Юридична практика
Тема: Акцизний податок

Несплата узгодженого податкового зобов’язання з акцизного податку

Суть справи. Під час проведення перевірки податковим органом встановлено несвоєчасну сплату суб'єктом господарювання узгодженого податкового зобов'язання з акцизного податку та нараховано штрафні санкції за затримку його сплати.

Платник податків не погоджується з позицією органу ДПС, оскільки вважає, що зарахування органом ДПС самостійно сплачених ним сум за розрахунками акцизного податку за серпень 2011 р. у рахунок погашення податкових зобов'язань минулих періодів є порушенням чинного законодавства України, а заборгованість, яка виникла в картці особового рахунку, є простроченим податковим боргом, який орган ДПС повинен був списати у зв'язку із закінченням строку позовної давності.

Рішення суду. Окружний адміністративний суд (за текстом — ОАС), відмовляючи в позовних вимогах, зазначив таке.

Органом ДПС відповідно до норм законодавства проведено камеральну перевірку ПАТ «П», за результатами якої встановлено несвоєчасну сплату платником податку узгодженого податкового зобов'язання з акцизного податку.

На підставі акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення, яким за затримку на 40 календарних днів від граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з акцизного податку нараховано штрафні фінансові санкції у розмірі 20% на суму вищезазначеного зобов'язання.

Не погодившись із висновками акта перевірки та податковим повідомленням-рішенням, ПАТ «П» звернулось до суду.

Суд, надаючи оцінку позовним вимогам про визнання висновку акта протиправним, зазначив таке.

Статтею 75 Податкового кодексу встановлено, що органи ДПС мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п. 86.2. ст. 86 Податкового кодексу за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, що проводили перевірку, і після реєстрації в органі ДПС вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6.2 Примірного порядку № 333 у разі, якщо платник сплачує узгоджені грошові зобов'язання після граничного терміну сплати, визначеного Податковим кодексом, посадовою особою органу ДПС складається акт, у якому фіксуються порушення та зазначаються конкретні пункти і статті порушених нормативно-правових актів.

З огляду на викладене, акт перевірки є службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС. Акт є лише засобом документування дій контролюючого органу і не встановлює відповідальності для особи, яка припустилася недоліків або порушень, встановлених під час проведення перевірки, не тягне відповідних юридичних наслідків. І лише на підставі цього акта як носія доказової інформації можуть прийматися інші рішення, вживатися дії, які можуть бути розцінені як вияв владних управлінських функцій.

Таким чином, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства, тому позовна вимога про визнання протиправним висновку акта перевірки не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині зазначеної вимоги на підставі п. 1 частини першої ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що 19.09.2011 р. позивачем (ПАТ «П») подано до органу ДПС декларацію з акцизного податку за серпень 2011 р., в якій визначено суму податкового зобов'язання.

У додатку 7 до декларації позивачем зазначено перелік податкових векселів, виданих при отриманні спирту етилового, — від 19.05.2011 р. та 26.05.2011 р. Податковий вексель від 19.05.2011 р. видано з терміном погашення до 16.08.2011 р., а податковий вексель від 26.05.2011 р. з терміном погашення до 23.08.2011 р.

Згідно з додатком 7 до декларації акцизний податок за серпень 2011 р. сплачується позивачем у рахунок погашення податкових векселів.

Позивачем надано до суду платіжне доручення від 26.08.2011 р. про сплату коштів у рахунок погашення векселя від 26.05.2011 р. та меморіальний ордер від 19.08.2011 р. про сплату коштів у рахунок погашення векселя від 19.05.2011 р.

Із даних облікової картки позивача відомо, що станом на 19.08.2011 р. за позивачем обліковувалася заборгованість (недоїмка) з акцизного податку. Кошти, сплачені позивачем у рахунок погашення податкових векселів 19.08.2011 р. та 26.08.2011 р., було зараховано органом ДПС на погашення існуючого боргу, і станом на 30.09.2011 р. за позивачем рахувалася переплата. При цьому 30.09.2011 р. в обліковій картці було відображено узгоджене податкове зобов'язання позивача згідно з декларацією з акцизного податку за серпень 2011 р.

Станом на 30.09.2011 р. (граничний термін сплати податкового зобов'язання за серпень 2011 р.) податковим органом було зменшено зобов'язання за рахунок переплати, у зв'язку з чим зменшено недоїмку. Зазначену заборгованість було погашено лише 09.11.2011 р. за рахунок коштів позивача згідно з меморіальним ордером від 09.11.2011 р.

Перевіркою органом ДПС своєчасності сплати ПАТ «П» узгодженого податкового зобов'язання з акцизного збору за декларацією за серпень 2011 р. терміном сплати 30.09.2011 р. констатовано порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання. Кількість календарних днів затримки, наступних за останнім днем строку сплати грошового зобов'язання, становила 40 днів.

Статтею 126 Податкового кодексу встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, — у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, — у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи, що позивачем не було погашено узгоджену суму податкового зобов'язання з акцизного податку на серпень 2011 р. у повному обсязі у строк, визначений пп. 222.1.1 п. 222.1 ст. 222 Податкового кодексу, при цьому затримка сплати становила 40 днів, відповідачем правомірно застосовано штраф у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу.

