Новини
Тема: Податок на прибуток

Податок на прибуток підприємств

Як у податковому обліку платника податку на прибуток відображаються операції з повернення засновнику товарно-матеріальних цінностей, отриманих як внесок до статутного фонду, у разі його виходу із засновників?

Відповідно до пп. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу прямі інвестиції — це господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою.

Згідно з підпунктами 136.1.3 та 136.1.13 п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу для визначення об'єкта оподаткування не враховуються суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, а також кошти або майно, які повертаються власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної і кінцевої ліквідації такої юридичної особи — емітента, або в разі зменшення розміру статутного фонду такої особи, але не вище вартості придбання акцій, часток, паїв.

Таким чином, оскільки операція з внесення товарно-матеріальних цінностей до статутного фонду платника податку є прямою інвестицією, а не їх придбанням, платник податку, який отримав ці товарно-матеріальні цінності як внесок до статутного фонду, при обчисленні об'єкта оподаткування не враховує їх вартість ні у складі доходу при їх отриманні, ні у складі витрат при їх поверненні засновнику у разі його виходу із засновників.

  

За яким курсом іноземної валюти формуються доходи платника податку на прибуток при здійсненні операцій з експорту товарів (робіт, послуг), якщо валютні кошти надходять на розподільчий рахунок?

Пунктом 7.1 ст. 7 Закону № 2346 встановлено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки.

Згідно з пп. 7.1.2 п. 7.1 ст. 7 цього Закону поточний рахунок — це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до п. 5.1 Інструкції № 492 за поточними рахунками, що відкриваються банками суб'єктам господарювання в національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій згідно з умовами договору та вимогами законодавства України.

Пунктом 5.3 вищезазначеної Інструкції визначено види надходжень у іноземній валюті на поточні рахунки юридичних осіб — резидентів, які здійснюються через розподільчі рахунки.

Згідно з пп. 153.1.1 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, не сплаченої у попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких доходів згідно з розділом III цього Кодексу, а в частині раніше отриманої оплати — за курсом, що діяв на дату її отримання.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 Кодексу дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Враховуючи вищевикладене, доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, не сплаченої у попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату переходу покупцеві права власності на товар або за датою складання акта чи іншого документа, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Доходи, отримані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг у частині попередньої оплати, визначаються за курсом іноземної валюти на дату зарахування коштів від покупця (замовника) на поточний рахунок платника податку, оскільки розрахунково-касові операції здійснюються за поточними рахунками, а розподільчі рахунки використовуються банківськими установами при перерахуванні певних видів доходів в іноземній валюті на поточні рахунки клієнтів як транзитні.

  

Підприємство вирішило продати частину будівлі. Як у податковому обліку з податку на прибуток відображаються операції з продажу частини нерухомості (будівлі)?

Відповідно до п. 146.1 ст. 146 Податкового кодексу облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об'єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів як окремий об'єкт амортизації.

Згідно з п. 4 ПБО 7 об'єкт основних засобів — це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс — певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

У податковому обліку за результатами продажу об'єкта основних засобів здійснюється його виведення з експлуатації (п. 146.18 ст. 146 Податкового кодексу).

Нарахування амортизації окремого об'єкта припиняється починаючи з місяця, наступного за місяцем виведення з експлуатації такого об'єкта основних засобів (п. 146.15 ст. 146 цього Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.9 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу балансова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів — це сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації.

У разі продажу об'єктів основних засобів та нематеріальних активів сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою вартістю таких об'єктів основних засобів та нематеріальних активів включається до доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку (п. 146.13 ст. 146 Податкового кодексу).

При цьому дохід від продажу або іншого відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, але не нижче звичайної ціни такого об'єкта (активу) (п. 146.14 ст. 146 Податкового кодексу).

Будівлі, споруди в податковому обліку належать до основних засобів групи 3 (п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу).

