи на право власності чи користування земельною ділянкою відсутні та дані щодо цієї земельної ділянки не внесено до державного земельного кадастру, а є лише дозвіл на розміщення споруди?

Відповідно до п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовано такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється відповідно до Порядку № 244, згідно з положеннями якого видається паспорт прив'язки на малу архітектурну форму, де зазначається площа земельної ділянки відповідно до документів на землекористування.

Крім того, МАФ встановлюється на земельній ділянці на підставі дозволу (документа, що дає право суб'єкту господарювання на розміщення малої архітектурної форми, який видається органом містобудування та архітектури), але за наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку (державний акт чи договір оренди земельної ділянки).

Таким чином, фізична особапідприємець, яка має кіоск, палатку тощо, повинна сплачувати плату за землю, оскільки в неї є дозвіл на їх розміщення та правовстановлюючі документи на земельну ділянку (державний акт чи договір оренди земельної ділянки), за якими розраховується плата за землю.

 

Оренда земельних ділянок сільськогосподарського призначення

В якому розмірі встановлюється плата за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв)?

З метою підвищення рівня соціального захисту селян — власників земельних ділянок і земельних часток (паїв), а також відповідальності землекористувачів за ефективне використання земель сільськогосподарського призначення згідно з п. 1 Указу № 92 запроваджено плату за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Відповідно до Указу № 1529 укладання договору оренди земельної частки (паю) з виплатою орендної плати у натуральній або грошової формі є обов'язковим.

Орендні відносини в Україні регулюються Законом про оренду землі, ст. 1 якого визначено, що оренда землі — це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 5 цього Закону орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право користування земельною ділянкою.

Плата за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) установлюється в розмірі не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю), яка поступово збільшується залежно від результатів господарської діяльності й фінансово-економічного стану орендаря та індексів інфляції.

  

Орендар земельної ділянки сплачує орендодавцю (власнику земельної ділянки) орендну плату відповідно до договору оренди, а власник земельної ділянки сплачує земельний податок до бюджету

Фізична особа має у власності будівлю, а інша фізична особа має державний акт на право власності на земельну ділянку, на якій розташовано зазначену будівлю. Між цими фізичними особами укладено договір оренди земельної ділянки. Хто в даному випадку є платником плати за землю?

Статтями 269 та 270 Податкового кодексу визначено, що платниками земельного податку є, зокрема, власники земельних ділянок і землекористувачі, а об'єктами оподаткування — земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 287.6 ст. 287 цього Кодексу передбачено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовано такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами (ст. 81 Земельного кодексу).

Відповідно до ст. 120 цього Кодексу у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовано ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно зі ст. 90 Земельного кодексу власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Отже, до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Таким чином, орендар земельної ділянки сплачує орендодавцю (власнику земельної ділянки) орендну плату відповідно до договору оренди, а власник земельної ділянки сплачує земельний податок до бюджету.

  

Житлово-будівельний кооператив сплачує податок за земельну ділянку на загальних підставах, навіть якщо його співвласники належать до пільгових категорій платників

Чи поширюється пільга, передбачена ст. 281 Податкового кодексу для власників квартир, якщо квартира розміщена у багатоквартирному житловому будинку, житлово-будівельному (житловому) кооперативі (ЖБК)?

Статтею 40 Земельного кодексу передбачено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель у межах норм, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 42 цього Кодексу земельні ділянки, на яких розташовано багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Згідно зі ст. 281 Податкового кодексу від сплати податку звільняються: інваліди першої та другої груп; фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону № 3551; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, зокрема, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах — не більш як 0,25 га, у селищах — не більш як 0,15 га, у містах — не більш як 0,10 га.

Тобто якщо фізична особа має у власності земельну ділянку, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), і це посвідчується державним актом на право власності, тільки в цьому випадку зазначені особи мають пільги зі сплати земельного податку відповідно до ст. 281 Податкового кодексу.

Отже, пільги, передбачені ст. 281 Податкового кодексу для власників земельних ділянок або землекористувачівфізичних осіб, не поширюються на багатоквартирні житлові будинки, житлово-будівельні (житлові) кооперативиюридичні особи, навіть якщо їхні співвласники належать до пільгових категорій платників земельного податку, тобто ЖБК має сплачувати податок за земельну ділянку на загальних підставах.

  

Пільги щодо сплати земельного податку у разі надання земельних ділянок в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку

Фізична особа — власник земельних ділянок надає в оренду такі земельні ділянки платнику ФСП. Чи має вона пільги щодо сплати земельного податку?

Відповідно до п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу від сплати земельного податку звільняються:

  • інваліди першої та другої груп;
  • фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
  • пенсіонери (за віком);
  • ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону № 3551;
  • фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з п. 281.2 ст. 281 Податкового кодексу звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:

  • для ведення особистого селянського господарства — у розмірі не більш як 2 га;
  • для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах — не більш як 0,25 га, у селищах — не більш як 0,15 га, у містах — не більш як 0,10 га;
  • для індивідуального дачного будівництва — не більш як 0,10 га;
  • для будівництва індивідуальних гаражів — не більш як 0,01 га;
  • для ведення садівництва — не більш як 0,12 га.

Відповідно до п. 281.3 ст. 281 Податкового кодексу від сплати земельного податку звільняються на період дії ФСП власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) за умови передачі земельних ділянок і земельних часток (паїв) в оренду платнику ФСП.

Таким чином, фізичні особивласники земельних ділянок (земельних часток (паїв)) мають пільги щодо сплати земельного податку при передачі земельних ділянок, земельних часток (паїв) в оренду платникам ФСП.

«Гарячі лінії»

Дата: 28 березня, Четвер
Час проведення: з 10:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42