Доводи позивача про те, що органом ДПС у порушення вимог Інструкції № 22 змінено призначення платежу та сплачені позивачем суми за розрахунками акцизного податку за серпень 2011 р. зараховано у рахунок погашення податкових зобов'язань минулих періодів, суд вважає безпідставними.

Пунктом 87.9 ст. 87 Податкового кодексу, який є спеціальним нормативним актом вищої юридичної сили відносно актів Нацбанку України та його прийнято пізніше, визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи ДПС зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Посилання позивача на те, що заборгованість, яка виникла в картці особового рахунку, є простроченим податковим боргом, який відповідач повинен був списати в 2005 р. у зв'язку із закінченням строку позовної давності, суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до зворотного боку облікової картки платника податків щодо акцизного податку за позивачем станом на 01.01.2011 р. заборгованість щодо цього податку не рахувалася, податковий борг виник у зв'язку із несплатою сум акцизного податку у 2011 р.

Судом встановлено, що причиною виникнення податкового боргу в 2011 р. була несплата позивачем сум акцизного податку за розрахунками за липень — вересень 2000 р. та в розмірі акцизного збору, не списаних органом ДПС у зв'язку з ліквідацією банку «Україна».

Водночас із матеріалів справи вбачається, що звернення позивача в адміністративному порядку до органу ДПС про списання зазначених сум як безнадійного боргу не були задоволені, в тому числі з тих підстав, що у картці особового рахунку податковий борг щодо акцизного збору в 2005 — 2009 рр. (на дату звернень позивача) не обліковувався або не мав статусу безнадійного, що було пов'язано з особливостями нарахування та сплати акцизного збору за податковими векселями та черговістю погашення податкових зобов'язань.

У 2009 р. ПАТ «П» звернулось до ОАС із позовною заявою про визнання податкового повідомлення-рішення від 05.06.2009 р. недійсним та про зобов'язання списати в установленому порядку безнадійний борг.

Постановою ОАС від 05.11.2009 р. у задоволенні позовних вимог у частині зобов'язання органу ДПС списати з ПАТ «П» у встановленому порядку безнадійний борг відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Також ПАТ «П» зверталося до Господарського суду з позовом про зобов'язання органу ДПС погасити податковий вексель від 15.01.2001 р., яким підтверджено зобов'язання позивача зі сплати акцизного збору та податку на додану вартість.

Рішенням Господарського суду від 10.02.2005 р. вимоги позивача задоволено, а саме зобов'язано орган ДПС вчинити дії щодо погашення податкового векселя від 15.01.2001 р. шляхом зарахування в рахунок погашення податкового боргу зі сплати акцизного збору та ПДВ.

За результатами апеляційного оскарження постановою міжобласного апеляційного господарського суду від 17.05.2005 р. апеляційну скаргу органу ДПС на рішення Господарського суду області від 10.02.2005 р. задоволено, рішення Господарського суду області від 10.02.2005 р. скасовано та у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу ПАТ «П» на постанову міжобласного апеляційного господарського суду від 17.05.2005 р. залишено без задоволення, постанову міжобласного апеляційного господарського суду від 17.05.2005 р.без змін.

Відповідно до частини першої ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доводяться при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене, правову оцінку обставин, на які посилається позивач, надано судовими рішеннями, що набрали законної сили, при цьому протиправності в діях органу ДПС не встановлено, як і обов'язку списати безнадійну заборгованість.

Згідно з положеннями п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу сума грошового зобов'язання, самостійно обчислена платником податків та зазначена у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу, вважається узгодженою.

Сума узгодженого грошового зобов'язання, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, набуває згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу статусу податкового боргу.

Станом на дату прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30.11.2011 р. суму грошового зобов'язання з акцизного податку за серпень 2011 р. було узгоджено в сумі, визначеній ПАТ «П» у відповідній декларації, з урахуванням якої органом ДПС здійснено розрахунок штрафу за несвоєчасну сплату зобов'язання. Отже, податковий орган діяв  відповідно до вимог Податкового кодексу. Обов'язок податкового органу враховувати наслідки наступних перевірок та здійснювати перерахунок розмірів застосованих штрафів чинним законодавством не передбачено.

Таким чином, доводи ПАТ «П» щодо обґрунтування своїх вимог не знайшли підтвердження в ході розгляду справи.

Беручи до уваги вищезазначене, податкове повідомлення-рішення від 30.11.2011 р., яким ПАТ «П» визначено суму штрафу, прийнято органом ДПС на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Податковим кодексом, з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.

Отже, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.11.2011 р. є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Враховуючи зазначене, ОАС в задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.


Мар'яна КУЦ,
начальник відділу експертизи проектів нормативно-
правових актів, візування роз'яснень Юридичного
управління Департаменту правової роботи ДПС України

Віра СЕМИКОПЕНКО,
головний державний податковий інспектор

«Гарячі лінії»

Дата: 6 вересня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00