Отже, при продажу частини об'єкта нерухомості платник податку має порівняти дохід від реалізації такої частини з її балансовою вартістю на кінець місяця, в якому було здійснено продаж. Балансова вартість частини об'єкта нерухомості визначається виходячи з розрахунку балансової вартості 1 м2 об'єкта нерухомості та площі такої частини. Сума перевищення доходів від продажу частини нерухомості над її балансовою вартістю включається до доходів платника податку (з урахуванням звичайної ціни), а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу включається до витрат платника податку.

Нарахування амортизації на об'єкт нерухомості, частину якого реалізовано, починаючи з місяця, наступного за місяцем виведення з експлуатації реалізованої частини, здійснюється без урахування балансової вартості такої частини.

  

На які неприбуткові установи поширюється вимога щодо сплати податку на прибуток за результатами I кварталу року із нерозподіленої суми прибутку попереднього звітного (податкового) року?

Відповідно до п. 157.12 ст. 157 Податкового кодексу з метою оподаткування центральний орган ДПС веде реєстр усіх неприбуткових організацій та їх відокремлених підрозділів, які звільняються від оподаткування згідно з положеннями цього пункту.

Право неприбуткової організації на користування пільгами в оподаткуванні податком на прибуток виникає після внесення такої організації до Реєстру неприбуткових організацій та установ органами ДПС у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з п. 5 розділу І Положення № 37 при включенні неприбуткової установи та організації до бази Реєстру їй за кодом ЄДРПОУ ставиться ознака неприбуткової установи чи організації, якою є нумерація установ та організацій за окремими групами відповідно до п. 157.1 ст. 157 розділу III Податкового кодексу. Зокрема, неприбутковим організаціям, визначеним у абзаці «г» п. 157.1 ст. 157 цього Кодексу, до яких належать спілки, асоціації та інші об'єднання юридичних осіб, створених для представлення інтересів засновників (членів, учасників), які утримуються лише за рахунок внесків таких засновників (членів, учасників) та не провадять господарської діяльності, за винятком отримання пасивних доходів, присвоюється ознака неприбутковості «0011».

Для цих організацій п. 157.11 ст. 157 Податкового кодексу встановлено, що у разі якщо доходи неприбуткових організацій, отримані протягом звітного (податкового) року з джерел, визначених п. 157.5 цієї статті, на кінець I кварталу року, що настає за звітним, перевищують 25% загальних доходів, отриманих протягом такого звітного (податкового) року, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок із нерозподіленої суми прибутку за ставкою, встановленою п. 151.1 ст. 151 Кодексу, до суми такого перевищення. Внесення до бюджету зазначеного податку здійснюється за результатами I кварталу року, що настає за звітним, у строки, встановлені для інших платників податку.

В обчисленні суми перевищення доходів над витратами згідно із абзацом першим п. 157.11 ст. 157 Податкового кодексу сума амортизаційних відрахувань не враховується.

Отже, вимога щодо сплати податку за результатами I кварталу року із нерозподіленої суми прибутку попереднього звітного (податкового) року поширюється на неприбуткові установи, визначені в абзаці «г» п. 157.1 ст. 157 Податкового кодексу (ознака неприбутковості «0011»).

  

Чи потрібно при заповненні рядка 15 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства враховувати уточнення суми податку на прибуток попереднього звітного (податкового) періоду поточного року, що виникли внаслідок виправлення помилок, допущених у такому періоді?

Відповідно до п. 152.9 ст. 152 Податкового кодексу для цілей розділу III цього Кодексу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Форму Податкової декларації з податку на прибуток підприємства (далі — декларація) затверджено наказом № 1213.

Відповідно до встановленої форми декларації платник податку за підсумками її заповнення визначає податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу звітного (податкового) періоду (рядок 16), який визначається як різниця між показниками рядка 14 «Податок на прибуток за звітний (податковий) період» та рядка 15 «Податок на прибуток за результатами попереднього звітного (податкового) періоду поточного року з урахуванням уточнень (рядок 14 декларації за попередній звітний (податковий) період)».

Таким чином, у разі виправлення помилок, допущених у звітному (податковому) періоді поточного року, шляхом подання уточнюючої декларації у рядку 15 декларації за наступний звітний (податковий) період поточного року зазначається показник рядка 14 уточнюючої декларації.

Якщо платник податку здійснює виправлення помилок, допущених у попередньому звітному (податковому) періоді поточного року у звітній декларації шляхом заповнення додатка ВП «Розрахунок податкових зобов'язань за період, у якому виявлено помилку(и)» до декларації, у рядку 15 такої декларації зазначається показник рядка 14 додатка ВП до декларації.

  

У якій формі (грошовій, матеріальній чи нематеріальній) можуть здійснюватися витрати на придбання права вимоги зобов'язань платником податку на прибуток — вторинним кредитором, які надалі можуть бути враховані при визначенні фінансового результату за операцією з продажу права вимоги зобов'язань?

Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу кредитора у зобов'язанні може бути замінено іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (ст. 513 цього Кодексу). До нового кредитора переходять усі права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу).

Відповідно до п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.

У разі якщо доходи, отримані платником податку — вторинним кредитором від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати, понесені таким платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), отриманий прибуток включається до складу доходу такого платника.

У разі якщо витрати, понесені платником податку — вторинним кредитором на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), перевищують доходи, отримані таким платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, від'ємне значення не включається до складу витрат або у зменшення отриманих прибутків від здійснення інших операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги третьої особи.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу витрати — це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, у результаті яких відбувається зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

З урахуванням зазначеного умови передачі первісним кредитором прав вимоги вторинному кредитору, у тому числі розмір та форма оплати (грошова, матеріальна або нематеріальна), яку слід здійснити вторинному кредитору для придбання права вимоги, повинні визначатися правочином щодо заміни кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги). Витрати на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), які можуть бути враховані платником податку на прибутоквторинним кредитором при визначенні фінансового результату за операцією з продажу права вимоги зобов'язань, мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами про здійснення вторинним кредитором таких витрат (п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу).

  

Чи враховуються у складі витрат на збут товарів (робіт, послуг) кошти, перераховані платником податку на прибуток як спонсорська допомога для створення теле-, радіопередач, матеріалів в інших засобах масової інформації, видовищних та інших заходах?

Відповідно до абзацу «г» пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу до складу витрат на збут, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, належать витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Згідно з п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу витрати на рекламу, дослідження ринку (маркетинг) та на передпродажну підготовку товарів, які можуть бути враховані платником податку у складі витрат, мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами про здійснення таких витрат.

Статтею 1 Закону про рекламу визначено, що реклама — це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Спонсорство — це добровільна матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами будь-якої діяльності з метою популяризації виключно свого імені, найменування, свого знака для товарів і послуг.

Відповідно до ст. 5 Закону про рекламу у теле-, радіопередачах, матеріалах в інших засобах масової інформації, видовищних та інших заходах, які створено і проводяться за участю спонсорів, забороняється наводити будь-яку інформацію рекламного характеру про спонсора та/або його товари, крім імені або найменування та знака для товарів і послуг спонсорів.

Отже, оскільки відомості про спонсора не є інформацією рекламного характеру, то кошти, перераховані платником податку як спонсорська допомога для створення теле-, радіопередачі, матеріалу в інших засобах масової інформації, видовищних та інших заходах, не включаються до складу витрат на збут товарів (робіт, послуг) такого платника.

  

Чи мають право платники податку на прибуток з 01.01.2012 р. враховувати у складі витрат, які формують собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг), витрати, понесені протягом II — IV кварталів 2011 р. на придбання товарів (сировини), робіт, послуг у фізичних осіб — підприємців, що сплачували єдиний податок?

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг (п. 137.1 ст. 137 цього Кодексу).

Тобто витрати, що формують собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг), пов'язуються з доходами від реалізації таких товарів (надання послуг, виконання робіт) у момент переходу покупцеві права власності на такий товар (складання акта або іншого документа, який підтверджує виконання робіт або надання послуг).

Законом № 4014 з 01.01.2012 р. виключено пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу, відповідно до якого не включались до складу витрат витрати, понесені у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи — підприємця, що сплачує єдиний податок.

Отже, враховуючи зазначене, з 01.01.2012 р. платники податку у складі витрат, що формують собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг), мають право враховувати витрати, понесені протягом IIIV кварталів 2011  р. на придбання товарів (сировини), робіт, послуг у фізичних осібпідприємців, що сплачували єдиний податок.

  

Чи мають право платники податку на прибуток з 01.01.2012 р. амортизувати основні засоби та нематеріальні активи, придбані протягом II — IV кварталів 2011 р. у фізичних осіб — підприємців, що сплачували єдиний податок?

Відповідно до п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності підлягають амортизації.

Отже, витрати на придбання основних засобів (нематеріальних активів) враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку платника податку у складі амортизаційних відрахувань.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого п. 145.1 ст. 145 зазначеного Кодексу, щомісяця, починаючи з місяця, що настає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації (п. 146.2 ст. 146 цього Кодексу).

Згідно з п. 6 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних і нематеріальних активів за групами відповідно до п. 145.1 ст. 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації застосовуються дані інвентаризації, проведеної станом на 01.04.2011 р.

Вартість, яка амортизується, щодо кожного об'єкта основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом III Податкового кодексу.

Строк корисного використання об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для нарахування амортизації визначається платником податку самостійно з урахуванням дати введення їх в експлуатацію, але не менше мінімально допустимих строків корисного використання, визначених п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу.

Таким чином, оскільки з 01.01.2012 р. відсутнє обмеження щодо врахування при визначенні оподатковуваного прибутку витрат, понесених у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особипідприємця, що сплачує єдиний податок, та враховуючи, що норми Податкового кодексу не містять положень щодо визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до  п. 145.1 ст. 145 цього Кодексу в інший термін, ніж з 01.04.2011 р., платникам, які протягом ІІIV кварталів 2011 р. здійснили витрати на придбання основних засобів (нематеріальних активів) у фізичних осібпідприємців, що сплачували єдиний податок, для визначення переліку основних засобів та нематеріальних активів з метою нарахування амортизації у податковому обліку необхідно за даними податкового обліку визначити вартість кожного об'єкта основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію тощо, а також суми накопиченої амортизації на 01.01.2012 р.

  

За який період платниками податку на прибуток підприємств складається Звіт про використання вивільнених коштів? Які показники відображаються у рядках 1 та 2 цього Звіту?

Відповідно до п. 21 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу суми вивільнених коштів (суми податку, які внаслідок застосування пунктів 15 — 19 цього підрозділу не сплачуються до бюджету і залишаються в розпорядженні платника податку) спрямовуються таким платником на створення чи переоснащення матеріально-технічної бази, збільшення обсягів виробництва (надання послуг), запровадження новітніх технологій та/або повернення кредитів (у тому числі отриманих до дня набрання чинності цим Кодексом), використаних на такі цілі, та сплату процентів за ними.

Зазначені напрями використання коштів мають бути пов'язані з діяльністю платника податку, прибуток (дохід) від якої звільняється від оподаткування.

Згідно з п. 4 Порядку № 299 платник податку за результатами кожного звітного (податкового) періоду складає Звіт про використання вивільнених коштів, форму якого затверджено наказом № 1685 (далі — Звіт), який подає до  відповідного органу ДПС разом з декларацією з податку на прибуток підприємства.

Звіт складається за квартал, півріччя, три квартали або рік наростаючим підсумком на підставі показників починаючи з першого календарного дня податкового періоду і закінчуючи останнім календарним днем податкового періоду.

У рядку 1 Звіту відображаються суми коштів, вивільнені від оподаткування (суми податку, які внаслідок застосування пунктів 1519 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу за підсумками податкового періоду не сплачуються до бюджету і залишаються в розпорядженні платника податку), а в рядку 2 Звітувикористані протягом податкового періоду за цільовим призначенням суми коштів, вивільнені від оподаткування.


Єдина база податкових знань, www.sts.gov.ua

«Гарячі лінії»

Дата: 29 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42